По Матфею 13 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

В тот же день, выйдя из дома, Иисус направился к морю и сел там на берегу.

Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.

Вокруг Него собралось много людей, тогда Он вошел в лодку, сел, а весь народ стоял на берегу.

І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.

Многое сказал Иисус им в притчах. « Послушайте! — говорил Он. — Вот вышел сеятель сеять.

Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.

Когда он сеял, часть зерен упала у дороги — налетели птицы и склевали их.

І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.

Другие же зерна упали на каменистую почву, где земли было очень мало. Быстро взошли они, потому что слой земли был неглубок.

Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.

Но когда поднялось солнце, оно опалило их — без сильного корня ростки засохли.

Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.

Другие упали среди колючек, которые выросли и заглушили1 их.

Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,

Иные же зерна упали на хорошую землю, и дали они урожай стократный, шестидесятикратный и тридцатикратный.

Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.

У кого есть уши, пусть услышит!»

Хто має вуха, нехай слухає.”

Ученики подошли к Нему и спросили: «Почему Ты притчами говоришь им?»

І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”

Он ответил: «Вам дано узнать тайны Царства Небесного, а им не дано.

А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.

Ибо у кого есть, тому и еще будет дано, и дано будет с избытком; а у кого нет, у него и то, что есть, будет взято.

Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

Я потому им притчами говорю, что смотрят они — но не видят, слушают — но не слышат и не понимают.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.

Так сбылось на них пророчество Исайи: „Вы будете слушать и слушать — и всё же не поймете; будете смотреть и смотреть — и всё же не увидите.

На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —

Ибо огрубело сердце народа этого, уши их едва слышат, и глаза свои они закрыли. Иначе увидели бы глазами, услышали бы ушами, поняли бы сердцем и лицом повернулись2 бы ко Мне, и Я исцелил бы их“.3

бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, —щоб я зцілив їх.

А что до вас, как вы блаженны! Глаза ваши видят, и уши ваши слышат.4

Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.

Поверьте Мне, много пророков и праведников страстно желали увидеть то, что видите вы, но не увидели; очень хотели услышать то, что вы слышите, но не услышали.

Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

А теперь послушайте, что значит притча о сеятеле.

Слухайте, отже, притчу про сіяча.

Когда человек слышит весть Царства,5 но не понимает ее, приходит к нему нечистый и уносит посеянное в сердце его. Это представлено зерном, упавшим у дороги.6

До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.

А посеянное на каменистой почве — это о тех, кто слышит весть и тотчас с радостью принимает ее,

А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,

но, так как нет у него корня,7 он непостоянен и тотчас теряет веру, едва начинаются притеснения или гонения за слово Божие.

але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.

Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но мирские заботы и обольщение богатством заглушают ее, и она не приносит плода.

А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.

На хорошей же земле посеянное представляет того, кто слышит и понимает весть. Он и приносит плод, и урожай может быть стократным, или шестидесятикратным, или тридцатикратным».

Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”

Иисус рассказал им еще одну притчу: «Царство Небесное вот с чем сравню. Посеял человек на своем поле добрые семена.

Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.

Когда люди спали, пришел его враг, посеял плевелы среди пшеницы и ушел.

Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

Когда посевы взошли, и колос начал наливаться, стали видны и плевелы.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.

Слуги пошли к хозяину дома и сказали: „Господин! Разве не пшеницу8 ты сеял на поле своем? Откуда же появились плевелы?“

Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

„Враг это сделал“, — ответил он им. Тогда слуги сказали: „Ты хочешь, чтобы мы пошли и выпололи их?“

Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

„Нет, — он ответил, — чтобы, выпалывая плевелы, не вырвали вы заодно и пшеницу,

Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.

пусть вместе они растут до жатвы. А во время жатвы я скажу жнецам: выберите сперва плевелы и свяжите их пучками, чтобы сжечь, а пшеницу соберите в мои закрома“».

Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”

И другую притчу предложил им Иисус: «Царство Небесное сравнимо с горчичным зерном, которое человек взял и посеял на поле своем.

Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.

Зерно это — самое меньшее из всех семян. Но то, что из него вырастает, — больше всех огородных растений. Оно становится деревом,9 так что птицы поднебесные прилетают и гнездятся в ветвях его».

Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”

И такую еще притчу рассказал Иисус: «Царство Небесное сравнимо с закваской, которую женщина взяла, смешала с тремя мерами10 муки, пока не заквасилось всё тесто ».

Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” —

Все это Иисус поведал народу в притчах, без притчи Он им не говорил ничего.

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,

Так исполнилось сказанное через пророка: «Открою в притчах уста Мои и провозглашу сокрытое от сотворения [мира]».11

щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”

Затем, оставив народ, Иисус вошел в дом. Там к Нему подошли Его ученики и попросили: «Объясни нам притчу о плевелах в поле».

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

Он ответил: «Сеятель доброго семени — Сын Человеческий;

А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;

поле — это мир, доброе семя — сыны Царства, а плевелы — сыны злого духа.

поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;

Враг, посеявший их, — дьявол. Жатва — это конец мира,12 а жнецы — ангелы.

ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.

Как собирают плевелы и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они очистят Царство Его от всех, кто других совращал,13 и от тех, кто сам жил беззаконно,14

Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.

і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Праведники же будут сиять, словно солнце в Царстве Отца своего. У кого есть уши, пусть услышит!»

І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

«Царство Небесное сравнимо со спрятанным в поле сокровищем, которое случилось найти одному человеку. Закопав его снова, пошел он радостный, продал всё, что было у него, и купил то поле.

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.

И вот еще с чем сравнимо Царство Небесное. Один купец, искавший хороший жемчуг,

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.

нашел как-то одну особенно ценную жемчужину. Он пошел, продал всё, что было у него, и купил ее.

Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.

Царство Небесное подобно большой сети: заброшенная в море, она захватила разного рода рыбу.

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.

Когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили ее на берег и, сев, собрали хорошую рыбу в корзины, а негодную выбросили.

Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так будет и в конце мира: выйдут ангелы и отберут нечестивых из среды праведных,

Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і

и бросят их в печь огненную, где будет плач и скрежет зубовный.

кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Всё ли сказанное Мной вы поняли?» «Да», — ответили они Ему.

Чи ви це все зрозуміли?” — “Так!” — йому відповіли.

«Так вот, — сказал Он им, — всякий книжник, обученный в школе Царства Небесного, подобен хозяину дома, который выносит из богатого хранилища своего и новое, и старое».

Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”

Кончив рассказывать эти притчи, Иисус ушел оттуда

Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.

и пришел в город, где Он вырос, и стал учить там людей в синагоге. Они в изумлении говорили: «Откуда такая мудрость у Него и такая сила творить чудеса?

Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

Разве не сын Он плотника? Не Его ли мать зовут Марией, и не Его ли это братья — Иаков и Иосиф,15 Симон и Иуда?

Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?

И все сестры Его разве не живут среди нас? Откуда же у Него всё это?»

І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”

И не захотели они принять Его. Иисус же сказал им: «Не почитают пророка только в отечестве и в доме его».

І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”

И многих чудес из-за неверия их не сотворил Он там.

І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

7 [1] — Или: задушили.

15 [2] — См. в Словаре Обращение.

15 [3] — Ис 6:9,10 (LXX).

16 [4] — Букв.: ваши глаза блаженны, потому что видят они, и ваши уши, потому что слышат.

19 [5] — Или: весть, провозглашаемую Царством; друг. возм. пер.: слово о Царстве.

19 [6] — Или: это зерно, упавшее при дороге; букв.: это посеянное при дороге.

21 [7] — Букв.: но не имеет корня в себе, т.е. он человек момента, он живет лишь настоящим.

27 [8] — Букв.: доброе семя.

32 [9] — Sinapis nigra, или черная горчица, растет в Палестине, достигая высоты 2−4 м.

33 [10] — Около 20 кг.

35 [11] — Пс 78 (77):2.

39 [12] — Или: конец века; то же в ст. 40 и 49.

41 [13] — Букв.: выберут из Царства Его все соблазны.

41 [14] — Друг. возм. пер.: от тех, кто делал зло; букв.: (от) делающих беззоконие.

55 [15] — В некот. рукописях: Иосия.

« 12 глава 14 глава »