По Матфею 21 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Когда они подходили к Иерусалиму и достигли Виффагии, селения у горы Масличной,1 Иисус послал вперед двух учеников,

А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

сказав им: «Идите в селение, которое перед вами. Вы сразу же найдете там ослицу на привязи и с ней молодого осла; отвяжите их и приведите ко Мне.

до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

А если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте: „Они нужны Господу“, — и он тотчас отпустит их».2

А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

Это произошло во исполнение сказанного через пророка:

А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

«Скажите дочери Сиона:3 „Вот Царь твой к тебе идет, духом Он кроткий, восседает на осле, на молодом осле, идущем рядом с матерью-ослицей, приученной к жизни под ярмом“».4

„Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

Ученики отправились и сделали всё так, как велел им Иисус.

А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

Они привели ослицу и молодого осла, положили на животных одежды свои; Иисус сел на них.

Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

Многие из толпы, сопровождавшей Его, устилали дорогу своими одеждами, а другие устилали ее ветвями, которые срезали с деревьев.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

И толпы людей, шедших впереди и позади Него, восклицали: «Осанна5 Сыну Давида! Благословен Грядущий во имя Господне! В высях небесных осанна!»6

А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

Когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в движение. «Кто это?» — спрашивали повсюду.

А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

Толпа отвечала: «Это пророк Иисус из Назарета Галилейского».

А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

И вошел Иисус в Храм, и изгнал оттуда всех, кто продавал и покупал там, опрокинул столы менял и прилавки торгующих голубями.

Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.

«Написано, — сказал Он им, — дом Мой будет назван домом молитвы.7 Вы же делаете из него вертеп разбойников!»

І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.

И подошли к Нему в Храме слепые и хромые, и Он исцелил их.

I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.

А первосвященники и книжники, увидев дивные дела, которые Он совершил, и детей, восклицающих в Храме: «Осанна Сыну Давида!», — возмутились

А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,

и сказали Ему: «Ты слышишь, что они говорят?» «Да! — ответил им Иисус. — Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей уготовил хвалу Ты Себе“»8?

та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?

И, оставив их, ушел Он из города в Вифанию и там провел ночь.

І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.

Возвращаясь ранним утром в город, Иисус почувствовал голод.

А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

Увидев при дороге смоковницу, Он подошел к ней, но кроме листьев ничего не нашел на ней и сказал дереву: «Так пусть никогда не будет плодов на тебе!» И смоковница тотчас засохла.

І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.

Ученики, увидев это, удивились: «Что это вдруг сразу засохла смоковница?»

А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“

«Воистину, — ответил им Иисус, — если будет вера у вас, и вы не усомнитесь, сделаете не только то, что произошло со смоковницей, но даже если этой горе скажете: „Поднимись и пади в море!“ — так и будет.

Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!

И всё, о чем бы ни просили вы в молитве с верою, получите».

І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.

Иисус вошел в Храм, и, когда Он учил, подошли к Нему первосвященники и старейшины и спросили: «По какому праву9 Ты делаешь это? Кто дал Тебе эту власть?»

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“

«Спрошу вас и Я об одном, — сказал им Иисус, — если вы ответите Мне, то и Я скажу вам, по какому праву делаю это.

Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.

Крещение, что Иоанн совершал, откуда оно — от Бога или от людей?» Они стали рассуждать между собой: «Если скажем: „От Бога“, Он спросит: „Почему же вы тогда не поверили ему?“

Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“

Сказать: „От людей“ — опасно перед толпой, ведь все Иоанна считают пророком».

А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.

«Мы не знаем», — ответили они Иисусу. И Он ответил им: «Я тоже вам не скажу, по какому праву делаю это».

І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.

«А что вы скажете об этом? У одного человека было два сына, и он, подойдя к первому, сказал: „Сын мой, ступай, поработай сегодня в винограднике“.

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

Тот ответил: „Не хочу“, но потом раскаялся10 и всё же пошел.

А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

Отец подошел к другому сыну и сказал ему то же самое. Сын ответил: „Иду, мой отец“, а сам не пошел.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

Кто из них выполнил волю отца?» «Первый», — ответили слушавшие. «Верно, что сборщики налогов и блудницы, — сказал им Иисус, — идут впереди вас11 в Царство Божие.

Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

Ибо Иоанн пришел показать вам путь к праведности,12 и вы не поверили ему, а сборщики налогов и блудницы поверили. Вы же и после того, как увидели это, не захотели изменить свое мнение13 и поверить ему.

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

Послушайте другую притчу. Жил один человек, у которого было имение, он насадил виноградник, обнес оградой его, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Когда подошло время для сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям взять причитающуюся ему долю урожая.14

Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

Но виноградари схватили слуг его: одного избили, другого убили, а третьего побили камнями.

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Послал он других слуг, и притом больше, чем прежде, но и с ними обошлись так же.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

Наконец, послал он к ним сына своего, думая: „К сыну моему они отнесутся с уважением“.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством!“

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

Они схватили его, выволокли из виноградника и убили.

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он тем виноградарям?»

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

«Расправится со злодеями, предав их злой смерти, — ответили они, — а виноградник передаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды в положенный срок».

Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

Тогда Иисус сказал им: «Разве никогда не читали вы в Писаниях: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем; Господом сделано это, и чудом кажется нам?“15

Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

Потому говорю вам: Царство Божие отнято будет у вас и передано народу, который приносит ожидаемые плоды.16

Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

[Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах»].

І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

Когда первосвященники и фарисеи услышали эти притчи, поняли они, что о них Он говорит,

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

и хотели было схватить Его, но побоялись народа, который пророком Его почитал.

І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: Елеонской.

3 [2] — Или: они нужны Господу, и Он вскоре вернет (букв.: пошлет) их.

5 [3] — Выражение «дочь Сиона» — гебраизм, используемый здесь для указания на жителей Иерусалима. См. в Словаре Сион.

5 [4] — Ис 62:11; Зах 9:9.

9 [5] — «Осанна» — еврейское выражение, означающее «спаси же»; произносилось как хвалебный возглас.

9 [6] — Пс 118 (117):26.

13 [7] — Ис 56:7.

16 [8] — Пс 8:3 (LXX).

23 [9] — Букв.: какою властью; то же в ст. 24 и 27.

29 [10] — Или: передумал.

31 [11] — Или: вместо вас; друг. возм. пер.: войдут, а вы — нет.

32 [12] — Или: пришел к вам в согласии с волей Божьей.

32 [13] — Букв.: не раскаялись.

34 [14] — Букв.: свои плоды.

42 [15] — Пс 118(117):22, 23.

43 [16] — Букв.: творящему плоды его, т. е. Царства Божия.

« 20 глава 22 глава »