От Матфея 27 глава

От Матфея
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Рано утром все первосвященники и старейшины народа вынесли Иисусу смертный приговор.

А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

Они связали Его и отвели к римскому наместнику Пилату.

І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

Когда Иуда, который предал Иисуса, увидел, что Иисус осужден, он раскаялся и вернул тридцать серебряных монет первосвященникам и старейшинам.

Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

— Я согрешил, — сказал он, — я предал невинного человека на смерть. — A нам-то что за дело? — ответили те. — Смотри сам.

та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

Бросив деньги в храме, Иуда ушел и повесился.

І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

А первосвященники собрали деньги и сказали: — Положить эти деньги в сокровищницу нельзя, так как это цена крови.

А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

И, посоветовавшись, они решили купить на них поле гончара и использовать его под кладбище для чужеземцев.

А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

Поэтому то поле и называется по сей день Кровавым Полем.

чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

Так исполнилось сказанное пророком Иеремией: "Они взяли тридцать серебряных монет — цену, назначенную Ему израильским народом,

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

и купили на них землю гончара, как повелел мне Господь".

і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

Тем временем Иисуса поставили перед правителем, и тот допрашивал Его: — Ты еврейский царь? — Ты говоришь, — отвечал Иисус.

Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

Когда же Его обвиняли первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

Пилат спросил: — Ты что, не слышишь, в каких преступлениях они Тебя обвиняют?

Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

Но Иисус, к удивлению правителя, не отвечал ни на одно из обвинений.

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

У правителя был обычай на праздник освобождать одного из заключенных по выбору народа.

Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

В то время под стражей находился известный узник, которого звали Варавва.

Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

Поэтому, когда собрался народ, Пилат спросил: — Кого вы хотите, чтобы я вам отпустил: Варавву или Иисуса, называемого Мессией?

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

Он знал, что Иисуса предали ему из зависти.

Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

К тому же, когда Пилат сидел в судейском кресле, его жена послала сказать ему: "Не делай ничего этому праведнику, я сильно перестрадала сегодня во сне из-за Него".

Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

Но первосвященники и старейшины убедили толпу просить освобождения Вараввы и казни Иисуса.

А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

— Так кого же из этих двоих вы хотите, чтобы я вам отпустил? — спросил правитель. — Варавву! — сказали они.

Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

— Что же мне тогда делать с Иисусом, которого называют Христом? — спросил Пилат. Все в один голос закричали: — Пусть Он будет распят!

Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

— За что? Какое преступление Он совершил? — спросил Пилат. Но толпа продолжала кричать еще громче: — Пусть Он будет распят!

А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

Когда Пилат увидел, что ничего не может сделать и что волнение в народе лишь нарастает, он взял воды, вымыл руки перед народом и сказал: — Смотрите, я не виновен в крови этого человека.

І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

И весь народ сказал: — Кровь Его на нас и на наших детях!

А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

Тогда Пилат отпустил им Варавву, а Иисуса велел бичевать и затем отдать на распятие.

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

Солдаты отвели Иисуса в резиденцию правителя и собрали там вокруг Него весь полк.

Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

Они раздели Его и надели на Него пурпурную мантию.

І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

Потом они сплели венок из терновника и надели Ему на голову, дали Ему в правую руку трость и стали насмехаться над Ним, становясь перед Ним на колени и крича: — Да здравствует еврейский царь!

І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

И плевали на Него и, взяв палку, били Его по голове.

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Иисуса мантию, одели Его в прежнюю одежду и повели на распятие.

А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

Когда они выходили, им повстречался человек из Кирены по имени Симон,

А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

И солдаты заставили его нести крест Иисуса на место, называемое Голгофа (что значит "Череп" или "Лобное место").

І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

Там Иисусу предложили вина, смешанного с желчью. Попробовав, Он не стал пить.

дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

Распяв Иисуса, солдаты по жребию разделили Его одежду

А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

и сели стеречь Его.

І, посідавши, стерегли́ Його там.

Над головой Иисуса прибили табличку с указанием Его вины: "Иисус, еврейский царь".

І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

Вместе с Ним были распяты и два разбойника, один по правую, а другой по левую сторону.

Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

Люди, проходившие мимо, выкрикивали оскорбления и качали головами:

А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

— A еще собирался разрушить храм и в три дня его отстроить! Спаси хотя бы себя самого, если Ты Божий Сын! Сойди с креста!

і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

Первосвященники и учителя закона тоже насмехались над Иисусом.

Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

— Спасал других, — говорили они, — а себя спасти не может! Царь Израиля! Пусть Он сойдет с креста, и тогда мы поверим в Него.

„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

Он полагался на Бога, так пусть Бог теперь спасет Его, если хочет; ведь Он же заявлял, что Он Божий Сын!

Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

Разбойники, распятые вместе с Иисусом, тоже издевались над Ним.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

Около полудня всю землю окутала тьма. Было темно примерно до трех часов дня.

А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

Около трех часов Иисус громко крикнул: — Эли, Эли, лема сабахтани? — (что значит: "Боже Мой, Боже Мой, зачем Ты оставил Меня?")

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: — Он зовет Илию.

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

Один из них тут же подбежал, взял губку, пропитал ее кислым вином, насадил на палку и подал Иисусу.

А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

Другие же говорили: — Подожди, давай посмотрим, придет Илия спасти Его или нет.

Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

Иисус снова громко закричал и испустил дух.

А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

И тут завеса храма разорвалась надвое сверху донизу. Затряслась земля и раскололись скалы.

І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

Раскрылись гробницы, и многие тела умерших праведников воскресли.

і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

Они вышли из гробниц и, уже после того как воскрес сам Иисус, вошли в святой город, где их видело много людей.

а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

Когда сотник и те, кто вместе с ним стерег Иисуса, увидели землетрясение и все, что произошло, они очень испугались и сказали: — Он действительно был Сыном Бога!

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

Там присутствовало много женщин, которые издали наблюдали за всем происходящим. Они шли за Иисусом из самой Галилеи и помогали Ему.

Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

Среди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведея.

Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

Вечером к месту казни пришел один богатый человек из Aримафеи, по имени Иосиф. Он тоже был учеником Иисуса.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

Иосиф пришел к Пилату и попросил тело Иисуса. Пилат приказал, чтобы тело ему отдали.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

Иосиф взял его, обернул чистым льняным полотном

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

и положил в свою новую гробницу, которая была вырублена в скале. Привалив ко входу большой камень, он ушел.

і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

А Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть напротив гробницы.

Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

На следующий день, это была суббота, первосвященники и фарисеи собрались у Пилата.

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

— Господин, — обратились они к нему, — мы вспомнили, что когда этот обманщик еще был жив, Он сказал: "Через три дня Я воскресну".

і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

Поэтому прикажи, чтобы могила три дня охранялась, иначе Его ученики могут прийти, выкрасть тело и сказать, что Он воскрес из мертвых. Этот последний обман будет еще хуже первого.

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

- У вас есть стража, — ответил Пилат, — идите и охраняйте, как знаете.

Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

Они пошли, опечатали камень и выставили к гробнице стражу.

І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

« 26 глава 28 глава »