По Матфею 8 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Когда сошел Иисус с горы, за Ним последовало множество народа.

А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов на́товп великий.

И тут подошел к Нему прокаженный; упав пред Ним на колени, он сказал: «Господи! Ты ведь можешь меня очистить, если захочешь».

І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“

Иисус протянул руку и прикоснулся к нему. «Хочу, — сказал Он. — Будь чист!» И тотчас очистился тот от проказы.1

А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

«Смотри, никому не говори, — сказал ему Иисус, — но иди, покажись священнику и принеси в жертву дар, какой повелел Моисей, чтобы и другие священники убедились, что ты исцелился».

І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво“.

Когда же Иисус вошел в Капернаум, подошел к Нему с просьбой центурион.

А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його,

«Господи! — сказал он. — Слуга мой, разбитый параличом, лежит дома и жестоко страдает».

кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“.

«Я приду, исцелю его», — сказал ему Иисус.

Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“.

«Господи, — ответил на это центурион, — недостоин я, чтобы Ты вошел в мой дом. Но скажи лишь слово, и слуга мой будет исцелен.

А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!

Я ведь и сам в подчинении, в то же время и у меня под началом воины. Когда говорю одному из них: „Пойди!“ — он идет, другому: „Иди сюда!“ — и он приходит, говорю рабу своему: „Сделай то-то!“ — и он делает».

Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“.

Услышав это, Иисус восхитился и сказал идущим за Ним: «Воистину, ни у кого в Израиле не нашел Я такой веры.

Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри!

Говорю же вам, что многие придут с востока и запада и займут свои места с Авраамом, Исааком и Иаковом в Царстве Небесном.

Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

А те, кто должен был наследовать Царство,2 низвергнуты будут во тьму,3 где будет плач и скрежет зубовный».

Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“!

«Ступай! — сказал Иисус центуриону. — Пусть будет тебе по вере твоей». И слуга [его] был исцелен в тот же час.

I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його.

Иисус пришел в дом Петра и увидел его тещу, лежащую в горячке.

Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

Он прикоснулся к ее руке, и жар у нее спал. Она поднялась и стала прислуживать Ему.4

І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала!

С наступлением вечера привели к Иисусу множество одержимых бесами. Он словом Своим изгнал духов и исцелил всех больных;

А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,

это произошло во исполнение сказанного через пророка Исайю: «Он взял на Себя немощи наши и прочь унес наши болезни».5

щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“.

Иисус, увидев вокруг Себя толпу народа, велел переправляться на другой берег.

А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік.

К Нему подошел тогда один из книжников и сказал: «Учитель, я хочу следовать за Тобой, куда бы Ты ни шел».

І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“

Иисус ответил ему: «У лисиц есть норы, и у птиц поднебесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде голову преклонить».

Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“.

Другой, ученик [Его], сказал: «Господи! Позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего».

А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“.

Иисус же возразил ему: «Следуй за Мной и предоставь мертвецам хоронить своих мертвых!»

А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“

Иисус вошел в лодку. Ученики Его последовали за Ним.

І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

Внезапно на море поднялась такая большая буря, что лодку захлестывало волнами. А Иисус в это время спал.

І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

Приблизившись к Нему, ученики разбудили Его. «Господи, — кричали они, — спаси! Погибаем!»

І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

«Что же вы оробели? — сказал Он им. — Как мало веры у вас!» Он встал и усмирил ветры и море — наступила полная тишина.

А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

Все были потрясены. «Кто же Он такой? Даже ветры и море повинуются Ему!» — говорили они.

А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

Когда Иисус оказался на другом берегу, в земле гадаринской,6 навстречу Ему из могильных пещер вышли двое. Были они одержимы бесами и настолько свирепы, что никто не мог пройти той дорогой.

І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою.

«Что Тебе нужно от нас, Сын Божий? — закричали они. — Ты пришел сюда мучить нас раньше времени?»

І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

Вдали от них паслось большое стадо свиней.

А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й.

И бесы стали просить Его: «Если Ты изгонишь нас, пусти нас7 в это стадо свиней».

І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“.

«Идите», — ответил им Иисус. Оставив одержимых, бесы вошли в свиней. В тот же миг всё стадо ринулось с кручи в море и погибло в волнах.

А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді.

Свинопасы побежали в город и рассказали там обо всём, что случилось с одержимыми.

Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих.

Тогда весь город вышел навстречу Иисусу. И, увидев Его, они попросили, чтобы Он не заходил в их город и покинул его окрестности.

І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Словом «проказа» в библейские времена назывались многие заразные кожные заболевания.

12 [2] — Букв.: а сыны Царства.

12 [3] — Букв.: во тьму внешнюю.

15 [4] — В некот. рукописях: им.

17 [5] — Ис 53:4.

28 [6] — В некот. рукописях: гергесинской/герасинской.

31 [7] — Букв.: пошли нас; в некот. рукописях: позволь нам войти.

« 7 глава 9 глава »