От Матфея 14 глава

От Матфея, святое благовествование
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Когда Ирод, правитель Галилеи, царствовавший в то время, узнал об Иисусе,

На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса

он сказал своим слугам: «Этот Человек на самом деле Иоанн Креститель. Он воскрес из мёртвых и потому способен творить все эти чудеса».

і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

Задолго до этого Ирод схватил Иоанна, заковал его в цепи и бросил в темницу. Он сделал это из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа.

Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

Иоанн говорил ему: «Тебе не подобает с ней сожительствовать».

бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

Ирод хотел убить его, но боялся народа, так как люди считали Иоанна пророком.

За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

Когда наступил день рождения Ирода, дочь Иродиады танцевала перед ним и его гостями и так угодила ему,

Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

что он клятвенно пообещал дать ей всё, о чём она ни попросит.

він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

По наущению матери она сказала: «Принеси мне на блюде голову Иоанна Крестителя».

Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

И хотя царь был опечален, он приказал исполнить её просьбу, так как гости, которые ели вмести с ним, слышали его клятву.

Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

Поэтому Ирод послал людей обезглавить Иоанна в тюрьме.

тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

Они принесли голову Иоанна на блюде и отдали девушке, а та отнесла её матери.

Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

После этого пришли ученики Иоанна и, забрав тело, похоронили его, а затем пошли и рассказали Иисусу, что произошло.

І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

Услышав о том, что случилось, Иисус сел в лодку и отправился в уединённое место, чтобы побыть в одиночестве. Но, когда люди узнали об этом, они пришли из своих городов и пошли за Ним по берегу.

Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

Выйдя на берег, Иисус увидел большую толпу и сжалился над людьми, и исцелил больных.

Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

Когда настал вечер, к Нему пришли Его ученики и сказали: «Уже поздно, а место здесь уединённое. Распусти людей, чтобы они могли пойти в селения и купить себе еду».

А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

Но Иисус сказал ученикам: «Незачем им уходить. Вы дайте им что-нибудь поесть».

Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

Ученики ответили Ему: «Всё, что у нас есть с собой, это пять хлебов и две рыбины».

Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

Иисус сказал: «Принесите их Мне».

А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

Он велел народу сесть на траву, а затем, взяв пять хлебов и две рыбины, возвёл глаза к небу и возблагодарил Бога за еду. После этого Он преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, а те в свою очередь передавали их народу.

І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

Все поели и насытились, а ученики потом ещё наполнили остатками еды двенадцать корзин.

І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

И всего среди евших было пять тысяч мужчин, а кроме них ещё женщины и дети.

А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

Вскоре после этого Иисус велел ученикам сесть в лодку и послал их вперед, на другой берег озера, а Сам остался, чтобы отпустить народ.

І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

Попрощавшись с людьми, Он в одиночестве поднялся в горы, чтобы помолиться. И когда наступил вечер, Он был там один.

Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

Лодка была уже далеко от берега, и волны кидали её из стороны в сторону, так как она шла против сильного ветра.

Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

Между тремя и шестью часами утра Иисус пришёл к ученикам, идя по воде.

У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

Увидев, что Он идёт по озеру, они испугались и сказали: «Это призрак!» — и стали кричать от страха.

А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

Затем Иисус заговорил с ними: «Не пугайтесь! Это — Я! Не бойтесь!»

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

В ответ Пётр сказал: «Господи, если это Ты, то прикажи, чтобы я мог подойти к Тебе по воде!»

Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

Иисус сказал: «Подойди!» Тогда Пётр вышел из лодки и пошёл по воде к Иисусу.

Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

Тотчас же он заметил, что ветер усилился, и поэтому испугался. Он стал тонуть и закричал: «Господи, спаси меня!»

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

Иисус тотчас же протянул руку и подхватил его. Он сказал Петру: «Маловерный, почему ты усомнился?»

І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

Как только они вошли в лодку, ветер стих.

Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

Те, кто были в лодке, поклонились Иисусу и сказали: «Ты — истинно Сын Божий!»

А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

Они пересекли озеро и причалили к берегу в Геннисарете.

Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

Когда местные жители узнали Иисуса, они послали весть по всей округе, и люди стали приносить больных

Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

и умолять Его позволить им хотя бы дотронуться до подола Его одежды. И все те, кто коснулись её, исцелились.

і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

« 13 глава 15 глава »