По Матфею 21 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Когда они подходили к Иерусалиму и достигли Виффагии, селения у горы Масличной,1 Иисус послал вперед двух учеников,

А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,

сказав им: «Идите в селение, которое перед вами. Вы сразу же найдете там ослицу на привязи и с ней молодого осла; отвяжите их и приведите ко Мне.

сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене.

А если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте: „Они нужны Господу“, — и он тотчас отпустит их».2

А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”

Это произошло во исполнение сказанного через пророка:

Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:

«Скажите дочери Сиона:3 „Вот Царь твой к тебе идет, духом Он кроткий, восседает на осле, на молодом осле, идущем рядом с матерью-ослицей, приученной к жизни под ярмом“».4

“Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.”

Ученики отправились и сделали всё так, как велел им Иисус.

Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:

Они привели ослицу и молодого осла, положили на животных одежды свои; Иисус сел на них.

привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.

Многие из толпы, сопровождавшей Его, устилали дорогу своими одеждами, а другие устилали ее ветвями, которые срезали с деревьев.

Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.

И толпы людей, шедших впереди и позади Него, восклицали: «Осанна5 Сыну Давида! Благословен Грядущий во имя Господне! В высях небесных осанна!»6

Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”

Когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в движение. «Кто это?» — спрашивали повсюду.

І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”

Толпа отвечала: «Это пророк Иисус из Назарета Галилейского».

Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”

И вошел Иисус в Храм, и изгнал оттуда всех, кто продавал и покупал там, опрокинул столы менял и прилавки торгующих голубями.

Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,

«Написано, — сказал Он им, — дом Мой будет назван домом молитвы.7 Вы же делаете из него вертеп разбойников!»

і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.”

И подошли к Нему в Храме слепые и хромые, и Он исцелил их.

І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.

А первосвященники и книжники, увидев дивные дела, которые Он совершил, и детей, восклицающих в Храме: «Осанна Сыну Давида!», — возмутились

Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” — обурилися

и сказали Ему: «Ты слышишь, что они говорят?» «Да! — ответил им Иисус. — Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей уготовил хвалу Ты Себе“»8?

і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”

И, оставив их, ушел Он из города в Вифанию и там провел ночь.

І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.

Возвращаясь ранним утром в город, Иисус почувствовал голод.

Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.

Увидев при дороге смоковницу, Он подошел к ней, но кроме листьев ничего не нашел на ней и сказал дереву: «Так пусть никогда не будет плодов на тебе!» И смоковница тотчас засохла.

Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.

Ученики, увидев это, удивились: «Что это вдруг сразу засохла смоковница?»

Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”

«Воистину, — ответил им Иисус, — если будет вера у вас, и вы не усомнитесь, сделаете не только то, что произошло со смоковницей, но даже если этой горе скажете: „Поднимись и пади в море!“ — так и будет.

Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.

И всё, о чем бы ни просили вы в молитве с верою, получите».

І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”

Иисус вошел в Храм, и, когда Он учил, подошли к Нему первосвященники и старейшины и спросили: «По какому праву9 Ты делаешь это? Кто дал Тебе эту власть?»

А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?”

«Спрошу вас и Я об одном, — сказал им Иисус, — если вы ответите Мне, то и Я скажу вам, по какому праву делаю это.

Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.

Крещение, что Иоанн совершал, откуда оно — от Бога или от людей?» Они стали рассуждать между собой: «Если скажем: „От Бога“, Он спросит: „Почему же вы тогда не поверили ему?“

Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?

Сказать: „От людей“ — опасно перед толпой, ведь все Иоанна считают пророком».

А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”

«Мы не знаем», — ответили они Иисусу. И Он ответил им: «Я тоже вам не скажу, по какому праву делаю это».

Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.

«А что вы скажете об этом? У одного человека было два сына, и он, подойдя к первому, сказал: „Сын мой, ступай, поработай сегодня в винограднике“.

Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.

Тот ответил: „Не хочу“, но потом раскаялся10 и всё же пошел.

Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.

Отец подошел к другому сыну и сказал ему то же самое. Сын ответил: „Иду, мой отец“, а сам не пошел.

Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.

Кто из них выполнил волю отца?» «Первый», — ответили слушавшие. «Верно, что сборщики налогов и блудницы, — сказал им Иисус, — идут впереди вас11 в Царство Божие.

Котрий з двох учинив волю батька?” — “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.

Ибо Иоанн пришел показать вам путь к праведности,12 и вы не поверили ему, а сборщики налогов и блудницы поверили. Вы же и после того, как увидели это, не захотели изменить свое мнение13 и поверить ему.

Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.

Послушайте другую притчу. Жил один человек, у которого было имение, он насадил виноградник, обнес оградой его, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.

Когда подошло время для сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям взять причитающуюся ему долю урожая.14

Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.

Но виноградари схватили слуг его: одного избили, другого убили, а третьего побили камнями.

А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.

Послал он других слуг, и притом больше, чем прежде, но и с ними обошлись так же.

Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.

Наконец, послал он к ним сына своего, думая: „К сыну моему они отнесутся с уважением“.

Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством!“

Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.

Они схватили его, выволокли из виноградника и убили.

І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.

Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он тем виноградарям?»

Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”

«Расправится со злодеями, предав их злой смерти, — ответили они, — а виноградник передаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды в положенный срок».

“Лютих люто вигубить”, — відповіли йому, — “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”

Тогда Иисус сказал им: «Разве никогда не читали вы в Писаниях: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем; Господом сделано это, и чудом кажется нам?“15

Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

Потому говорю вам: Царство Божие отнято будет у вас и передано народу, который приносит ожидаемые плоды.16

Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.

[Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах»].

Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” —

Когда первосвященники и фарисеи услышали эти притчи, поняли они, что о них Он говорит,

Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.

и хотели было схватить Его, но побоялись народа, который пророком Его почитал.

І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: Елеонской.

3 [2] — Или: они нужны Господу, и Он вскоре вернет (букв.: пошлет) их.

5 [3] — Выражение «дочь Сиона» — гебраизм, используемый здесь для указания на жителей Иерусалима. См. в Словаре Сион.

5 [4] — Ис 62:11; Зах 9:9.

9 [5] — «Осанна» — еврейское выражение, означающее «спаси же»; произносилось как хвалебный возглас.

9 [6] — Пс 118 (117):26.

13 [7] — Ис 56:7.

16 [8] — Пс 8:3 (LXX).

23 [9] — Букв.: какою властью; то же в ст. 24 и 27.

29 [10] — Или: передумал.

31 [11] — Или: вместо вас; друг. возм. пер.: войдут, а вы — нет.

32 [12] — Или: пришел к вам в согласии с волей Божьей.

32 [13] — Букв.: не раскаялись.

34 [14] — Букв.: свои плоды.

42 [15] — Пс 118(117):22, 23.

43 [16] — Букв.: творящему плоды его, т. е. Царства Божия.

« 20 глава 22 глава »