От Матфея 21 глава

От Матфея
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Когда они, приближаясь к Иерусалиму, дошли до селения Виффагия, что расположено на Масличной горе, Иисус послал вперед двух учеников,

А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

сказав им: — Идите в деревню, которая перед вами, там вы сразу же найдете привязанную ослицу и рядом с ней осленка. Отвяжите их и приведите ко Мне.

до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

Если кто-то вас спросит, зачем вы это делаете, то отвечайте, что они нужны Господу, и вам тут же дадут их.

А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

Это произошло для того, чтобы исполнилось сказанное через пророка:

А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

"Скажите дочери Сиона: вот Царь твой идет к тебе, кроткий, верхом на ослице и осленке, сыне вьючного животного!"

„Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

Ученики пошли и сделали все так, как Иисус велел им.

А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

Они привели ослицу и осленка, положили на них свою одежду, и Иисус сел поверх нее.

Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

Собралось очень много людей, они расстилали свою одежду на дороге, срезали ветви с деревьев и тоже постилали на дороге.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

Народ, что шел впереди, и те, что шли следом, громко кричали: — "Осанна Сыну Давида! Благословен тот, кто приходит во имя Господа! Осанна в небесах!"

А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

И когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в волнение, и все спрашивали: — Кто это? —

А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

А из толпы отвечали: — Это пророк Иисус из Назарета в Галилее!

А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

Иисус вошел в храм и выгнал оттуда всех торговцев и покупателей. Он перевернул столы менял и прилавки торговцев голубями.

Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.

— Написано, — сказал Он, — "Дом Мой будет называться домом молитвы", а вы превратили его в разбойничье логово.

І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.

В храме к Нему подошли слепые и хромые, и Он исцелил их.

I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.

Первосвященники и учителя закона, увидев чудеса, которые совершал Иисус, и услышав, как дети кричат в храме: "Осанна Сыну Давида", — сильно рассердились.

А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,

— Ты слышишь, что кричат эти дети? — спросили они Его. — Да, — ответил Иисус, — разве вы не читали, что написано: "Из уст младенцев и грудных детей Ты вызовешь хвалу себе"?

та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?

Он оставил их и пошел из города в Вифанию, где и заночевал.

І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.

Возвращаясь рано утром в город, Иисус почувствовал сильный голод.

А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

Увидев у дороги инжирное дерево, Он подошел к нему, но не нашел на нем ничего, кроме листьев. Тогда Иисус сказал дереву: — Пусть же от тебя никогда больше не будет плодов! Инжир сразу же засох.

І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.

Когда ученики это увидели, то удивились: — Как это инжир мог так быстро засохнуть?

А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“

Иисус ответил: — Говорю вам истину: если вы будете верить, не сомневаясь, то сможете сделать не только то, что было сделано с инжиром, но даже если вы скажете этой горе: "Поднимись и бросься в море", так и случится.

Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!

Если вы верите, то все, о чем бы вы ни попросили в молитве, получите.

І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.

Когда Иисус вошел в храм и стал учить народ, к Нему подошли первосвященники и старейшины народа с вопросом: — Какой властью Ты все это делаешь и кто дал Тебе эту власть?

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“

Иисус ответил им: — Я тоже задам вам вопрос, и если вы Мне ответите, то и Я скажу вам, какой властью Я это делаю.

Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.

От кого Иоанн получил свое право крестить, от Бога или от людей? Они стали рассуждать между собой: — Если мы скажем: "От Бога", то Он спросит: "Так почему же вы ему не поверили?"

Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“

Сказать "От людей" нельзя, ведь все считают, что Иоанн был пророком.

А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.

— Мы не знаем, — ответили они. — И Я вам тоже не скажу, какой властью Я это делаю, — сказал тогда Иисус.

І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.

— Что вы скажете на такое: у одного человека было два сына. Как-то он подошел к одному из них и говорит: "Сын, пойди, поработай сегодня в винограднике".

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

"Не хочу", — ответил сын, но потом передумал и все же пошел.

А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

Подойдя и к другому сыну, отец попросил его о том же. Сын ответил: "Иду, господин", — а сам не пошел.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

Кто из них исполнил волю отца? — Первый, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Говорю вам истину: сборщики податей и проститутки впереди вас идут в Царство Бога.

Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

Ведь Иоанн пришел к вам показать путь праведности, и вы не поверили ему, а они поверили. А вы даже после того, как это увидели, не раскаялись и не поверили.

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

— Послушайте еще одну притчу: один землевладелец посадил виноградник. Он огородил его стеной, выкопал яму для давильного пресса и построил сторожевую башню. Затем он отдал виноградник в аренду, а сам отправился в далекое путешествие.

Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Когда пришло время сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям за причитающейся ему долей.

Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

Те же схватили слуг и кого избили, кого убили, а кого закидали камнями.

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Тогда хозяин послал других слуг, их было больше, чем в первый раз, но виноградари и с теми поступили так же.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

В конце концов он послал своего сына. "Уж к сыну-то моему они проявят уважение", — думал он.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Но когда виноградари увидели сына, они решили: "Это наследник. Давайте убьем его, и наследство будет нашим".

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

Они схватили его, вышвырнули из виноградника и убили.

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

Итак, когда придет хозяин виноградника, что он сделает с этими виноградарями?

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

— Он жестоко казнит злодеев, — ответили они, — и сдаст виноградник другим виноградарям, которые отдадут ему его долю урожая в условленный срок.

Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

Иисус сказал им: — Разве вы не читали в Писаниях: "Камень, который отвергли строители, стал краеугольным. Это совершил Господь, и как это изумительно для нас!"?

Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

Поэтому Я и говорю вам, что Божье Царство будет отнято у вас и отдано народу, который приносит плод.

Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

Кто упадет на этот камень, тот разобьется, а на кого камень упадет, того он раздавит.

І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

Выслушав притчи Иисуса, первосвященники и фарисеи поняли, что Он говорит о них.

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

Они хотели арестовать Иисуса, но боялись народа, потому что люди считали Иисуса пророком.

І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

« 20 глава 22 глава »