От Матфея 14 глава

Евангелие от Матфея благовествование
Еврейский Новый Завет → Переклад Хоменка

В это же время Ирод, областной правитель, услышал о славе Иисуса

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

и сказал своим прислужникам: "Должно быть, это Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых, потому и действуют в нём чудотворные силы".

і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

Ибо Ирод взял Иоанна под стражу, заковал в цепи и бросил в темницу из-за Иродиады, жены его брата Филиппа;

Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

потому что Иоанн сказал Ироду: "Ты нарушаешь Пятикнижие, живя с ней как с женой".

Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

Ирод хотел казнить Иоанна, но боялся народа, в чьих глазах Иоанн был пророком.

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

Однако во время празднования дня рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед собравшимися и доставила Ироду такое удовольствие,

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

что тот клятвенно обещал дать ей всё, о чём бы она не попросила.

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

По подсказке матери она сказала: "Дай мне прямо здесь на блюде голову Иоанна Крестителя".

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

Царь очень огорчился; но чтобы сдержать клятвы, данные им перед зваными гостями, велел исполнить её желание и

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

послал слуг в темницу обезглавить Иоанна.

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

Голову принесли на блюде и дали девушке, а она отдала её своей матери.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

Пришли ученики Иоанна, забрали тело и похоронили его; потом пошли и рассказали Иисусу.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

Услышав об этом, Иисус сел в лодку и удалился в пустынное место, чтобы побыть там в одиночестве. Но люди узнали об этом и, покинув свои города, последовали за ним по суше.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

Поэтому, сойдя на берег, он увидел огромную толпу; и, переполнившись сострадания к ним, исцелил больных.

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

Когда уже вечерело, ученики подошли к нему и сказали: "Это отдалённое место, и уже поздно. Отошли людей, чтобы они пошли и купили себе еды в селениях".

Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

Но Иисус ответил: "Им не нужно никуда идти. Вы сами дайте им что-нибудь поесть!"

А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

Они ответили: "У нас с собой только пять лепёшек и две рыбы".

Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

Он сказал: "Принесите их мне".

Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

Велев народу сесть на траву, он взял эти пять лепёшек и две рыбы и, посмотрев в небеса, произнёс благословение. Затем разломил лепёшки и дал их ученикам, а те раздали людям.

І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.

Все ели вдоволь и набрали двенадцать полных корзин оставшихся кусков.

Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

Тех, кто ел, было около пяти тысяч мужчин, не считая женщин и детей.

Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

Тотчас он велел своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другой берег без него, а сам отпускал народ.

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

Отпустив людей, он поднялся на холм, чтобы помолиться в одиночестве. Настала ночь, и он был там один.

І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

Но к тому времени, борясь с волнами и встречным ветром, лодка была уже в нескольких километрах от берега.

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

Около четырёх часов утра он подошёл к ним, ступая по поверхности озера!

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

Когда ученики увидели, что он идёт по озеру, они ужаснулись. "Это призрак!" — сказали они и закричали от страха.

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.

Но Иисус тут же заговорил с ними. "Смелее, — сказал он, — это я. Не бойтесь".

Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”

Тогда Петр позвал его: "Господь, если это в самом деле ты, скажи, чтобы я пришёл к тебе по воде".

Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

"Иди!" — сказал он. И Петр вылез из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

Но увидев ветер, испугался, и начав тонуть, закричал: "Господь! Спаси меня!"

але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

Иисус тут же протянул руку, схватил его и сказал: "Как мало веры! Почему ты засомневался?"

Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

Когда они вошли в лодку, ветер утих.

І як увійшли до човна, вітер ущух.

Люди в лодке пали ниц перед ним и воскликнули: "Ты действительно Божий сын!"

А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”

Переправившись через озеро, они высадились в Гиносаре.

І перепливши, прибули в землю генезаретську.

Когда жители той местности узнали его, они послали сообщить об этом по всей округе и принесли к нему всех больных.

Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

Они умоляли его, чтобы он позволил больным лишь коснуться ритуальной кисти на его одежде, и каждый, кто прикасался, полностью исцелился.

та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

« 13 глава 15 глава »