От Матфея 27 глава

Евангелие от Матфея благовествование
Еврейский Новый Завет → Переклад Огієнка

Рано утром все руководящие священники и старейшины собрались вместе, чтобы обсудить, как им казнить Иисуса.

А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

Они заковали его в цепи, привели и отдали в руки правителя Пилата.

І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

Когда Иуда, предавший его, увидел, что Иисус осуждён, он пожалел о соделанном и возвратил тридцать серебряных монет руководящим священникам и старейшинам,

Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

говоря: "Я согрешил, предав невинного человека на смерть". "Какое это имеет значение для нас? — ответили они. — Это твои проблемы".

та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

Бросив серебро в святилище, он ушёл; затем пошёл и повесился.

І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

Руководящие священники подобрали серебряные монеты и сказали: "Отдавать их в казну Храма запрещено, потому что эти деньги запятнаны кровью".

А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

Тогда они решили купить на них поле гончара и устроить на нём кладбище для иностранцев.

А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

Вот откуда появилось название "Кровавое поле", употребляемое до сих пор.

чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

Тогда исполнилось сказанное пророком Иеремией: "И они взяли тридцать серебряных монет, цену, которую народ Израиля согласился заплатить за него,

Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

и купили на них поле гончара, как указал мне Господь".

і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

Тем временем, Иисуса привели к правителю, и правитель спросил его: "Ты ли царь евреев?". Иисус ответил: "Твои слова".

Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

Но когда его начали обвинять руководящие священники и старейшины, он не отвечал.

Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

Тогда Пилат сказал ему: "Разве ты не слышишь все эти обвинения, которые они предъявляют тебе?"

Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

Но к великому изумлению правителя, он не сказал ни единого слова в ответ на обвинения.

А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

По традиции в день праздника правитель отпускал на свободу одного заключённого, о котором попросит народ.

Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

В то время в заключении находился печально известный преступник по имени Варавва.

Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

И когда собрался народ, Пилат сказал им: "Кого вы хотите, чтобы я отпустил на свободу, Варавву или Иисуса, называемого 'Мессией'?"

І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

Он понимал, что его передали в его руки из зависти.

Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

Когда он сидел в суде, его жена послала ему передать: "Не трогай этого невинного. Этой ночью во сне я сильно мучилась из-за него".

Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

Но руководящие священники убедили народ просить освободить Варавву и казнить на стойке Иисуса.

А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

"Которого из этих двоих вы хотите, чтобы я отпустил вам?" — спросил правитель. "Варавву!" — ответили они.

Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

Пилат сказал им: "Что же мне делать с Иисусом, называемым 'Мессией'?" Они все ответили: "Казни его на стойке! Казни его на стойке!"

Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

Когда он спросил: "За что? Какое преступление он совершил?", они закричали ещё громче: "Казни его на стойке!"

А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

Когда Пилат увидел, что так он ничего не добьётся, скорее назреет бунт, он взял воду, вымыл руки перед народом и сказал: "Мои руки чисты от крови этого человека; вы ответственны за его смерть".

І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

Весь народ ответил: "Его кровь на нас и на наших детях!"

А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

Тогда он отпустил Варавву, а Иисуса, после того, как его избили плетью, отдал на казнь.

Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

Солдаты правителя привели Иисуса в здание войскового штаба и весь батальон собрался вокруг него.

Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

Они сорвали с него одежду и надели на него алую накидку,

І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

сплели венок из ветвей терновника и надели ему на голову, а в его правую руку вложили палку. Затем они становились перед ним на колени и насмехались: "Приветствуем тебя, Царь евреев!"

І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

Они плевали в него и били палкой по голове.

І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

Когда они перестали издеваться над ним, то сняли с него накидку, вновь надели на него одежду и повели казнить на стойке.

А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

По дороге они встретили человека из Киренеи по имени Симон и заставили его нести стойку казни Иисуса.

А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

Когда они пришли на место под названием Голгофа (что означает "место черепа"),

І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

ему дали вино, смешанное с горькой желчью, но пригубив его, он не стал пить.

дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

Прибив его гвоздями к стойке, они разделили между собой его одежду, бросая жребий.

А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

Потом они сели охранять его.

І, посідавши, стерегли́ Його там.

Над головой его сделали надпись, указывающую на его вину: ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ЕВРЕЕВ

І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

Затем рядом с ним на стойках были казнены два разбойника, один справа, другой слева от него.

Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

Проходившие мимо люди оскорбляли его, качая головой,

А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

и говоря: "Что ж, ты можешь разрушить Храм и восстановить его через три дня? Спаси же самого себя, если ты Сын Бога; сойди со стойки!"

і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

Подобным образом и руководящие священники глумились над ним вместе с книжниками и старейшинами,

Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

"Он спасал других, а самого себя спасти не может!" "Так это и есть Царь Израиля? Пусть же сойдёт со стойки! Тогда мы поверим в него!"

„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

"Он доверял Богу? Тогда пусть Бог спасёт его, если он нужен Ему! Ведь он говорил 'Я Сын Божий'!"

Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

Даже разбойники, пригвождённые к стойкам рядом с ним, оскорбляли его.

Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

От полудня до трёх часов дня, вся Страна была окутана тьмой.

А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

Примерно около трёх часов Иисус громко воскликнул: "Эли! Эли! Лама швактани? (Мой Бог! Мой Бог! Почему Ты покинул меня?)"

А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

Услышав это, некоторые стоявшие рядом сказали: "Он зовёт Илию".

Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

Тут же один из них побежал, взял губку, обмакнул её в уксус, закрепил на палке и подал её ему выпить".

А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

Остальные говорили: "Подождём! Посмотрим, придёт ли Илия спасти его".

Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

Но Иисус ещё раз громко воскликнул, и дух покинул его.

А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

В этот момент занавес в Храме разодрался надвое сверху донизу и случилось землетрясение, и обрушились скалы.

І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

Также открылись гробницы и тела многих умерших святых вернулись к жизни;

і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

а после того, как Иисус воскрес, они вышли из гробниц и вошли в святой город, где многие видели их.

а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

Когда римский офицер и бывшие с ним, наблюдавшие за Иисусом, увидели землетрясение и всё происходящее, ими овладел ужас, и сказали они: "Он и в самом деле был Божьим Сыном".

А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

Там находилось много женщин, наблюдавших издали. Они следовали с Иисусом из Галилеи, помогая ему.

Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

Среди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведея.

Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

Ближе к вечеру пришёл богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который был учеником Иисуса.

А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

Он обратился к Пилату и попросил тело Иисуса, и Пилат повелел отдать ему тело.

Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

Иосиф забрал тело, завернул его в чистые льняные простыни

І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

и положил его в своей гробнице, которую он не так давно вытесал в скале. Завалив вход гробницы огромным камнем, он ушёл.

і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть у гробницы.

Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

На следующий день, после приготовления, руководящие священники и фарисеи вместе пошли к Пилату

А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

и сказали: "Господин, мы вспомнили, как этот обманщик, будучи живым, говорил: 'Я воскресну по прошествии трёх дней'.

і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

Поэтому распорядись, чтобы гробница охранялась три дня, иначе придут его ученики, выкрадут его и скажут людям: 'Он восстал из мёртвых'. И будет последний обман хуже первого".

Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

Пилат ответил им: "Можете взять нужную вам стражу. Идите и охраняйте гробницу, как посчитаете нужным".

Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

Итак, они пошли и опечатали камень и поставили стражу, чтобы охранять гробницу.

І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

« 26 глава 28 глава »