От Матфея 14 глава

От Матфея, святое благовествование
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Когда Ирод, правитель Галилеи, царствовавший в то время, узнал об Иисусе,

Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

он сказал своим слугам: «Этот Человек на самом деле Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых и потому способен творить все эти чудеса».

і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

Задолго до этого Ирод схватил Иоанна, заковал его в цепи и бросил в темницу. Он сделал это из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа.

Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

Иоанн говорил ему: «Тебе не подобает с ней сожительствовать».

Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

Ирод хотел убить его, но боялся народа, так как люди считали Иоанна пророком.

І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

Когда наступил день рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед ним и его гостями и так угодила ему,

А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

что он клятвенно пообещал дать ей всё, о чём она ни попросит.

Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

По наущению матери она сказала: «Принеси мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

И хотя царь был опечален, он приказал исполнить её просьбу, так как гости, которые ели вмести с ним, слышали его клятву.

І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

Поэтому Ирод послал людей обезглавить Иоанна в тюрьме.

І послав стяти Івана в в'язни́ці.

Они принесли голову Иоанна на блюде и отдали девушке, а та отнесла её матери.

І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

После этого пришли ученики Иоанна и, забрав тело, похоронили его, а затем пошли и рассказали Иисусу, что произошло.

А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

Услышав о том, что случилось, Иисус сел в лодку и отправился в уединённое место, чтобы побыть в одиночестве. Но, когда люди узнали об этом, они пришли из своих городов и пошли за Ним по берегу.

Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

Выйдя на берег, Иисус увидел большую толпу и сжалился над людьми, и исцелил больных.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

Когда настал вечер, к Нему пришли Его ученики и сказали: «Уже поздно, а место здесь уединённое. Распусти людей, чтобы они могли пойти в селения и купить себе еду».

А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

Но Иисус сказал ученикам: «Незачем им уходить. Вы дайте им что-нибудь поесть».

А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

Ученики ответили Ему: «Всё, что у нас есть с собой, это пять хлебов и две рыбины».

Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

Иисус сказал: «Принесите их Мне».

А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

Он велел народу сесть на траву, а затем, взяв пять хлебов и две рыбины, возвёл глаза к небу и возблагодарил Бога за еду. После этого Он преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, а те в свою очередь передавали их народу.

І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

Все поели и насытились, а ученики потом ещё наполнили остатками еды двенадцать корзин.

І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

И всего среди евших было пять тысяч мужчин, а кроме них ещё женщины и дети.

Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

Вскоре после этого Иисус велел ученикам сесть в лодку и послал их вперед, на другой берег озера, а Сам остался, чтобы отпустить народ.

І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

Попрощавшись с людьми, Он в одиночестве поднялся в горы, чтобы помолиться. И когда наступил вечер, Он был там один.

Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

Лодка была уже далеко от берега, и волны кидали её из стороны в сторону, так как она шла против сильного ветра.

А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

Между тремя и шестью часами утра Иисус пришёл к ученикам, идя по воде.

А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

Увидев, что Он идёт по озеру, они испугались и сказали: «Это призрак!» — и стали кричать от страха.

Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

Затем Иисус заговорил с ними: «Не пугайтесь! Это — Я! Не бойтесь!»

А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

В ответ Пётр сказал: «Господи, если это Ты, то прикажи, чтобы я мог подойти к Тебе по воде!»

Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

Иисус сказал: «Подойди!» Тогда Пётр вышел из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

Тотчас же он заметил, что ветер усилился, и поэтому испугался. Он стал тонуть и закричал: «Господи, спаси меня!»

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

Иисус тотчас же протянул руку и подхватил его. Он сказал Петру: «Маловерный, почему ты усомнился?»

І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

Как только они вошли в лодку, ветер стих.

Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

Те, кто были в лодке, поклонились Иисусу и сказали: «Ты — истинно Сын Божий!»

А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

Они пересекли озеро и причалили к берегу в Геннисарете.

Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

Когда местные жители узнали Иисуса, они послали весть по всей округе, и люди стали приносить больных

А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

и умолять Его позволить им хотя бы дотронуться до подола Его одежды. И все те, кто коснулись её, исцелились.

І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

« 13 глава 15 глава »