От Матфея 27 глава

Евангелие от Матфея благовествование
Еврейский Новый Завет → Переклад Хоменка

Рано утром все руководящие священники и старейшины собрались вместе, чтобы обсудить, как им казнить Иисуса.

Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.

Они заковали его в цепи, привели и отдали в руки правителя Пилата.

І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.

Когда Иуда, предавший его, увидел, что Иисус осуждён, он пожалел о соделанном и возвратил тридцать серебряных монет руководящим священникам и старейшинам,

Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.

говоря: "Я согрешил, предав невинного человека на смерть". "Какое это имеет значение для нас? — ответили они. — Это твои проблемы".

“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”

Бросив серебро в святилище, он ушёл; затем пошёл и повесился.

Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.

Руководящие священники подобрали серебряные монеты и сказали: "Отдавать их в казну Храма запрещено, потому что эти деньги запятнаны кровью".

Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”

Тогда они решили купить на них поле гончара и устроить на нём кладбище для иностранцев.

Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.

Вот откуда появилось название "Кровавое поле", употребляемое до сих пор.

Тому це поле й досі зветься Полем Крови.

Тогда исполнилось сказанное пророком Иеремией: "И они взяли тридцать серебряных монет, цену, которую народ Израиля согласился заплатить за него,

Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,

и купили на них поле гончара, как указал мне Господь".

і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”

Тем временем, Иисуса привели к правителю, и правитель спросил его: "Ты ли царь евреев?". Иисус ответил: "Твои слова".

Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”

Но когда его начали обвинять руководящие священники и старейшины, он не отвечал.

Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.

Тогда Пилат сказал ему: "Разве ты не слышишь все эти обвинения, которые они предъявляют тебе?"

Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”

Но к великому изумлению правителя, он не сказал ни единого слова в ответ на обвинения.

А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.

По традиции в день праздника правитель отпускал на свободу одного заключённого, о котором попросит народ.

На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.

В то время в заключении находился печально известный преступник по имени Варавва.

Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.

И когда собрался народ, Пилат сказал им: "Кого вы хотите, чтобы я отпустил на свободу, Варавву или Иисуса, называемого 'Мессией'?"

А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”

Он понимал, что его передали в его руки из зависти.

Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.

Когда он сидел в суде, его жена послала ему передать: "Не трогай этого невинного. Этой ночью во сне я сильно мучилась из-за него".

І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”

Но руководящие священники убедили народ просить освободить Варавву и казнить на стойке Иисуса.

Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.

"Которого из этих двоих вы хотите, чтобы я отпустил вам?" — спросил правитель. "Варавву!" — ответили они.

Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”

Пилат сказал им: "Что же мне делать с Иисусом, называемым 'Мессией'?" Они все ответили: "Казни его на стойке! Казни его на стойке!"

Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”

Когда он спросил: "За что? Какое преступление он совершил?", они закричали ещё громче: "Казни его на стойке!"

Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”

Когда Пилат увидел, что так он ничего не добьётся, скорее назреет бунт, он взял воду, вымыл руки перед народом и сказал: "Мои руки чисты от крови этого человека; вы ответственны за его смерть".

Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”

Весь народ ответил: "Его кровь на нас и на наших детях!"

Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”

Тогда он отпустил Варавву, а Иисуса, после того, как его избили плетью, отдал на казнь.

Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

Солдаты правителя привели Иисуса в здание войскового штаба и весь батальон собрался вокруг него.

Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту

Они сорвали с него одежду и надели на него алую накидку,

і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ

сплели венок из ветвей терновника и надели ему на голову, а в его правую руку вложили палку. Затем они становились перед ним на колени и насмехались: "Приветствуем тебя, Царь евреев!"

і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”

Они плевали в него и били палкой по голове.

І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.

Когда они перестали издеваться над ним, то сняли с него накидку, вновь надели на него одежду и повели казнить на стойке.

А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.

По дороге они встретили человека из Киренеи по имени Симон и заставили его нести стойку казни Иисуса.

Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.

Когда они пришли на место под названием Голгофа (что означает "место черепа"),

Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,

ему дали вино, смешанное с горькой желчью, но пригубив его, он не стал пить.

дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.

Прибив его гвоздями к стойке, они разделили между собой его одежду, бросая жребий.

Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.

Потом они сели охранять его.

А потім сіли, щоб його стерегти там.

Над головой его сделали надпись, указывающую на его вину: ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ЕВРЕЕВ

Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”

Затем рядом с ним на стойках были казнены два разбойника, один справа, другой слева от него.

Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Проходившие мимо люди оскорбляли его, качая головой,

Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,

и говоря: "Что ж, ты можешь разрушить Храм и восстановить его через три дня? Спаси же самого себя, если ты Сын Бога; сойди со стойки!"

кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”

Подобным образом и руководящие священники глумились над ним вместе с книжниками и старейшинами,

Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:

"Он спасал других, а самого себя спасти не может!" "Так это и есть Царь Израиля? Пусть же сойдёт со стойки! Тогда мы поверим в него!"

“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.

"Он доверял Богу? Тогда пусть Бог спасёт его, если он нужен Ему! Ведь он говорил 'Я Сын Божий'!"

Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”

Даже разбойники, пригвождённые к стойкам рядом с ним, оскорбляли его.

Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.

От полудня до трёх часов дня, вся Страна была окутана тьмой.

Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.

Примерно около трёх часов Иисус громко воскликнул: "Эли! Эли! Лама швактани? (Мой Бог! Мой Бог! Почему Ты покинул меня?)"

А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”

Услышав это, некоторые стоявшие рядом сказали: "Он зовёт Илию".

Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.

Тут же один из них побежал, взял губку, обмакнул её в уксус, закрепил на палке и подал её ему выпить".

І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.

Остальные говорили: "Подождём! Посмотрим, придёт ли Илия спасти его".

Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”

Но Иисус ещё раз громко воскликнул, и дух покинул его.

А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.

В этот момент занавес в Храме разодрался надвое сверху донизу и случилось землетрясение, и обрушились скалы.

І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;

Также открылись гробницы и тела многих умерших святых вернулись к жизни;

гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,

а после того, как Иисус воскрес, они вышли из гробниц и вошли в святой город, где многие видели их.

і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.

Когда римский офицер и бывшие с ним, наблюдавшие за Иисусом, увидели землетрясение и всё происходящее, ими овладел ужас, и сказали они: "Он и в самом деле был Божьим Сыном".

А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”

Там находилось много женщин, наблюдавших издали. Они следовали с Иисусом из Галилеи, помогая ему.

Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:

Среди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведея.

між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.

Ближе к вечеру пришёл богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который был учеником Иисуса.

Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;

Он обратился к Пилату и попросил тело Иисуса, и Пилат повелел отдать ему тело.

Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.

Иосиф забрал тело, завернул его в чистые льняные простыни

Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й

и положил его в своей гробнице, которую он не так давно вытесал в скале. Завалив вход гробницы огромным камнем, он ушёл.

поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.

Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть у гробницы.

А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.

На следующий день, после приготовления, руководящие священники и фарисеи вместе пошли к Пилату

На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:

и сказали: "Господин, мы вспомнили, как этот обманщик, будучи живым, говорил: 'Я воскресну по прошествии трёх дней'.

“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.

Поэтому распорядись, чтобы гробница охранялась три дня, иначе придут его ученики, выкрадут его и скажут людям: 'Он восстал из мёртвых'. И будет последний обман хуже первого".

Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”

Пилат ответил им: "Можете взять нужную вам стражу. Идите и охраняйте гробницу, как посчитаете нужным".

Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”

Итак, они пошли и опечатали камень и поставили стражу, чтобы охранять гробницу.

Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.

« 26 глава 28 глава »