От Матфея 14 глава

Евангелие от Матфея благовествование
Еврейский Новый Завет → Українська Біблія. Турконяк

В это же время Ирод, областной правитель, услышал о славе Иисуса

На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса

и сказал своим прислужникам: "Должно быть, это Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых, потому и действуют в нём чудотворные силы".

і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

Ибо Ирод взял Иоанна под стражу, заковал в цепи и бросил в темницу из-за Иродиады, жены его брата Филиппа;

Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

потому что Иоанн сказал Ироду: "Ты нарушаешь Пятикнижие, живя с ней как с женой".

бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

Ирод хотел казнить Иоанна, но боялся народа, в чьих глазах Иоанн был пророком.

За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

Однако во время празднования дня рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед собравшимися и доставила Ироду такое удовольствие,

Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

что тот клятвенно обещал дать ей всё, о чём бы она не попросила.

він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

По подсказке матери она сказала: "Дай мне прямо здесь на блюде голову Иоанна Крестителя".

Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

Царь очень огорчился; но чтобы сдержать клятвы, данные им перед зваными гостями, велел исполнить её желание и

Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

послал слуг в темницу обезглавить Иоанна.

тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

Голову принесли на блюде и дали девушке, а она отдала её своей матери.

Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

Пришли ученики Иоанна, забрали тело и похоронили его; потом пошли и рассказали Иисусу.

І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

Услышав об этом, Иисус сел в лодку и удалился в пустынное место, чтобы побыть там в одиночестве. Но люди узнали об этом и, покинув свои города, последовали за ним по суше.

Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

Поэтому, сойдя на берег, он увидел огромную толпу; и, переполнившись сострадания к ним, исцелил больных.

Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

Когда уже вечерело, ученики подошли к нему и сказали: "Это отдалённое место, и уже поздно. Отошли людей, чтобы они пошли и купили себе еды в селениях".

А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

Но Иисус ответил: "Им не нужно никуда идти. Вы сами дайте им что-нибудь поесть!"

Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

Они ответили: "У нас с собой только пять лепёшек и две рыбы".

Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

Он сказал: "Принесите их мне".

А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

Велев народу сесть на траву, он взял эти пять лепёшек и две рыбы и, посмотрев в небеса, произнёс благословение. Затем разломил лепёшки и дал их ученикам, а те раздали людям.

І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

Все ели вдоволь и набрали двенадцать полных корзин оставшихся кусков.

І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

Тех, кто ел, было около пяти тысяч мужчин, не считая женщин и детей.

А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

Тотчас он велел своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другой берег без него, а сам отпускал народ.

І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

Отпустив людей, он поднялся на холм, чтобы помолиться в одиночестве. Настала ночь, и он был там один.

Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

Но к тому времени, борясь с волнами и встречным ветром, лодка была уже в нескольких километрах от берега.

Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

Около четырёх часов утра он подошёл к ним, ступая по поверхности озера!

У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

Когда ученики увидели, что он идёт по озеру, они ужаснулись. "Это призрак!" — сказали они и закричали от страха.

А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

Но Иисус тут же заговорил с ними. "Смелее, — сказал он, — это я. Не бойтесь".

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

Тогда Петр позвал его: "Господь, если это в самом деле ты, скажи, чтобы я пришёл к тебе по воде".

Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

"Иди!" — сказал он. И Петр вылез из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

Но увидев ветер, испугался, и начав тонуть, закричал: "Господь! Спаси меня!"

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

Иисус тут же протянул руку, схватил его и сказал: "Как мало веры! Почему ты засомневался?"

І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

Когда они вошли в лодку, ветер утих.

Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

Люди в лодке пали ниц перед ним и воскликнули: "Ты действительно Божий сын!"

А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

Переправившись через озеро, они высадились в Гиносаре.

Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

Когда жители той местности узнали его, они послали сообщить об этом по всей округе и принесли к нему всех больных.

Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

Они умоляли его, чтобы он позволил больным лишь коснуться ритуальной кисти на его одежде, и каждый, кто прикасался, полностью исцелился.

і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

« 13 глава 15 глава »