По Матфею 14 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Тем временем слух об Иисусе дошел до правителя,1 до Ирода,

На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса

и тот сказал своим слугам: «Это Иоанн Креститель. Бог воскресил его из мертвых — вот откуда у Него сила творить чудеса».2

і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

В свое время этот самый Ирод схватил Иоанна, связал [его] и бросил в тюрьму. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода;

Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

Иоанн говорил царю: «Ты не вправе жить с ней».

бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

Ирод хотел убить его, но боялся народа, в глазах которого Иоанн был пророком.

За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

В день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед гостями и доставила Ироду такое удовольствие,

Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

что он клятвенно пообещал дать ей всё, чего бы она ни попросила.

він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

Подговоренная матерью, дочь сказала: «Голову Иоанна Крестителя подай мне сюда на блюде!»

Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

Царь огорчился, но из-за клятвы, данной к тому же перед гостями, уступил ей:

Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

он послал в тюрьму обезглавить Иоанна.

тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

Голову принесли на блюде и отдали девице, а та отнесла ее матери своей.

Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

Вскоре явились ученики Иоанна, взяли его тело и похоронили. Потом они пошли с вестью об этом к Иисусу.

І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

Услышав о случившемся, Иисус удалился на лодке в пустынное место, где Он мог бы побыть один, но многие люди узнали о том и из разных городов пешком последовали за Ним.

Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

Выйдя на берег, Иисус увидел толпы людей и, сжалившись над ними, исцелил тех, кто был болен.

Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

Когда же наступил вечер, подошли к Нему ученики и сказали: «Место это пустынное, и время уже позднее: отпусти народ. Пусть сходят люди в селения и купят себе пищи».

А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

«Не нужно им уходить, — возразил [Иисус]. — Вы дайте им есть!»

Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

«У нас, — сказали они, — здесь нет ничего, кроме пяти хлебов и двух рыб».

Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

«Принесите Мне их сюда», — ответил Он.

А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

Велев людям расположиться на траве, Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу и произнес благодарственную молитву, затем стал разламывать хлеб и давать его ученикам, а они — народу.

І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили двенадцать корзин.

І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

А всех, кто ел, было около пяти тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.

А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и, не дожидаясь, пока Он отпустит народ, переправились на другой берег.

І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

Отпустив же людей, Он взошел на гору, чтобы в уединении помолиться, и долго оставался там один и после наступления вечера.

Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

А лодка в это время далеко от суши3 боролась с волнами, которые гнал встречный ветер.

Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

Уже на исходе ночи4 Иисус догнал лодку, идя прямо по морю.

У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

Увидев, как Он идет по морю, ученики Его сильно испугались. «Это призрак!» — решили они и в ужасе закричали.

А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

Тогда [Иисус] заговорил с ними: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»

Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

«Господи! — сказал Ему Петр. — Если Ты это, вели мне пойти к Тебе по воде!»

Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

«Иди!» — ответил Он. Тогда Петр вышел из лодки и прямо по воде направился к Иисусу.5

Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

Но почувствовав, [ как силен] ветер, он испугался и начал тонуть. «Господи, — закричал он, — спаси меня!»

Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

Иисус протянул ему тотчас руку, поддержал его и сказал: «Зачем же ты усомнился, маловерный?»

І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

Когда вошли они в лодку, ветер утих.

Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

И те, которые были в лодке, пали ниц пред Иисусом, восклицая: «Воистину Ты Сын Божий!»

А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

Переправившись, вышли на берег они в Геннисарете.

Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

Местные жители, узнав Иисуса, оповестили о том всю округу. И принесли к Нему всех больных,

Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

и просили позволить им хотя бы к краю одежды Его прикоснуться. И все, кто прикасался, исцелялись.6

і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: четвертовластника/тетрарха — титул правителя одной из нескольких областей, на которые во времена Иисуса делилась Палестина; то же слово в ст. 4.

2 [2] — Букв.: и потому в нем действуют эти (чудесные) силы.

24 [3] — Букв.: на много стадий (стадия — мера расстояния, 185 м) вдали от суши; в некот. рукописях: была уже на середине моря.

25 [4] — Букв.: в четвертую стражу ночи, т.е. между тремя и шестью часами утра.

29 [5] — В некот. рукописях: пошел по воде, чтобы прийти к Иисусу.

36 [6] — Или: были спасены.

« 13 глава 15 глава »