По Матфею 20 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Иисус продолжал: «Царство Небесное вот с чем можно сравнить. Один человек вышел как-то рано утром из дома своего нанять работников для своего виноградника.

Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

Сговорившись с работниками об оплате по денарию за день, он послал их в свой виноградник.

Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

Выйдя еще раз около девяти часов утра,1 он увидел других людей, стоявших на рыночной площади без дела.

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

„Ступайте и вы в мой виноградник, — сказал он им, — и я заплачу вам по справедливости“.

та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

И они пошли. Когда он опять вышел, уже в обед и в три часа пополудни, то сделал то же самое.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

Наконец, выйдя около пяти часов вечера, он опять нашел других людей, стоявших там, и спросил у них: „Почему весь день вы стоите здесь без дела?“

А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

„Нас никто не нанял“, — ответили они ему. „Идите и вы в виноградник“, — сказал он им.

Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

А когда настал вечер, хозяин виноградника говорит своему управляющему: „Позови работников и заплати им, начав с последних и кончая первыми“.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

И те, кого наняли около пяти часов вечера, пришли и получили по денарию.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

Когда же пришли те, кого наняли первыми, то решили они, что получат больше, но тоже получили по денарию, как было условленно.

Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

[11-12]Получив эти деньги, стали они роптать, говоря хозяину дома: „Эти последние, только час они проработали, а ты приравнял их к нам, трудившимся целый день под палящим солнцем“.

А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

„Друг! — ответил он одному из них. — Не обижаю тебя я. Не за денарий ли ты сговорился со мной?

А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

Возьми же свое и ступай домой. Ну, а я хочу тому, кто пришел последним, дать столько же, сколько тебе.

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

Разве не могу я распорядиться принадлежащим мне так, как того я хочу? Или тебе завидно,2 что щедр я к этим людям?“

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

Так последние станут первыми, а первые — последними».

Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

Когда они шли3 в Иерусалим, в пути Иисус отозвал в сторону двенадцать [учеников] и сказал им одним:

Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

«Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и приговорят Его к смерти.

„Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

Предадут Его язычникам на глумление, бичевание и распятие, и на третий день пробужден Он будет от смерти».

І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

Потом подошла к Нему мать сыновей Зеведея с сыновьями своими и, встав перед Ним на колени, о чем-то стала просить Его.

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

«Чего ты хочешь?» — спросил у нее Иисус. «Позволь, — ответила она, — этим двум моим сыновьям сесть одному справа от Тебя, а другому слева в Царстве Твоем».

А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

Иисус же сказал им в ответ: «Не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я буду пить?» «Можем», — сказали они Ему.

А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся)?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

«Из чаши Моей вы будете пить, — говорит им Иисус, — сесть же кому по правую Мою сторону и по левую, не Я решаю. Эти места для тех, кому приготовил их Отец Мой Небесный ».

Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком двух братьев.4

Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Но Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что мирские владыки господствуют над своими народами, и великие этого мира держат их в своей власти.

А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Но не так должно быть у вас! Пусть тот, кто хочет стать главным среди вас, будет вам слугой.

Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

И кто хочет быть среди вас первым, пусть будет вам рабом,

А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

так же ведь и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но для того, чтобы служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».

Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

Когда они выходили из Иерихона, за Ним следовала огромная толпа народа.

Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

И вот двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что мимо идет Иисус, закричали: «[Господи!] Сын Давида! Сжалься над нами!»

І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

Народ же требовал, чтобы они молчали, но они стали кричать еще громче: «Господи! Сын Давида! Сжалься над нами!»

Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

Остановившись, Иисус позвал их и спросил: «Что вы хотите? Что сделать для вас?»

Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

«Господи! — сказали они Ему. — Мы хотим, чтобы видели наши глаза!»

Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

Движимый глубоким состраданием, Иисус прикоснулся к глазам их, и они тотчас снова стали видеть и пошли вслед за Ним.

І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Букв.: около третьего часа. Во времена НЗ день (так же, как и ночь) делился на 12 часов, при этом продолжительность часа зависела от продолжительности дня от восхода до заката солнца. Конец 6-го часа всегда выпадал на 12 часов дня нашего времени.

15 [2] — Букв.: или глаз твой завистлив?

17 [3] — Здесь и в ст. 18 в оригинале используется один и тот же глагол: «подниматься вверх».

24 [4] — Или: вознегодовали на двух братьев.

« 19 глава 21 глава »