От Матфея 15 глава

Евангелие от Матфея святое благовествование
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

Тогда приходят к Иисусу из Иерусалима фарисеи и книжники и говорят:

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

почему ученики Твои преступают предание старцев? Ибо не моют они рук, когда едят хлеб.

„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

А Он им ответил: почему и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?

А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

Сказал же Бог: «Почитай отца и мать»; и: «Злословящий отца или мать смертию да умрет».

Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

А вы говорите : кто скажет отцу или матери: «дар то, чем бы ты от меня воспользовался»,

А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

тот да не почтит отца своего или мать свою; и отменили вы слово Божие ради предания вашего.

то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

Лицемеры! Хорошо пророчествовал о вас Исаия:

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

«Народ этот устами Меня чтит, сердце же их далеко отстоит от Меня;

„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

но тщетно воздают Мне почитание, уча учениям, предписаниям человеческим».

Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

И призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте:

І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

не то, что входит в уста, оскверняет человека, а то, что исходит из уст, — вот, что оскверняет человека.

Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

Тогда подошли ученики и говорят Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав это слово, соблазнились?

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

Он же ответил: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится.

А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

Оставьте их, они слепые вожди слепых. Если же слепой ведет слепого, оба упадут в яму.

Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

И ответил Ему Петр: объясни нам притчу.

А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

Он же сказал: неужели и вы еще не разумеете?

А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

Не понимаете ли, что всё, входящее в уста, в чрево проходит и извергается вон?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

Исходящее же из уст — из сердца исходит, и оно оскверняет человека.

Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

Ибо из сердца исходят злые мысли, убийства, прелюбодеяния, блудодеяния, кражи, лжесвидетельства, хулы.

Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

Это оскверняет человека; а есть неумытыми руками не оскверняет человека.

Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

И выйдя оттуда, Иисус удалился в пределы Тирские и Сидонские.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

И вот, женщина Хананеянка, из той области, вышла и начала кричать: помилуй меня, Господи, Сын Давидов! Дочь мою жестоко мучит бес.

І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

Он же не ответил ей ни слова. И подойдя, ученики Его просили Его: отпусти ее, потому что она кричит нам вслед.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

Но Он ответил: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.

А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

Она же, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи, помоги мне.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

А Он ответил: нехорошо взять хлеб у детей и бросить собакам.

А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

Она же сказала: да, Господи, ведь и собаки едят от крошек, падающих со стола господ их.

Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

Тогда Иисус ответил ей: о женщина, велика твоя вера. Да будет тебе, как ты хочешь. И была исцелена дочь ее в час тот.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

И выйдя оттуда, пришел Иисус к морю Галилейскому и, поднявшись на гору, сидел там.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

И приступило к Нему множество народа с хромыми, слепыми, немыми, увечными и многими другими. И повергли их к ногам Его, и Он исцелил их,

І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

так что удивился народ, видя, что немые говорят, увечные здоровы, хромые ходят, и слепые видят, и прославил Бога Израилева.

А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа: уже три дня остаются они со Мною, и нечего им есть; и отпустить их неевшими не хочу, чтобы не обессилели в дороге.

А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

И говорят Ему ученики: где нам взять столько хлебов в пустынном месте, чтобы накормить весь этот народ?

А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

И говорит им Иисус: сколько у вас хлебов ? Они же сказали: семь и немного рыбок.

А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

И повелев толпе возлечь на землю,

І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

взял эти семь хлебов и эти рыбы и, воздав благодарение, преломил и давал ученикам, а ученики — народу.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

И ели все, и насытились; и остававшихся кусков собрали семь корзин полных.

І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

Евших же было четыре тысячи мужчин, кроме женщин и детей.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

И отпустив народ. Он вошел в лодку и прибыл в область Магдалинскую.

І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

« 14 глава 16 глава »