По Матфею 14 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Тем временем слух об Иисусе дошел до правителя,1 до Ирода,

Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

и тот сказал своим слугам: «Это Иоанн Креститель. Бог воскресил его из мертвых — вот откуда у Него сила творить чудеса».2

і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

В свое время этот самый Ирод схватил Иоанна, связал [его] и бросил в тюрьму. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода;

Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

Иоанн говорил царю: «Ты не вправе жить с ней».

Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

Ирод хотел убить его, но боялся народа, в глазах которого Иоанн был пророком.

Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

В день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед гостями и доставила Ироду такое удовольствие,

Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

что он клятвенно пообещал дать ей всё, чего бы она ни попросила.

отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

Подговоренная матерью, дочь сказала: «Голову Иоанна Крестителя подай мне сюда на блюде!»

Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

Царь огорчился, но из-за клятвы, данной к тому же перед гостями, уступил ей:

І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —

он послал в тюрьму обезглавить Иоанна.

тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

Голову принесли на блюде и отдали девице, а та отнесла ее матери своей.

Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

Вскоре явились ученики Иоанна, взяли его тело и похоронили. Потом они пошли с вестью об этом к Иисусу.

І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

Услышав о случившемся, Иисус удалился на лодке в пустынное место, где Он мог бы побыть один, но многие люди узнали о том и из разных городов пешком последовали за Ним.

Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

Выйдя на берег, Иисус увидел толпы людей и, сжалившись над ними, исцелил тех, кто был болен.

А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

Когда же наступил вечер, подошли к Нему ученики и сказали: «Место это пустынное, и время уже позднее: отпусти народ. Пусть сходят люди в селения и купят себе пищи».

Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

«Не нужно им уходить, — возразил [Иисус]. — Вы дайте им есть!»

А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

«У нас, — сказали они, — здесь нет ничего, кроме пяти хлебов и двух рыб».

Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

«Принесите Мне их сюда», — ответил Он.

Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

Велев людям расположиться на траве, Иисус взял пять хлебов и две рыбы, поднял глаза к небу и произнес благодарственную молитву, затем стал разламывать хлеб и давать его ученикам, а они — народу.

І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.

Все ели и насытились; и тем, что осталось, наполнили двенадцать корзин.

Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

А всех, кто ел, было около пяти тысяч — и это только мужчин, не считая женщин и детей.

Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и, не дожидаясь, пока Он отпустит народ, переправились на другой берег.

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

Отпустив же людей, Он взошел на гору, чтобы в уединении помолиться, и долго оставался там один и после наступления вечера.

І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

А лодка в это время далеко от суши3 боролась с волнами, которые гнал встречный ветер.

Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

Уже на исходе ночи4 Иисус догнал лодку, идя прямо по морю.

О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

Увидев, как Он идет по морю, ученики Его сильно испугались. «Это призрак!» — решили они и в ужасе закричали.

Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.

Тогда [Иисус] заговорил с ними: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»

Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”

«Господи! — сказал Ему Петр. — Если Ты это, вели мне пойти к Тебе по воде!»

Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

«Иди!» — ответил Он. Тогда Петр вышел из лодки и прямо по воде направился к Иисусу.5

“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

Но почувствовав, [ как силен] ветер, он испугался и начал тонуть. «Господи, — закричал он, — спаси меня!»

але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

Иисус протянул ему тотчас руку, поддержал его и сказал: «Зачем же ты усомнился, маловерный?»

Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

Когда вошли они в лодку, ветер утих.

І як увійшли до човна, вітер ущух.

И те, которые были в лодке, пали ниц пред Иисусом, восклицая: «Воистину Ты Сын Божий!»

А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”

Переправившись, вышли на берег они в Геннисарете.

І перепливши, прибули в землю генезаретську.

Местные жители, узнав Иисуса, оповестили о том всю округу. И принесли к Нему всех больных,

Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

и просили позволить им хотя бы к краю одежды Его прикоснуться. И все, кто прикасался, исцелялись.6

та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: четвертовластника/тетрарха — титул правителя одной из нескольких областей, на которые во времена Иисуса делилась Палестина; то же слово в ст. 4.

2 [2] — Букв.: и потому в нем действуют эти (чудесные) силы.

24 [3] — Букв.: на много стадий (стадия — мера расстояния, 185 м) вдали от суши; в некот. рукописях: была уже на середине моря.

25 [4] — Букв.: в четвертую стражу ночи, т.е. между тремя и шестью часами утра.

29 [5] — В некот. рукописях: пошел по воде, чтобы прийти к Иисусу.

36 [6] — Или: были спасены.

« 13 глава 15 глава »