От Матфея 26 глава

Евангелие от Матфея святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

И было: когда окончил Иисус все слова эти, сказал Он ученикам Своим:

Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:

вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие,

“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”

Тогда собрались первосвященники и старейшины народные во дворец первосвященника по имени Каиафа,

Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,

и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить;

і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.

но говорили: не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.

Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”

Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного,

І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,

подошла к Нему женщина с алебастровым сосудом мира драгоценного и стала возливать Ему на голову в то время, как Он возлежал.

підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.

Увидев, ученики вознегодовали и говорили: к чему эта расточительность?

Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?

Ведь можно было бы это продать за большую цену и дать нищим,

Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”

Но Иисус, узнав, сказал им: что смущаете женщину? Доброе дело сделала она для Меня;

Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.

ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете;

Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.

возлив это миро на тело Мое, она сделала это для Моего погребения.

Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.

Истинно говорю вам: где ни будет проповедано это Евангелие, во всем мире, будут говорить и о том, что сделала она, в воспоминание о ней.

Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”

Тогда один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників

и сказал им: что хотите дать мне, и я вам предам Его? Они же отсчитали ему тридцать сребреников.

і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.

И с того времени он искал удобного случая предать Его.

І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

В первый же день опресноков подошли ученики к Иисусу, говоря: где хочешь, чтобы мы приготовили Тебе вкусить Пасху?

Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”

Он же сказал: идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит: время Мое близко, у тебя Я совершу Пасху с учениками Моими».

Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”

И сделали ученики, как повелел им Иисус, и приготовили Пасху.

Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.

С наступлением же вечера, Он возлег с двенадцатью учениками;

Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,

и когда они ели, Он сказал: истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”

И печалясь сильно, они начали говорить Ему, каждый в отдельности: не я ли. Господи?

Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”

Он же ответил: опустивший со Мною руку в блюдо, тот и предаст Меня.

Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.

Впрочем Сын Человеческий идет, как написано о Нем; но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается: лучше было бы человеку тому не родиться.

Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”

И сказал в ответ Иуда, предающий Его: не я ли, Равви? Говорит ему Иисус: ты сказал.

А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”

И когда они ели, взял Иисус хлеб и, благословив, преломил и, дав ученикам, сказал: возьмите, вкусите: это есть тело Мое.

Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”

И взяв чашу и возблагодарив, дал им и сказал: пейте из нее все;

Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,

это есть кровь Моя нового завета, за многих изливаемая для отпущения грехов.

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Говорю же вам: не буду пить впредь от этого плода лозы виноградной до дня того, когда буду пить его новым вместе с вами в Царстве Отца Моего.

Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”

И воспев хвалебную песнь, вышли они на гору Масличную.

І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.

Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь из-за Меня в эту ночь, ибо написано: «Поражу пастыря, и будут рассеяны овцы стада».

Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.

По восстании же Моем Я предварю вас в Галилее.

А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”

И ответил Ему Петр: если и все соблазнятся из-за Тебя, я никогда не соблазнюсь.

Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”

Сказал ему Иисус: истинно говорю тебе: в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”

Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне вместе с Тобою умереть, не отрекусь от Тебя. Подобное же сказали и все ученики.

Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.

Потом приходит с ними Иисус в местность, называемую Гефсимания, и говорит ученикам: посидите здесь, а Я тем временем пойду туда и помолюсь.

Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”

И взяв с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и томиться.

І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.

Тогда говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти, побудьте здесь и бодрствуйте со Мною.

Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”

И пройдя немного вперед, пал на лицо Свое, молился и говорил: Отче Мой, если возможно, да минует Меня чаша эта; впрочем, не как Я хочу, но как Ты.

І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”

И приходит к ученикам, и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не смогли вы один час пободрствовать со Мною?

Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?

Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”

И снова, во второй раз, Он пошел и помолился такими словами: Отче Мой, если не может чаша эта миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя.

Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”

И придя снова, нашел их спящими: ибо их глаза отяжелели.

І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.

И оставив их, Он снова отошел и помолился в третий раз и снова сказал то же слово.

Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.

Тогда приходит к ученикам и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Вот, близок час, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.

Вставайте, идем: вот, уже близко предающий Меня.

Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”

И пока еще Он говорил, вот, пришел Иуда, один из Двенадцати, и с ним большая толпа с мечами и кольями от первосвященников и старейшин народных.

Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.

Предающий же дал им знак: кого я поцелую. Он и есть, возьмите Его.

Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”

И тотчас подошел к Иисусу и сказал: здравствуй, Равви! и поцеловал Его.

І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.

Иисус же сказал ему: друг, вот для чего ты здесь! Тогда они подошли, наложили руки на Иисуса и взяли Его.

Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.

И вот, один из бывших с Иисусом, протянув руку, выхватил меч свой и, ударив раба первосвященника, отсек ему ухо.

Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в место его, ибо все, взявшие меч, от меча погибнут.

Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.

Или ты думаешь, что Я не могу упросить Отца Моего, и Он не даст Мне тотчас же более двенадцати легионов ангелов?

Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?

Как же исполнятся Писания, что это должно произойти?

Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”

В тот час сказал Иисус народу: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня; каждый день сидел Я и учил в храме, и вы не взяли Меня.

Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.

Это же всё произошло, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.

Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.

Взявшие же Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, где собраны были книжники и старейшины.

Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященника; и войдя внутрь, сидел вместе со служителями, чтобы видеть конец.

Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.

Первосвященники же и синедрион в полном составе искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти.

Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,

И не нашли, хотя и много явилось лжесвидетелей. Наконец подошли двое

і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє

и сказали: Он говорил: «Я могу разрушить храм Божий и в три дня воздвигнуть его».

і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”

И встав, первосвященник сказал Ему: Ты ничего не отвечаешь? Что они против Тебя свидетельствуют?

Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”

Иисус же молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты ли Христос, Сын Божий?

Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”

Говорит ему Иисус; ты сказал. Но Я говорю вам: отныне будете видеть Сына Человеческого, восседающего по правую сторону Силы и грядущего на облаках небесных.

Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”

Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он произнес хулу! Какая нам еще нужда в свидетелях? Вот теперь вы слышали хулу!

Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!

Как вам кажется? Они же ответили: повинен смерти.

Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”

Тогда плюнули Ему в лицо и заушили Его; другие же били Его,

Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя

говоря: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?

і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”

Петр же сидел снаружи, на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином.

Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”

Но он отрекся перед всеми и сказал: не знаю, что ты говоришь.

Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”

Когда же он прошел в ворота, увидела его другая, и говорит находящимся там: этот был с Иисусом Назореем.

Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”

И он снова отрекся с клятвой: я не знаю Этого Человека.

Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”

Немного же спустя подошли стоявшие и сказали Петру: поистине и ты из них, ибо и говор твой обличает тебя.

Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”

Тогда начал он усиленно клясться: я не знаю Этого Человека. И тотчас пропел петух.

Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.

И вспомнил Петр слово, сказанное Иисусом: прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько.

І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

« 25 глава 27 глава »