От Матфея 13 глава

Евангелие от Матфея святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

В тот день Иисус, выйдя из дома, сидел у моря.

Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.

И собралось к Нему много народа, так что Он вошел в лодку и сидел, а весь народ стоял на берегу,

І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.

И сказал им многое в притчах. Он говорил: вот, вышел сеятель сеять.

Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.

И когда сеял, некоторые семена упали при дороге, и прилетели птицы и поклевали их.

І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.

Другие же упали на камень, где у них немного было земли, и тотчас взошли, ибо земля у них не была глубока.

Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.

Когда же солнце взошло, они были опалены и, не имея корня, засохли.

Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.

Другие же упали в терние, и поднялось терние и заглушило их.

Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,

Другие же упали на землю добрую и давали плод: какое — сто, какое — шестьдесят, какое — тридцать.

Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.

Имеющий уши да слышит.

Хто має вуха, нехай слухає.”

И подойдя, ученики сказали Ему: почему Ты говоришь им притчами?

І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”

И Он ответил им: потому что вам дано познать тайны Царства Небесного, тем же не дано;

А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.

ибо, кто имеет, тому будет дано, и будет у него изобилие; а кто не имеет, у того будет взято и то, что имеет.

Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

Потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.

и исполняется на них пророчество Исаии, которое говорит: «Слухом будете слышать, и не уразумеете; и глазами глядеть будете, и не увидите;

На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —

ибо ожирело сердце народа этого, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».

бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, —щоб я зцілив їх.

Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат;

Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.

ибо истинно говорю вам: многие пророки и праведные желали видеть то, что вы видите, и не увидели, и слышать то, что вы слышите, и не услышали.

Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

Вы же вслушайтесь в притчу о сеятеле.

Слухайте, отже, притчу про сіяча.

Ко всякому, кто слышит слово о Царстве и не разумеет, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его: это посеянный при дороге.

До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.

А посеянный на камне — это слышащий слово и тотчас с радостью принимающий его;

А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,

но не имеет он корня в себе и держится короткое время; с наступлением же скорби или гонения за слово тотчас соблазняется.

але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.

А посеянный в тернии — это слышащий слово, но забота века и обольщение богатства заглушают слово, и оно делается бесплодным.

А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.

А посеянный на доброй земле — это слышащий слово и разумеющий; он-то и дает плод и приносит : кто — сто, кто — шестьдесят, кто — тридцать.

Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”

Другую притчу предложил Он им: подобно Царство Небесное человеку, посеявшему доброе семя в поле своем;

Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.

когда же люди спали, пришел его враг и посеял между пшеницею плевелы и ушел;

Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

а когда взошла зелень и дала плод, тогда явились и плевелы.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.

И придя, рабы домохозяина сказали ему: «господин, не доброе ли семя посеял ты в твоем поле? Откуда же в нем плевелы?»

Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

Он сказал им: «враг человек это сделал.» Рабы же ему говорят: «так хочешь, мы пойдем, выберем их?»

Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

Он говорит: «нет, чтобы, выбирая плевелы, вы не вырвали с корнем вместе с ними пшеницу.

Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.

Дайте им вместе расти до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: выберите прежде плевелы и свяжите их в связки, чтобы сжечь их; а пшеницу соберите в житницу мою».

Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”

Другую притчу предложил Он им: подобно Царство Небесное зерну горчичному, которое взял человек и посеял в поле своем.

Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.

Хотя оно и меньше всех семян, но когда вырастет, оно больше овощей и становится деревом, так что птицы небесные прилетают и вьют гнёзда в ветвях его.

Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”

Другую притчу сказал Он им: подобно Царство Небесное закваске, которую взяла женщина и положила в три меры муки, доколе не вскисло всё.

Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” —

Это всё сказал Иисус народу в притчах, и без притчи не говорил им ничего,

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,

дабы исполнилось сказанное чрез пророка: Открою в притчах уста Мои; провозглашу сокровенное от основания мира.

щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”

Тогда, оставив народ. Он вошел в дом. И подошли к Нему ученики Его и сказали: разъясни нам притчу о плевелах в поле.

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”

И Он ответил: сеющий доброе семя — Сын Человеческий ;

А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;

поле — мир; доброе семя — это сыны Царства; плевелы — сыны лукавого.

поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;

Враг, посеявший их, — диавол; жатва — конец века: жнецы — ангелы.

ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.

Поэтому, как выбираются плевелы и огнем сжигаются, так будет в конце века:

Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:

пошлет Сын Человеческий ангелов Своих, и выберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,

Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,

и бросят их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов.

і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Тогда праведные будут сиять как солнце в Царстве Отца их. Имеющий уши да слышит.

І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

Подобно Царство Небесное зарытому в поле сокровищу, которое человек, найдя, скрыл, и от радости идет и продает всё, что имеет, и покупает поле то.

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.

Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хороших жемчужин.

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.

Найдя одну многоценную жемчужину, он пошел и продал всё, что имел, и купил ее.

Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.

Еще подобно Царство Небесное большой сети, закинутой в море и собравшей рыб всякого рода.

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.

Когда она наполнилась, ее вытащили на берег и, сев, собрали хорошее в сосуды, а плохое выбросили вон.

Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так будет в конце века: выйдут ангелы и отделят злых от праведных

Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і

и бросят их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.

кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

Уразумели ли вы всё это? Они говорят Ему: да!

Чи ви це все зрозуміли?” — “Так!” — йому відповіли.

И Он сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен человеку хозяину дома, который выносит из сокровища своего новое и старое.

Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”

И было: когда окончил Иисус притчи эти, Он ушел оттуда.

Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.

И придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что изумлялись они и говорили: откуда у Него премудрость эта и силы?

Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?

Не Он ли сын плотника? Не Мать ли Его называется Мариам, и братья Его Иаков, Иосиф, Симон и Иуда?

Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?

И сестры Его не все ли с нами? У Него же откуда всё это?

І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”

И соблазнялись из-за Него. Иисус же сказал им: пророк не бывает без чести, разве только в отечестве и в доме своем.

І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”

И не сотворил там многих чудес по неверию их.

І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

« 12 глава 14 глава »