По Матфею 20 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Иисус продолжал: «Царство Небесное вот с чем можно сравнить. Один человек вышел как-то рано утром из дома своего нанять работников для своего виноградника.
 
Бо Царства Нябе́снае падобна да чалаве́ка — гаспадара дому, які выйшаў вельмі рана наняць работнікаў у вінаграднік свой.

Сговорившись с работниками об оплате по денарию за день, он послал их в свой виноградник.
 
І, умовіўшыся з работнікамі па дынару за дзе́нь, паслаў іх у вінаграднік свой.

Выйдя еще раз около девяти часов утра,1 он увидел других людей, стоявших на рыночной площади без дела.
 
Выйшаўшы-ж каля трэцяе гадзіны, ён угле́дзіў другіх, сто́ячы на рынку бяз дзе́ла.

„Ступайте и вы в мой виноградник, — сказал он им, — и я заплачу вам по справедливости“.
 
І сказаў ім: ідзіце і вы ў вінаграднік мой і, што будзе нале́жацца, дам вам. Яны пайшлі.

И они пошли. Когда он опять вышел, уже в обед и в три часа пополудни, то сделал то же самое.
 
Зноў выйшаўшы каля шостае і дзевятае гадзіны, зрабіў тое-ж.

Наконец, выйдя около пяти часов вечера, он опять нашел других людей, стоявших там, и спросил у них: „Почему весь день вы стоите здесь без дела?“
 
Нарэшце, выйшаўшы каля адзінаццатае гадзіны, ён знайшоў другіх, сто́ячы без работы, і кажа ім: чаму вы стаіцё тут цэлы дзе́нь бяз дзе́ла?

„Нас никто не нанял“, — ответили они ему. „Идите и вы в виноградник“, — сказал он им.
 
Яны кажуць яму: ніхто нас не наняў. Ён кажа ім: ідзіце й вы ў вінаграднік мой і, што будзе належацца, дастанеце.

А когда настал вечер, хозяин виноградника говорит своему управляющему: „Позови работников и заплати им, начав с последних и кончая первыми“.
 
Калі-ж надыйшоў ве́чар, кажа гаспадар вінаградніку эканому свайму: пакліч работнікаў і аддай ім плату, пачаўшы з апошніх да пе́ршых.

И те, кого наняли около пяти часов вечера, пришли и получили по денарию.
 
І тыя, што прыйшлі каля адзінаццатае гадзіны, дасталі па дынару.

Когда же пришли те, кого наняли первыми, то решили они, что получат больше, но тоже получили по денарию, как было условленно.
 
Прыйшоўшыя-ж пе́ршымі, думалі, што яны дастануць больш, але й яны дасталі па дынару.

[11-12]Получив эти деньги, стали они роптать, говоря хозяину дома: „Эти последние, только час они проработали, а ты приравнял их к нам, трудившимся целый день под палящим солнцем“.
 
І, узяўшы, пачалі наракаць на гаспадара дому і казалі:

 
Гэтыя апошнія рабілі адну гадзіну, і ты зраўняў іх з намі, перанёсшымі цяжар дня і сьпе́ку.

„Друг! — ответил он одному из них. — Не обижаю тебя я. Не за денарий ли ты сговорился со мной?
 
Ён жа ў адказ сказаў аднаму з іх: ся́бра! я ня крыўджу цябе́; ці-ж не за дынар ты ўмовіўся са мною?

Возьми же свое и ступай домой. Ну, а я хочу тому, кто пришел последним, дать столько же, сколько тебе.
 
Вазьмі сваё і пайдзі; я-ж хачу даць гэтаму апошняму тое-ж, што і табе.

Разве не могу я распорядиться принадлежащим мне так, как того я хочу? Или тебе завидно,2 что щедр я к этим людям?“
 
Ці-ж я ня во́лен у сваім рабіць, што хачу? Ці вока тваё злоснае, што я добры?

Так последние станут первыми, а первые — последними».
 
Гэтак будуць апошнія пе́ршымі, і пе́ршыя апошнімі; бо многа заклíканых, але мала вы́браных.

Когда они шли3 в Иерусалим, в пути Иисус отозвал в сторону двенадцать [учеников] и сказал им одним:
 
І, уваходзячы ў Ерузалім, Ісус дарогаю адклікаў дванаццаць вучняў асобна і сказаў ім:

«Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и приговорят Его к смерти.
 
Вось мы ўваходзім у Ерузалім, і Сын Чалаве́чы вы́даны будзе архірэям і кніжнікам, і засудзяць Яго на сьме́рць;

Предадут Его язычникам на глумление, бичевание и распятие, и на третий день пробужден Он будет от смерти».
 
і выдадуць Яго паганам на зьдзе́к і біцьцё і ўкрыжава́ньне; і на трэці дзе́нь уваскрэсьне.

Потом подошла к Нему мать сыновей Зеведея с сыновьями своими и, встав перед Ним на колени, о чем-то стала просить Его.
 
Тады прыступілася да Яго маці сыноў Завядзе́явых з сынамі сваімі, кланяючыся і не́чага просячы ў Яго.

«Чего ты хочешь?» — спросил у нее Иисус. «Позволь, — ответила она, — этим двум моим сыновьям сесть одному справа от Тебя, а другому слева в Царстве Твоем».
 
Ён жа сказаў ёй: чаго ты хочаш? Яна кажа Яму: скажы, каб гэтыя два сыны маі се́лі ў Цябе́ адзін з правага боку, а другí з ле́вага ў царстве Тваім.

Иисус же сказал им в ответ: «Не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я буду пить?» «Можем», — сказали они Ему.
 
Ісус сказаў у адказ: ня ве́даеце, чаго просіце. Ці можаце піць ча́ру, якую Я буду піць, ці хрысьціцца хрышчэньнем, якім Я хрышчуся? Яны кажуць Яму: можам.

«Из чаши Моей вы будете пить, — говорит им Иисус, — сесть же кому по правую Мою сторону и по левую, не Я решаю. Эти места для тех, кому приготовил их Отец Мой Небесный ».
 
І кажа ім: ча́ру Маю будзеце піць і хрышчэньнем, якім Я хрышчуся, будзеце хрысьціцца, але се́сьці ў Мяне́ з правага боку і з ле́вага не магу даць вам, але каму прыгатава́на Айцом Маім.

Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком двух братьев.4
 
Пачуўшы гэтае, дзе́сяць вучняў абурыліся на двох братоў,

Но Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что мирские владыки господствуют над своими народами, и великие этого мира держат их в своей власти.
 
Ісус жа, паклікаўшы íх, сказаў: вы ве́даеце, што князí народаў валадаюць імі і вяльможы пануюць над імі;

Но не так должно быть у вас! Пусть тот, кто хочет стать главным среди вас, будет вам слугой.
 
але між вамі няхай ня будзе гэтак; а хто хоча між вамі быць большым, няхай будзе вам слугою;

И кто хочет быть среди вас первым, пусть будет вам рабом,
 
і хто хоча між вамі быць пе́ршым, няхай будзе вам слугою,

так же ведь и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но для того, чтобы служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».
 
бо Сын Чалаве́чы не́ дзе́ля таго прыйшоў, каб Яму́ служылі, але каб паслужыць і аддаць душу Сваю дзе́ля вы́купу многіх.

Когда они выходили из Иерихона, за Ним следовала огромная толпа народа.
 
І, калі выходзілі яны з Ерыхону, за Ім сьле́дам ішло множства народу.

И вот двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что мимо идет Иисус, закричали: «[Господи!] Сын Давида! Сжалься над нами!»
 
І вось, два сьляпы́я, сядзе́ўшыя ля дарогі, пачуўшы, што Ісус ідзе́ міма, пачалі крычэ́ць: зьмілуйся над намі, Госпадзе, сы́не Давідаў!

Народ же требовал, чтобы они молчали, но они стали кричать еще громче: «Господи! Сын Давида! Сжалься над нами!»
 
Народ жа крычэў на іх, каб маўчалі; але яны яшчэ мацне́й сталі крычэ́ць: зьмілуйся над намі, Госпадзе, сыне Давідаў!

Остановившись, Иисус позвал их и спросил: «Что вы хотите? Что сделать для вас?»
 
Ісус, супыніўшыся, прыклікаў іх і сказаў: чаго вы хочаце ад Мяне́?

«Господи! — сказали они Ему. — Мы хотим, чтобы видели наши глаза!»
 
Яны кажуць Яму: Госпадзе! каб адчыніліся вочы нашыя.

Движимый глубоким состраданием, Иисус прикоснулся к глазам их, и они тотчас снова стали видеть и пошли вслед за Ним.
 
Ісус жа, зьлітаваўшыся, дакрануўся да вачэй іх; і ўраз-жа сталі бачыць вочы іх, í яны пайшлі за Ім.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
3  [1] — Букв.: около третьего часа. Во времена НЗ день (так же, как и ночь) делился на 12 часов, при этом продолжительность часа зависела от продолжительности дня от восхода до заката солнца. Конец 6-го часа всегда выпадал на 12 часов дня нашего времени.
15  [2] — Букв.: или глаз твой завистлив?
17  [3] — Здесь и в ст. 18 в оригинале используется один и тот же глагол: «подниматься вверх».
24  [4] — Или: вознегодовали на двух братьев.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.