От Матфея 15 глава

Евангелие от Матфея
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Тогда приходят к Иисусу Иерусалимские книжники и фарисеи и говорят:

Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

зачем ученики Твои преступают предание старцев? ибо не умывают рук своих, когда едят хлеб.

„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

Он же сказал им в ответ: зачем и вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего?

А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

Ибо Бог заповедал: «почитай отца и мать»; и: «злословящий отца или мать смертью да умрёт».

Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

А вы говорите: если кто скажет отцу или матери: «дар Богу то, чем бы ты от меня пользовался»,

А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

тот может и не почтить отца своего или мать свою; таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.

то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

Лицемеры! хорошо пророчествовал о вас Исаия, говоря:

Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

«приближаются ко Мне люди сии устами своими, и чтут Меня языком, сердце же их далеко отстоит от Меня;

„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим».

Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

И, призвав народ, сказал им: слушайте и разумейте!

І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

не то, что входит в уста, оскверняет человека, но то, что выходит из уст, оскверняет человека.

Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

Тогда ученики Его, приступив, сказали Ему: знаешь ли, что фарисеи, услышав слово сие, соблазнились?

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

Он же сказал в ответ: всякое растение, которое не Отец Мой Небесный насадил, искоренится;

А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

оставьте их: они — слепые вожди слепых; а если слепой ведёт слепого, то оба упадут в яму.

Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

Пётр же, отвечая, сказал Ему: изъясни нам притчу сию.

А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

Иисус сказал: неужели и вы ещё не разумеете?

А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

ещё ли не понимаете, что всё, входящее в уста, проходит в чрево и извергается вон?

Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

а исходящее из уст — из сердца исходит — сие оскверняет человека,

Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

ибо из сердца исходят злые помыслы, убийства, прелюбодеяния, любодеяния, кражи, лжесвидетельства, хуления —

Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

это оскверняет человека; а есть неумытыми руками — не оскверняет человека.

Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

И, выйдя оттуда, Иисус удалился в страны Тирские и Сидонские.

І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

И вот, женщина Хананеянка, выйдя из тех мест, кричала Ему: помилуй меня, Господи, сын Давидов, дочь моя жестоко беснуется.

І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

Но Он не отвечал ей ни слова. И ученики Его, приступив, просили Его: отпусти её, потому что кричит за нами.

А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

Он же сказал в ответ: Я послан только к погибшим овцам дома Израилева.

А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

А она, подойдя, кланялась Ему и говорила: Господи! помоги мне.

А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

Он же сказал в ответ: нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.

А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

Она сказала: так, Господи! но и псы едят крохи, которые падают со стола господ их.

Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

Тогда Иисус сказал ей в ответ: о, женщина! велика вера твоя; да будет тебе по желанию твоему. И исцелилась дочь её в тот час.

Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

Перейдя оттуда, пришёл Иисус к морю Галилейскому и, взойдя на гору, сел там.

І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

И приступило к Нему множество народа, имея с собою хромых, слепых, немых, увечных и иных многих, и повергли их к ногам Иисусовым; и Он исцелил их;

І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

так что народ дивился, видя немых говорящими, увечных здоровыми, хромых ходящими и слепых видящими; и прославлял Бога Израилева.

А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

Иисус же, призвав учеников Своих, сказал им: жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть; отпустить же их неевшими не хочу, чтобы не ослабели в дороге.

А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

И говорят Ему ученики Его: откуда нам взять в пустыне столько хлебов, чтобы накормить столько народа?

А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

Говорит им Иисус: сколько у вас хлебов? Они же сказали: семь, и немного рыбок.

А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

Тогда велел народу возлечь на землю.

І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

И, взяв семь хлебов и рыбы, воздал благодарение, преломил и дал ученикам Своим, а ученики — народу.

І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

И ели все, и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин полных,

І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

а евших было четыре тысячи человек, кроме женщин и детей.

Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

И, отпустив народ, Он вошёл в лодку и прибыл в пределы Магдалинские.

І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

« 14 глава 16 глава »