По Матфею 26 глава

Евангелие по Матфею
Открытый перевод → Переклад Огієнка

Когда Иисус закончил все эти речи, Он сказал ученикам:

І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

«Вы знаете, что послезавтра Пасха и Сын Человеческий будет отдан на распятие».

„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

После этого во дворце первосвященника Кайяфы собрались первосвященники и старейшины Израиля

Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

и стали совещаться, как им незаметно схватить Иисуса и убить Его.

і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

Они говорили: «Лишь бы не во время праздника, чтобы в народе не началась смута».

І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

А Иисус был в Бет-Ание, в доме Шимона-прокажённого.

Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

Во время трапезы к Нему подошла женщина с алебастровым сосудом дорогого благовония и вылила благовоние Ему на голову.

підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

Ученики с возмущением сказали: «К чему такая расточительность?

Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

Ведь за это благовоние можно было выручить немалые деньги и раздать беднякам!»

Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

Услышав это, Иисус сказал: «Что вы смущаете женщину? Она сделала для Меня доброе дело.

Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

Ведь бедняки с вами всегда, а Я — не всегда.

Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

Умастив Моё тело, она приготовила Меня к погребению.

Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

Говорю вам истину: по всему миру, где будет провозглашаться Весть, вспомнят и её и расскажут о том, что она сделала».

Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

Тогда один из Двенадцати, Иуда Иш-Карийот, пошёл к первосвященникам

Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

и спросил: «Сколько вы мне дадите, если я вам Его выдам?» Они отсчитали ему тридцать серебряных шекелей.

і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

С того времени он искал удобного случая, чтобы выдать Его.

І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

В первый день праздника Пресного Хлеба88 ученики, подойдя к Иисусу, спросили: «Где нам приготовить для тебя пасхальную трапезу?»

А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

Он ответил: «Отправляйтесь в город к такому-то и передайте: Учитель говорит: “Час мой близок; Я с учениками отпраздную у тебя Пасху”».

А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

Ученики поступили, как им велел Иисус, и приготовили пасхальную трапезу.

І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

А вечером Он возлёг за столом с Двенадцатью89.

А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

И когда они ели, Он сказал: «Я говорю вам истину: один из вас выдаст Меня».

І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

Их охватила печаль, и они начали наперебой его спрашивать: «Господин мой, неужели я?»

А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

Он ответил: «Кто обмакнул хлеб в блюдо вместе со Мной, тот Меня и выдаст.

А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

Сын Человеческий уходит, как сказано о Нём в Писании, но горе тому, кто выдаст Сына Человеческого! Лучше бы тому человеку вовсе не родиться».

Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

А Иуда, который собирался выдать его, спросил: «Рабби, неужели я?» Он ответил: «Ты сам сказал».

Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

Когда они ели, Иисус взял хлеб, произнёс над ним благословение, разломил его и, раздавая ученикам, сказал: «Возьмите и ешьте, это Моё тело».

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

И взяв чашу, Он произнёс над ней благодарение и, передав её им, сказал:

А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

«Это Моя кровь, скрепляющая Договор90. Она проливается за многих для прощения грехов.

бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

Говорю вам, в следующий раз Я буду пить с вами от плода виноградной лозы только в Царстве Отца Моего».

Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

И, спев хвалебный псалом, они отправились на гору Олив.

А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

Тогда Иисус сказал им: «Этой ночью все вы отступитесь от Меня, ибо в Писании сказано:Поражу пастуха, и овцы разбегутся91.

Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

Но Я, воскреснув, раньше вас приду в Галилею».

По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

Пётр ответил: «Если даже все отступятся от Тебя, я не отступлюсь!»

А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

Иисус сказал: «Я говорю тебе истину: этой ночью, прежде чем пропоёт петух, как ты трижды от Меня отречёшься».

Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

Пётр воскликнул: «Даже если мне придётся умереть с Тобой, я от Тебя не отрекусь!» То же самое говорили и остальные ученики.

Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

После этого они с Иисусом пришли к месту под названием Гат-Шемани, и Он сказал ученикам: «Подождите здесь, а Я отойду и помолюсь».

Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

И взял с собой Петра и двух сыновей Завдая. Печаль и тоска охватили Его,

І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

и Он сказал им: «Меня мучит смертельная тоска92. Оставайтесь здесь и не спите, побудьте со Мной».

Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

Пройдя немного дальше, Он пал ниц и молился: «Отец мой! Если только возможно, да минует Меня эта чаша! Но пусть будет не как Я хочу, а как Ты».

І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

Вернувшись к ученикам, Он застал их спящими и сказал Петру: «Вы не в силах были бодрствовать со Мной и часу?

І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

Бодрствуйте и молитесь, чтобы избежать испытания: дух ревностен, но плоть бессильна».

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

Отойдя, Он снова молился: «Отец мой! Если невозможно, чтобы миновала Меня эта чаша, и Я должен выпить её, пусть исполнится Твоя воля!»

Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

Вернувшись, Он опять застал их спящими, ибо их веки отяжелели.

І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

Оставив их и опять отойдя, Он в третий раз молился теми же словами.

І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

Затем, вернувшись к ученикам, Он сказал: «Вы всё ещё спокойно спите? Уже пробил час, и Сын Человеческий выдаётся грешникам.

Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

Вставайте, идём! Тот, кто выдаст Меня, уже здесь!»

Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

Не успел он договорить, как появился Иуда, один из Двенадцати, а ним большая толпа с мечами и дубинами, посланная первосвященниками и старейшинами Израиля.

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

Предатель условился с ними: «Кого я поцелую, это Он и есть, Его и хватайте».

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

И тут же, подойдя к Иисусу, он сказал: «Приветствую Тебя, рабби!» — и поцеловал его.

І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

Иисус ответил: «Не трать время, друг!» Тогда они подошли к Иисусу и схватили Его.

Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

Тут один из тех, кто был с Иисусом, выхватил меч и, ударив раба первосвященника, отрубил ему ухо.

А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

Но Иисус сказал ему: «Спрячь меч, ибо взявший меч от меча и погибнет.

Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

Ты думаешь, Я не мог бы воззвать к Отцу и Он не послал бы Мне немедленно более двенадцати легионов ангелов?

Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

Но так всё и должно случиться, ибо иначе не исполнились бы Писания».

Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

И тут же обратился к толпе: «Разве разбойник Я, что вы пришли за Мной с мечами и дубинами? Каждый день Я сидел в Храме и учил, и вы не схватили Меня!

Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

Но всё это произошло, чтобы исполнились писания пророков». Тогда ученики, бросив Его, бежали.

Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

Схватившие Иисуса отвели Его к Кайяфе, первосвященнику, у которого уже собрались книжники и старейшины.

А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

А Пётр следовал за ним в отдалении до самого дворца первосвященника и, войдя во двор, сел рядом со слугами и стал ждать, чем всё закончится.

Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

Первосвященники и весь синедрион пытались добыть ложные показания против Иисуса, чтобы приговорить его к смерти.

А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

Однако, несмотря на большое число лжесвидетелей, они ничего не нашли. Наконец вышли двое

і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

и сказали: «Он говорил, что может разрушить Божий Храм и за три дня восстановить его».

і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

Тут встал первосвященник и спросил Иисуса: «Почему Ты не отвечаешь на их свидетельства?»

Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

Иисус молчал. Тогда первосвященник обратился к нему: «Я заклинаю Тебя Богом Живым: скажи нам, Ты ли Помазанник и Сын Божий?»

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

Иисус ответил: «Ты сам сказал. А Я скажу вам: теперь вы увидите, как Сын Человеческий сидит по правую руку от Всемогущего и идёт на облаках небесных93».

Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

При этих словах первосвященник разорвал на себе одежды и воскликнул: «Это богохульство! Зачем нам ещё свидетели? Теперь вы и сами услышали, как он богохульствует.

Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

Как по-вашему?» Они ответили: «Он достоин смерти».

Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

После этого они плевали Ему в лицо и били Его, а некоторые давали пощёчины

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

и требовали: «Изреки нам пророчество, Помазанник, кто Тебя ударил?»

і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

Между тем Пётр сидел во дворе. К нему подошла одна из служанок и сказала: «Ведь и ты был с Иисусом Галилеянином!»

А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

Но он перед всеми отрёкся: «Я не знаю, о чём ты говоришь», —

А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

и отошёл к воротам. Там его увидела другая служанка и сказала стоявшим поблизости: «Вот этот был с Иисусом Назареем».

А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

И он опять отрёкся, поклявшись: «Я не знаю такого».

І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

Немного спустя к Петру подошли люди, стоявшие неподалёку, и сказали: «Наверняка ты один из них. Тебя и выговор выдаёт».

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

Тогда он стал клятвенно заверять: «Я не знаю этого Человека». И тотчас запел петух.

Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

Тут Пётр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем пропоёт петух, ты трижды от Меня отречёшься», — и, выйдя вон, горько заплакал.

І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

Примечания:

Открытый перевод

[88] Праздник Пресного Хлеба (хаг-хаммацот) первоначально был праздником урожая ячменя, во время которого полагалось есть лишь хлеб из бездрожжевого, неквашенного теста («пресный хлеб»). В послепленный период этот праздник был соединен с Пасхой (см. Втор 16:1—8), так что день празднования Пасхи совпадал с началом семидневного праздника Пресного Хлеба. В результате этого соединения сам пресный хлеб (маца) стал символом, напоминающим о выходе из Египта — освобождении от египетского рабства.

[89] По другому чтению: с двенадцатью учениками.

[90] Договор (греч. диатекэ, в греч. переводе Ветхого Завета передает др.-евр. берит, «договор»); этот юридический термин обозначает в ВЗ договор между Богом и общиной Израиля. Здесь речь идет о (новом) договоре между Богом и протохристианской общиной. Между прочим, в ряде рукописей в этом месте стоит «новый договор», как в Лк 22:20 и 1 Кор 11:25.

[91] Зах 13:7.

[92] Пс 41:6, 12; 42:5.

[93] Дан 7:13.

« 25 глава 27 глава »