По Матфею 26 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Когда Иисус завершил Свои наставления, Он сказал Своим ученикам:

І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

«Вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий будет предан на распятие».

„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

А между тем собрались первосвященники и старейшины народа в доме первосвященника по имени Каиафа

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить.

і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

«Но только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не вызвать волнений в народе».

І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

Когда Иисус был в Вифании в доме Симона-прокаженного,

Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

к Нему подошла во время обеда женщина с алебастровым сосудом, полным драгоценного, благоухающего мира, и стала лить его на голову Иисуса, в то время как Он оставался за столом.

підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Ученики вознегодовали, увидев это: «К чему такая расточительность?

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

Ведь за это можно было получить большие деньги и раздать их нищим!»

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

Иисус же сказал на это: «Зачем огорчаете вы эту женщину? Она доброе дело сделала для Меня!

Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.

Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

Возлив это миро на тело Мое, она приготовила Меня к погребению.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась эта Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».

Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

После того один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

и сказал: «Что дадите вы мне, если выдам вам Его?» Они заплатили ему тридцать серебряных монет.1

і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

И с тех пор он стал искать удобного случая, чтобы выдать2 Иисуса.

І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

В первый день праздника Пресных Хлебов3 ученики подошли к Иисусу и спросили: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»

А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

Он велел им идти в город к одному человеку и сказать тому: «Учитель говорит: „Час Мой близок. У тебя Я отпраздную Пасху с учениками Моими“».

А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

Ученики сделали, как велел им Иисус, и приготовили пасхальную трапезу.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

С наступлением вечера Иисус вместе с Двенадцатью сел за трапезу.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

И когда они ели, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня».

І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

Сильно опечалились они и один за другим стали спрашивать у Него: «Ведь не я это, Господи?»

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

А Он сказал им: «Опустивший вместе со Мной свою руку в блюдо предаст Меня.

А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

Сын Человеческий пойдет путем, предсказанным в Писании,4 но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого! Лучше было бы тому человеку не родиться!»

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

Тогда Иуда, вознамерившийся предать Его, сказал: «Неужели я, Равви?» Иисус говорит ему: « Это сам ты сказал!»

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

Когда они ели, Иисус взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал Своим ученикам. «Возьмите, ешьте, — сказал Он, — это тело Мое!»

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

Затем взял чашу и, возблагодарив Бога, подал им со словами: «Пейте из нее все!

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

Это — кровь Моя, кровь нового завета,5 за многих проливаемая ради прощения грехов.

бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

Говорю вам: отныне не буду Я пить от плодов, что дает лоза виноградная,6 до дня того, когда буду пить новое вино вместе с вами в Царстве Отца Моего».

Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

Пропев пасхальные псалмы,7 они отправились на Масличную гору.

А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

Потом Иисус говорит им: «Все отступитесь вы от Меня в эту ночь, ибо сказано в Писании: „Сражу пастыря — и разбегутся овцы стада“.8

Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».

По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

Тогда Петр говорит Ему: «Даже если все отступятся от Тебя, я — никогда!»

А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

«Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня».

Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

Петр же ответил: «Даже если мне суждено с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!» Подобное сказали и все остальные ученики.

Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

Тем временем пришел Иисус с учениками на место, называемое Гефсиманией, и сказал им: «Посидите здесь, а Я пойду дальше и помолюсь».

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

Петра же и двух сыновей Зеведея Он взял с Собой. Скорбь и беспокойство охватили Его.

І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

«В смертной муке душа Моя, — сказал Он им. — Побудьте здесь и бодрствуйте со Мною!»

Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

Отойдя немного, Он упал на землю лицом вниз и молился: «Отец Мой! Если возможно, да минует Меня чаша сия; но не как Я хочу, а как Ты хочешь, да будет!»

І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

Вернувшись к ученикам, Он застал их спящими. «Что же, вы и часа одного бодрствовать со Мною не смогли? — сказал Он Петру. —

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

Бодрствуйте и молитесь, чтоб испытание не одолело вас.9 Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба!»

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

И снова, во второй раз, Он отошел и стал молиться: «Отец Мой! Если не может она, эта чаша, миновать Меня, чтобы не пить Мне ее, — пусть будет по воле Твоей!»

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

И опять, вернувшись, застал их спящими: сон одолевал их.

І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

Оставив их, Он снова отошел и молился в третий раз, повторяя те же слова.

І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

Потом вернулся Иисус к ученикам. «Всё еще отдыхаете, никак не проснетесь? — спросил Он их. — А ведь настал уже час, когда Сын Человеческий отдан будет в руки грешников!

Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

Вставайте, идем! Совсем рядом тот, кто предаст Меня».

Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

Иисус еще говорил, когда появился Иуда, один из Двенадцати, и вместе с ним большая толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками и старейшинами народа.

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

Предающий Его заранее условился с ними, что подаст им знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его».

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

И тотчас, приблизившись к Иисусу, сказал: «Приветствую Тебя, Равви», — и поцеловал Его.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

Иисус сказал ему: «Делай же то, для чего ты пришел, друг!»10 Тогда подошли остальные и, бросившись на Иисуса, схватили Его.

Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

Вдруг один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.

А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

«Спрячь меч свой! — сказал ему Иисус. — Взявший меч от меча и погибнет!

Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

Или думаешь ты, что Я не могу воззвать к Отцу Моему, и Он не пошлет Мне тотчас больше, чем двенадцать легионов ангелов?11

Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

Но как же тогда исполниться предсказанному в Писании, что всё это должно произойти?»

Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

И в тот час обратился Иисус к толпе: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня. А Я ведь каждый день в Храме сидел и учил, и вы не пытались схватить Меня.

Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

Но теперь всё происходит во исполнение предсказанного через пророков». Тогда все ученики, покинув Его, бежали.

Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

Взявшие Иисуса повели Его к первосвященнику Каиафе, где уже были собраны книжники и старейшины.

А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

А Петр следовал за Иисусом поодаль до двора Каиафы, он вошел внутрь двора и сел там со слугами, чтобы видеть, чем всё это кончится.

Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь, хотя бы и ложное, обвинение против Иисуса, чтобы можно было предать Его смерти,

А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

но не находили, хотя выступило много лжесвидетелей. Наконец подошли двое

і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

и сказали: «Этот человек говорил: „Я могу разрушить Божий Храм и за три дня выстроить его заново “».

і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

Тогда встал первосвященник и спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

Но Иисус молчал. Тогда первосвященник сказал Ему: «Во имя Бога Живого требую от Тебя, поклянись и скажи нам: Ты ли Мессия,12 Сын Божий?»

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

Иисус ответил ему: «Ты сам это сказал! И говорю вам всем: отныне13 будете видеть Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего,14 и увидите, как явится Он на землю на облаках небесных».15

Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и сказал: «Это хула на Бога! Какие еще нужны нам свидетели?! Вы сами только что слышали богохульство!

Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

Что скажете?» «Смерть ему!» — ответили они.

Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

Потом плевали Ему в лицо, били Его по щекам; иные же, издеваясь,

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

говорили: «Будь пророком и скажи нам, Мессия, кто ударил Тебя?»

і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

А в это время к Петру, сидевшему во дворе, подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

Но он отрицал это перед всеми: «Я не знаю, о чем говоришь ты!»

А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

Когда же он направился к воротам, увидела его другая служанка: «Этот человек был с Иисусом из Назарета», — сказала она окружающим.

А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

И снова Петр отрицал это и клялся: «Не знаю я Этого Человека!»

І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

Но тут подошли к нему стоявшие там люди и сказали: «А ты ведь точно один из них! Даже говор твой тебя выдает!»

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

Тогда он разразился проклятьями и опять стал клясться: «Не знаю я Этого Человека!» В этот миг запел петух.

Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

И вспомнил тогда Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде, чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня». Вышел он за ворота и горько заплакал.

І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

15 [1] — Зах 11:12. Во времена НЗ 30 сребреников (сиклей — др.-евр. единица стоимости около 11,3 г серебра) давали за одного раба.

16 [2] — Или: предать.

17 [3] — Праздник Пресных Хлебов (опресноков) во времена НЗ отождествлялся с праздником Пасхи.

24 [4] — Букв.: Сын Человеческий идет, как написано о Нем.

28 [5] — См. в Словаре Завет.

29 [6] — Букв.: пить от плода виноградной лозы — это литургическая формула для обозначения вина, используемого на празднике.

30 [7] — Хвалебными песнями из т. наз. «Малого Халлеля» (т.е. из Пс 113 (112) — 118 (117)) обычно завершался пасхальный ужин.

31 [8] — Зах 13:7.

41 [9] — Букв.: чтобы не впасть вам в испытание/искушение.

50 [10] — Или: друг, зачем ты пришел? Или: …вот зачем ты пришел!

53 [11] — Здесь, очевидно, Иисус Христос говорит о двенадцати легионах ангелов как о неопределенном множестве, представляющем неодолимую силу. См. в Словаре Легион.

63 [12] — Или: Христос; то же в ст. 68.

64 [13] — Друг. возм. пер.: в будущем.

64 [14] — Букв.: по правую сторону Силы.

64 [15] — Пс 110 (109):1; Дан 7:13.

« 25 глава 27 глава »