От Матфея 14 глава

Евангелие от Матфея благовествование
Еврейский Новый Завет → Переклад Огієнка

В это же время Ирод, областной правитель, услышал о славе Иисуса

Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

и сказал своим прислужникам: "Должно быть, это Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых, потому и действуют в нём чудотворные силы".

і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

Ибо Ирод взял Иоанна под стражу, заковал в цепи и бросил в темницу из-за Иродиады, жены его брата Филиппа;

Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

потому что Иоанн сказал Ироду: "Ты нарушаешь Пятикнижие, живя с ней как с женой".

Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

Ирод хотел казнить Иоанна, но боялся народа, в чьих глазах Иоанн был пророком.

І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

Однако во время празднования дня рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед собравшимися и доставила Ироду такое удовольствие,

А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

что тот клятвенно обещал дать ей всё, о чём бы она не попросила.

Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

По подсказке матери она сказала: "Дай мне прямо здесь на блюде голову Иоанна Крестителя".

А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

Царь очень огорчился; но чтобы сдержать клятвы, данные им перед зваными гостями, велел исполнить её желание и

І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

послал слуг в темницу обезглавить Иоанна.

І послав стяти Івана в в'язни́ці.

Голову принесли на блюде и дали девушке, а она отдала её своей матери.

І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

Пришли ученики Иоанна, забрали тело и похоронили его; потом пошли и рассказали Иисусу.

А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

Услышав об этом, Иисус сел в лодку и удалился в пустынное место, чтобы побыть там в одиночестве. Но люди узнали об этом и, покинув свои города, последовали за ним по суше.

Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

Поэтому, сойдя на берег, он увидел огромную толпу; и, переполнившись сострадания к ним, исцелил больных.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

Когда уже вечерело, ученики подошли к нему и сказали: "Это отдалённое место, и уже поздно. Отошли людей, чтобы они пошли и купили себе еды в селениях".

А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

Но Иисус ответил: "Им не нужно никуда идти. Вы сами дайте им что-нибудь поесть!"

А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

Они ответили: "У нас с собой только пять лепёшек и две рыбы".

Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

Он сказал: "Принесите их мне".

А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

Велев народу сесть на траву, он взял эти пять лепёшек и две рыбы и, посмотрев в небеса, произнёс благословение. Затем разломил лепёшки и дал их ученикам, а те раздали людям.

І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

Все ели вдоволь и набрали двенадцать полных корзин оставшихся кусков.

І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

Тех, кто ел, было около пяти тысяч мужчин, не считая женщин и детей.

Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

Тотчас он велел своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другой берег без него, а сам отпускал народ.

І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

Отпустив людей, он поднялся на холм, чтобы помолиться в одиночестве. Настала ночь, и он был там один.

Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

Но к тому времени, борясь с волнами и встречным ветром, лодка была уже в нескольких километрах от берега.

А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

Около четырёх часов утра он подошёл к ним, ступая по поверхности озера!

А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

Когда ученики увидели, что он идёт по озеру, они ужаснулись. "Это призрак!" — сказали они и закричали от страха.

Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

Но Иисус тут же заговорил с ними. "Смелее, — сказал он, — это я. Не бойтесь".

А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

Тогда Петр позвал его: "Господь, если это в самом деле ты, скажи, чтобы я пришёл к тебе по воде".

Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

"Иди!" — сказал он. И Петр вылез из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

Но увидев ветер, испугался, и начав тонуть, закричал: "Господь! Спаси меня!"

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

Иисус тут же протянул руку, схватил его и сказал: "Как мало веры! Почему ты засомневался?"

І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

Когда они вошли в лодку, ветер утих.

Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

Люди в лодке пали ниц перед ним и воскликнули: "Ты действительно Божий сын!"

А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

Переправившись через озеро, они высадились в Гиносаре.

Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

Когда жители той местности узнали его, они послали сообщить об этом по всей округе и принесли к нему всех больных.

А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

Они умоляли его, чтобы он позволил больным лишь коснуться ритуальной кисти на его одежде, и каждый, кто прикасался, полностью исцелился.

І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

« 13 глава 15 глава »