От Матфея 14 глава

Евангелие от Матфея
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

В то время Ирод четвертовластник услышал молву об Иисусе

На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса

и сказал служащим при нём: это Иоанн Креститель; он воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.

і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал его и посадил в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,

Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

потому что Иоанн говорил ему: не должно тебе иметь её.

бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

И хотел убить его, но боялся народа, потому что его почитали за пророка.

За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

Во время же празднования дня рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду,

Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

посему он с клятвою обещал ей дать, чего она ни попросит.

він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

Она же, по наущению матери своей, сказала: дай мне здесь на блюде голову Иоанна Крестителя.

Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

И опечалился царь, но, ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать ей,

Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

и послал отсечь Иоанну голову в темнице.

тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

И принесли голову его на блюде и дали девице, а она отнесла матери своей.

Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

Ученики же его, придя, взяли тело его и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.

І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

И, услышав, Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место один; а народ, услышав о том, пошёл за Ним из городов пешком.

Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

И, выйдя, Иисус увидел множество людей и сжалился над ними, и исцелил больных их.

Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

Когда же настал вечер, приступили к Нему ученики Его и сказали: место здесь пустынное, и время уже позднее; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.

А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

Но Иисус сказал им: не нужно им идти, вы дайте им есть.

Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

Они же говорят Ему: у нас здесь только пять хлебов и две рыбы.

Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

Он сказал: принесите их Мне сюда.

А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

И велел народу возлечь на траву и, взяв пять хлебов и две рыбы, воззрел на небо, благословил и, преломив, дал хлебы ученикам, а ученики — народу.

І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

И ели все, и насытились; и набрали оставшихся кусков двенадцать коробов полных;

І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

а евших было около пяти тысяч человек, кроме женщин и детей.

А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

И тотчас понудил Иисус учеников Своих войти в лодку и отправиться прежде Его на другую сторону, пока Он отпустит народ.

І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

И, отпустив народ, Он взошёл на гору помолиться наедине; и вечером оставался там один.

Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

А лодка была уже на середине моря, и её било волнами, потому что ветер был противный.

Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

В четвёртую же стражу ночи пошёл к ним Иисус, идя по морю.

У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

И ученики, увидев Его, идущего по морю, встревожились и говорили: это призрак; и от страха вскричали.

А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

Но Иисус тотчас заговорил с ними и сказал: ободритесь; это Я, не бойтесь.

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

Пётр сказал Ему в ответ: Господи! если это Ты, повели мне прийти к Тебе по воде.

Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

Он же сказал: иди. И, выйдя из лодки, Пётр пошёл по воде, чтобы подойти к Иисусу,

Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

но, видя сильный ветер, испугался и, начав утопать, закричал: Господи! спаси меня.

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

Иисус тотчас простёр руку, поддержал его и говорит ему: маловерный! зачем ты усомнился?

І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

И, когда вошли они в лодку, ветер утих.

Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

Бывшие же в лодке подошли, поклонились Ему и сказали: истинно Ты Сын Божий.

А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую.

Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

Жители того места, узнав Его, послали во всю окрестность ту и принесли к Нему всех больных,

Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и которые прикасались, исцелялись.

і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

« 13 глава 15 глава »