По Матфею 26 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Когда Иисус завершил Свои наставления, Он сказал Своим ученикам:

Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:

«Вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий будет предан на распятие».

“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”

А между тем собрались первосвященники и старейшины народа в доме первосвященника по имени Каиафа

Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,

и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить.

і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.

«Но только не во время праздника, — говорили они, — чтобы не вызвать волнений в народе».

Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”

Когда Иисус был в Вифании в доме Симона-прокаженного,

І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,

к Нему подошла во время обеда женщина с алебастровым сосудом, полным драгоценного, благоухающего мира, и стала лить его на голову Иисуса, в то время как Он оставался за столом.

підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.

Ученики вознегодовали, увидев это: «К чему такая расточительность?

Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?

Ведь за это можно было получить большие деньги и раздать их нищим!»

Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”

Иисус же сказал на это: «Зачем огорчаете вы эту женщину? Она доброе дело сделала для Меня!

Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.

Нищие всегда будут с вами, а Я не всегда.

Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.

Возлив это миро на тело Мое, она приготовила Меня к погребению.

Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.

Поверьте Мне, во всем мире, где бы ни возвещалась эта Благая Весть, будет сказано и о том, что она сделала, в добрую память о ней».

Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”

После того один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників

и сказал: «Что дадите вы мне, если выдам вам Его?» Они заплатили ему тридцать серебряных монет.1

і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.

И с тех пор он стал искать удобного случая, чтобы выдать2 Иисуса.

І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

В первый день праздника Пресных Хлебов3 ученики подошли к Иисусу и спросили: «Где бы хотел Ты, чтобы мы приготовили для Тебя пасхальную трапезу?»

Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”

Он велел им идти в город к одному человеку и сказать тому: «Учитель говорит: „Час Мой близок. У тебя Я отпраздную Пасху с учениками Моими“».

Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”

Ученики сделали, как велел им Иисус, и приготовили пасхальную трапезу.

Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.

С наступлением вечера Иисус вместе с Двенадцатью сел за трапезу.

Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,

И когда они ели, Он сказал: «Говорю вам прямо: один из вас предаст Меня».

і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”

Сильно опечалились они и один за другим стали спрашивать у Него: «Ведь не я это, Господи?»

Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”

А Он сказал им: «Опустивший вместе со Мной свою руку в блюдо предаст Меня.

Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.

Сын Человеческий пойдет путем, предсказанным в Писании,4 но горе тому человеку, который предаст Сына Человеческого! Лучше было бы тому человеку не родиться!»

Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”

Тогда Иуда, вознамерившийся предать Его, сказал: «Неужели я, Равви?» Иисус говорит ему: « Это сам ты сказал!»

А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”

Когда они ели, Иисус взял хлеб, произнес над ним благословение, разломил и дал Своим ученикам. «Возьмите, ешьте, — сказал Он, — это тело Мое!»

Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”

Затем взял чашу и, возблагодарив Бога, подал им со словами: «Пейте из нее все!

Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,

Это — кровь Моя, кровь нового завета,5 за многих проливаемая ради прощения грехов.

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Говорю вам: отныне не буду Я пить от плодов, что дает лоза виноградная,6 до дня того, когда буду пить новое вино вместе с вами в Царстве Отца Моего».

Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”

Пропев пасхальные псалмы,7 они отправились на Масличную гору.

І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.

Потом Иисус говорит им: «Все отступитесь вы от Меня в эту ночь, ибо сказано в Писании: „Сражу пастыря — и разбегутся овцы стада“.8

Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.

Но после воскресения Моего встречу вас в Галилее».

А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”

Тогда Петр говорит Ему: «Даже если все отступятся от Тебя, я — никогда!»

Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”

«Поверь Мне, — возразил ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня».

Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”

Петр же ответил: «Даже если мне суждено с Тобой умереть, не отрекусь от Тебя!» Подобное сказали и все остальные ученики.

Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.

Тем временем пришел Иисус с учениками на место, называемое Гефсиманией, и сказал им: «Посидите здесь, а Я пойду дальше и помолюсь».

Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”

Петра же и двух сыновей Зеведея Он взял с Собой. Скорбь и беспокойство охватили Его.

І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.

«В смертной муке душа Моя, — сказал Он им. — Побудьте здесь и бодрствуйте со Мною!»

Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”

Отойдя немного, Он упал на землю лицом вниз и молился: «Отец Мой! Если возможно, да минует Меня чаша сия; но не как Я хочу, а как Ты хочешь, да будет!»

І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”

Вернувшись к ученикам, Он застал их спящими. «Что же, вы и часа одного бодрствовать со Мною не смогли? — сказал Он Петру. —

Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?

Бодрствуйте и молитесь, чтоб испытание не одолело вас.9 Духом-то вы полны рвения, да плоть ваша слаба!»

Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”

И снова, во второй раз, Он отошел и стал молиться: «Отец Мой! Если не может она, эта чаша, миновать Меня, чтобы не пить Мне ее, — пусть будет по воле Твоей!»

Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”

И опять, вернувшись, застал их спящими: сон одолевал их.

І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.

Оставив их, Он снова отошел и молился в третий раз, повторяя те же слова.

Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.

Потом вернулся Иисус к ученикам. «Всё еще отдыхаете, никак не проснетесь? — спросил Он их. — А ведь настал уже час, когда Сын Человеческий отдан будет в руки грешников!

Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.

Вставайте, идем! Совсем рядом тот, кто предаст Меня».

Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”

Иисус еще говорил, когда появился Иуда, один из Двенадцати, и вместе с ним большая толпа с мечами и кольями, посланная первосвященниками и старейшинами народа.

Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.

Предающий Его заранее условился с ними, что подаст им знак: «Кого я поцелую, это Он и есть. Берите Его».

Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”

И тотчас, приблизившись к Иисусу, сказал: «Приветствую Тебя, Равви», — и поцеловал Его.

І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.

Иисус сказал ему: «Делай же то, для чего ты пришел, друг!»10 Тогда подошли остальные и, бросившись на Иисуса, схватили Его.

Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.

Вдруг один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч и, ударив слугу первосвященника, отсек ему ухо.

Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

«Спрячь меч свой! — сказал ему Иисус. — Взявший меч от меча и погибнет!

Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.

Или думаешь ты, что Я не могу воззвать к Отцу Моему, и Он не пошлет Мне тотчас больше, чем двенадцать легионов ангелов?11

Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?

Но как же тогда исполниться предсказанному в Писании, что всё это должно произойти?»

Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”

И в тот час обратился Иисус к толпе: «Словно на разбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня. А Я ведь каждый день в Храме сидел и учил, и вы не пытались схватить Меня.

Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.

Но теперь всё происходит во исполнение предсказанного через пророков». Тогда все ученики, покинув Его, бежали.

Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.

Взявшие Иисуса повели Его к первосвященнику Каиафе, где уже были собраны книжники и старейшины.

Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

А Петр следовал за Иисусом поодаль до двора Каиафы, он вошел внутрь двора и сел там со слугами, чтобы видеть, чем всё это кончится.

Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.

Первосвященники же и весь Синедрион пытались найти какое-нибудь, хотя бы и ложное, обвинение против Иисуса, чтобы можно было предать Его смерти,

Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,

но не находили, хотя выступило много лжесвидетелей. Наконец подошли двое

і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє

и сказали: «Этот человек говорил: „Я могу разрушить Божий Храм и за три дня выстроить его заново “».

і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”

Тогда встал первосвященник и спросил Иисуса: «Ты не отвечаешь?! Ничего сказать не можешь на эти обвинения?»

Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”

Но Иисус молчал. Тогда первосвященник сказал Ему: «Во имя Бога Живого требую от Тебя, поклянись и скажи нам: Ты ли Мессия,12 Сын Божий?»

Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”

Иисус ответил ему: «Ты сам это сказал! И говорю вам всем: отныне13 будете видеть Сына Человеческого, сидящего по правую руку Всемогущего,14 и увидите, как явится Он на землю на облаках небесных».15

Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”

Тогда первосвященник разодрал на себе одежды и сказал: «Это хула на Бога! Какие еще нужны нам свидетели?! Вы сами только что слышали богохульство!

Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!

Что скажете?» «Смерть ему!» — ответили они.

Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”

Потом плевали Ему в лицо, били Его по щекам; иные же, издеваясь,

Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя

говорили: «Будь пророком и скажи нам, Мессия, кто ударил Тебя?»

і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”

А в это время к Петру, сидевшему во дворе, подошла одна служанка и сказала: «Ты тоже был с Иисусом Галилеянином».

Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”

Но он отрицал это перед всеми: «Я не знаю, о чем говоришь ты!»

Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”

Когда же он направился к воротам, увидела его другая служанка: «Этот человек был с Иисусом из Назарета», — сказала она окружающим.

Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”

И снова Петр отрицал это и клялся: «Не знаю я Этого Человека!»

Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”

Но тут подошли к нему стоявшие там люди и сказали: «А ты ведь точно один из них! Даже говор твой тебя выдает!»

Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”

Тогда он разразился проклятьями и опять стал клясться: «Не знаю я Этого Человека!» В этот миг запел петух.

Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.

И вспомнил тогда Петр слова, сказанные ему Иисусом: «Прежде, чем пропоет петух, трижды ты отречешься от Меня». Вышел он за ворота и горько заплакал.

І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

15 [1] — Зах 11:12. Во времена НЗ 30 сребреников (сиклей — др.-евр. единица стоимости около 11,3 г серебра) давали за одного раба.

16 [2] — Или: предать.

17 [3] — Праздник Пресных Хлебов (опресноков) во времена НЗ отождествлялся с праздником Пасхи.

24 [4] — Букв.: Сын Человеческий идет, как написано о Нем.

28 [5] — См. в Словаре Завет.

29 [6] — Букв.: пить от плода виноградной лозы — это литургическая формула для обозначения вина, используемого на празднике.

30 [7] — Хвалебными песнями из т. наз. «Малого Халлеля» (т.е. из Пс 113 (112) — 118 (117)) обычно завершался пасхальный ужин.

31 [8] — Зах 13:7.

41 [9] — Букв.: чтобы не впасть вам в испытание/искушение.

50 [10] — Или: друг, зачем ты пришел? Или: …вот зачем ты пришел!

53 [11] — Здесь, очевидно, Иисус Христос говорит о двенадцати легионах ангелов как о неопределенном множестве, представляющем неодолимую силу. См. в Словаре Легион.

63 [12] — Или: Христос; то же в ст. 68.

64 [13] — Друг. возм. пер.: в будущем.

64 [14] — Букв.: по правую сторону Силы.

64 [15] — Пс 110 (109):1; Дан 7:13.

« 25 глава 27 глава »