От Матфея 13 глава

Евангелие от Матфея
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера.

Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.

Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он был вынужден сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.

І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.

И Он о многом говорил им в притчах: — Сеятель вышел сеять.

Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.

И когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.

І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.

Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.

Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.

Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.

Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,

Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.

Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.

У кого есть уши, пусть слышит!

Хто має вуха, нехай слухає.”

Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: — Почему Ты говоришь с людьми притчами?

І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”

Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.

А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.

У кого есть, тому будет дано ещё, и у него будет избыток. А у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.

В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.

На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —

Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я их исцелил»[85].

бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, —щоб я зцілив їх.

Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.

Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.

Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.

Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

Так послушайте, что значит притча о сеятеле.

Слухайте, отже, притчу про сіяча.

К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает её, приходит лукавый и крадет то, что было посеяно в сердце. Это — семя, упавшее у дороги.

До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.

Семя, упавшее на каменистую почву, — это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,

А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,

но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.

але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.

Семя, посеянное среди терновника, — это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.

А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.

Семя же, посеянное в хорошую почву, — это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного.

Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”

Иисус рассказал им другую притчу: — Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.

Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.

И вот когда все спали, пришёл его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.

Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

Пшеница взошла, появились колосья, тут стали заметны и сорняки.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.

Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»

Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

«Это сделал враг», — ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»

Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

«Нет, — ответил хозяин, — когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.

Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.

Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище».

Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”

Рассказал Он им и ещё одну притчу: — Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле.

Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.

Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях.[86]

Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”

Иисус рассказал им ещё одну притчу: — Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки[87], чтобы вскисло всё тесто.

Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” —

Всё это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,

чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира».[88]

щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”

Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: — Объясни нам притчу о сорняках в поле.

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

Иисус в ответ сказал: — Сеющий хорошие семена — это Сын Человеческий.

А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;

Поле — это мир, а хорошие семена — это дети Царства. Сорняки — это дети злого.

поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец мира, и жнецы — это ангелы.

ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.

Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства всё, что ведет ко греху, и всех беззаконников.

Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит!

І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Человек, найдя тот клад, прячет его и радостный идет и продает всё, что имеет, для того, чтобы купить это поле.

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.

Ещё Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.

Найдя драгоценную жемчужину, он продает всё, что имеет, ради того, чтобы купить её одну.

Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.

Ещё Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.

А когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных

Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і

и бросят их в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Вы поняли всё это? — спросил Иисус. — Да, — ответили ученики.

Чи ви це все зрозуміли?” — “Так!” — йому відповіли.

Тогда Иисус сказал им: — Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое.

Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”

Иисус, закончив рассказывать эти притчи, ушел оттуда.

Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.

Он пришёл в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: — Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?

Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

Разве Он не сын плотника? Не Марией[89] ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды?

Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?

Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него всё это?

І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”

И они отвергли Его. Иисус же сказал им: — Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.

І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”

И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.

І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Примечания:

Новый русский перевод

14 [85] — Ис 6:9-10.

32 [86] — Ср. Дан 4:7-9.

33 [87] — Букв.: три саты, около 27 кг муки.

35 [88] — Пс 77:2.

55 [89] — Греч. Мариа́м — так в оригинале так же в Мф 27:56, 61; Мф 28:1.

« 12 глава 14 глава »