От Матфея 26 глава

Евангелие от Матфея святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

И было: когда окончил Иисус все слова эти, сказал Он ученикам Своим:

І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие,

„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

Тогда собрались первосвященники и старейшины народные во дворец первосвященника по имени Каиафа,

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить;

і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

но говорили: не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.

І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного,

Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

подошла к Нему женщина с алебастровым сосудом мира драгоценного и стала возливать Ему на голову в то время, как Он возлежал.

підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Увидев, ученики вознегодовали и говорили: к чему эта расточительность?

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

Ведь можно было бы это продать за большую цену и дать нищим,

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

Но Иисус, узнав, сказал им: что смущаете женщину? Доброе дело сделала она для Меня;

Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете;

Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

возлив это миро на тело Мое, она сделала это для Моего погребения.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

Истинно говорю вам: где ни будет проповедано это Евангелие, во всем мире, будут говорить и о том, что сделала она, в воспоминание о ней.

Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

Тогда один из Двенадцати, по имени Иуда Искариот, пошел к первосвященникам

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

и сказал им: что хотите дать мне, и я вам предам Его? Они же отсчитали ему тридцать сребреников.

і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

И с того времени он искал удобного случая предать Его.

І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

В первый же день опресноков подошли ученики к Иисусу, говоря: где хочешь, чтобы мы приготовили Тебе вкусить Пасху?

А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

Он же сказал: идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит: время Мое близко, у тебя Я совершу Пасху с учениками Моими».

А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

И сделали ученики, как повелел им Иисус, и приготовили Пасху.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

С наступлением же вечера, Он возлег с двенадцатью учениками;

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

и когда они ели, Он сказал: истинно говорю вам: один из вас предаст Меня.

І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

И печалясь сильно, они начали говорить Ему, каждый в отдельности: не я ли. Господи?

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

Он же ответил: опустивший со Мною руку в блюдо, тот и предаст Меня.

А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

Впрочем Сын Человеческий идет, как написано о Нем; но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается: лучше было бы человеку тому не родиться.

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

И сказал в ответ Иуда, предающий Его: не я ли, Равви? Говорит ему Иисус: ты сказал.

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

И когда они ели, взял Иисус хлеб и, благословив, преломил и, дав ученикам, сказал: возьмите, вкусите: это есть тело Мое.

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

И взяв чашу и возблагодарив, дал им и сказал: пейте из нее все;

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

это есть кровь Моя нового завета, за многих изливаемая для отпущения грехов.

бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

Говорю же вам: не буду пить впредь от этого плода лозы виноградной до дня того, когда буду пить его новым вместе с вами в Царстве Отца Моего.

Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

И воспев хвалебную песнь, вышли они на гору Масличную.

А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь из-за Меня в эту ночь, ибо написано: «Поражу пастыря, и будут рассеяны овцы стада».

Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

По восстании же Моем Я предварю вас в Галилее.

По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

И ответил Ему Петр: если и все соблазнятся из-за Тебя, я никогда не соблазнюсь.

А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

Сказал ему Иисус: истинно говорю тебе: в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня.

Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне вместе с Тобою умереть, не отрекусь от Тебя. Подобное же сказали и все ученики.

Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

Потом приходит с ними Иисус в местность, называемую Гефсимания, и говорит ученикам: посидите здесь, а Я тем временем пойду туда и помолюсь.

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

И взяв с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и томиться.

І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

Тогда говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти, побудьте здесь и бодрствуйте со Мною.

Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

И пройдя немного вперед, пал на лицо Свое, молился и говорил: Отче Мой, если возможно, да минует Меня чаша эта; впрочем, не как Я хочу, но как Ты.

І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

И приходит к ученикам, и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не смогли вы один час пободрствовать со Мною?

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

И снова, во второй раз, Он пошел и помолился такими словами: Отче Мой, если не может чаша эта миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя.

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

И придя снова, нашел их спящими: ибо их глаза отяжелели.

І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

И оставив их, Он снова отошел и помолился в третий раз и снова сказал то же слово.

І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

Тогда приходит к ученикам и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Вот, близок час, и Сын Человеческий предается в руки грешников.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

Вставайте, идем: вот, уже близко предающий Меня.

Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

И пока еще Он говорил, вот, пришел Иуда, один из Двенадцати, и с ним большая толпа с мечами и кольями от первосвященников и старейшин народных.

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

Предающий же дал им знак: кого я поцелую. Он и есть, возьмите Его.

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

И тотчас подошел к Иисусу и сказал: здравствуй, Равви! и поцеловал Его.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

Иисус же сказал ему: друг, вот для чего ты здесь! Тогда они подошли, наложили руки на Иисуса и взяли Его.

Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

И вот, один из бывших с Иисусом, протянув руку, выхватил меч свой и, ударив раба первосвященника, отсек ему ухо.

А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в место его, ибо все, взявшие меч, от меча погибнут.

Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

Или ты думаешь, что Я не могу упросить Отца Моего, и Он не даст Мне тотчас же более двенадцати легионов ангелов?

Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

Как же исполнятся Писания, что это должно произойти?

Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

В тот час сказал Иисус народу: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня; каждый день сидел Я и учил в храме, и вы не взяли Меня.

Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

Это же всё произошло, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.

Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

Взявшие же Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, где собраны были книжники и старейшины.

А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященника; и войдя внутрь, сидел вместе со служителями, чтобы видеть конец.

Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

Первосвященники же и синедрион в полном составе искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти.

А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

И не нашли, хотя и много явилось лжесвидетелей. Наконец подошли двое

і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

и сказали: Он говорил: «Я могу разрушить храм Божий и в три дня воздвигнуть его».

і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

И встав, первосвященник сказал Ему: Ты ничего не отвечаешь? Что они против Тебя свидетельствуют?

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

Иисус же молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты ли Христос, Сын Божий?

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

Говорит ему Иисус; ты сказал. Но Я говорю вам: отныне будете видеть Сына Человеческого, восседающего по правую сторону Силы и грядущего на облаках небесных.

Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он произнес хулу! Какая нам еще нужда в свидетелях? Вот теперь вы слышали хулу!

Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

Как вам кажется? Они же ответили: повинен смерти.

Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

Тогда плюнули Ему в лицо и заушили Его; другие же били Его,

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

говоря: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?

і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

Петр же сидел снаружи, на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином.

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

Но он отрекся перед всеми и сказал: не знаю, что ты говоришь.

А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

Когда же он прошел в ворота, увидела его другая, и говорит находящимся там: этот был с Иисусом Назореем.

А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

И он снова отрекся с клятвой: я не знаю Этого Человека.

І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

Немного же спустя подошли стоявшие и сказали Петру: поистине и ты из них, ибо и говор твой обличает тебя.

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

Тогда начал он усиленно клясться: я не знаю Этого Человека. И тотчас пропел петух.

Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

И вспомнил Петр слово, сказанное Иисусом: прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько.

І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

« 25 глава 27 глава »