От Матфея 22 глава

Евангелие от Матфея
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

Царство Небесное подобно человеку царю, который сделал брачный пир для сына своего

„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели прийти.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

Опять послал других рабов, сказав: «скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и что откормлено, заколото, и всё готово; приходите на брачный пир».

Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле своё, а кто на торговлю свою;

Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их.

А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

Услышав о сём, царь разгневался, и, послав войска свои, истребил убийц оных и сжёг город их.

І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Тогда говорит он рабам своим: «брачный пир готов, а званые не были достойны;

Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

итак, пойдите на распутия и всех, кого найдёте, зовите на брачный пир».

Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачный пир наполнился возлежащими.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

и говорит ему: «друг! как ты вошёл сюда не в брачной одежде?» Он же молчал.

та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

Тогда сказал царь слугам: «связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов»;

Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

ибо много званых, а мало избранных.

Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лицо;

І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

итак, скажи нам: как Тебе кажется, позволительно ли давать подать кесарю, или нет?

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.

Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

И говорит им: чьё это изображение и надпись?

А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.

Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:

Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

Учитель! Моисей сказал: «если кто умрёт, не имея детей, то брат его пусть возьмёт за себя жену его и восстановит семя брату своему»;

та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;

Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

подобно и второй, и третий, даже до седьмого;

Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

после же всех умерла и жена;

А по всіх вмерла й жінка.

итак, в воскресении, которого из семи будет она женою? ибо все имели её.

Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,

Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

ибо в воскресении ни женятся, ни выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.

Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

А о воскресении мёртвых не читали ли вы реченного вам Богом:

А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

«Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? Бог не есть Бог мёртвых, но живых.

„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

И, слыша, народ дивился учению Его.

А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

А фарисеи, услышав, что Он привёл саддукеев в молчание, собрались вместе.

Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:

І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?

„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

Иисус сказал ему: «возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумением твоим» —

Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

сия есть первая и наибольшая заповедь;

Це найбільша й найперша заповідь.

вторая же подобная ей: «возлюби ближнего твоего, как самого себя»;

А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.

На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

что вы думаете о Христе? чей Он сын? Говорят Ему: Давидов.

і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:

Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

«сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих»?

„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?

Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашивать Его.

І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Примечания:

Синодальный перевод

44 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).

44 одесную — по правую руку, справа.

« 21 глава 23 глава »