От Матфея 13 глава

Евангелие от Матфея
Новый русский перевод → Переклад Огієнка

В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера.

Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он был вынужден сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.

І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

И Он о многом говорил им в притчах: — Сеятель вышел сеять.

І багато навчав Він їх при́тчами, кажучи: „Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

И когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.

І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.

А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.

Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

У кого есть уши, пусть слышит!

Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: — Почему Ты говоришь с людьми притчами?

І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.

А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

У кого есть, тому будет дано ещё, и у него будет избыток. А у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.

Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.

І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я их исцелил»[85].

Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.

Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.

Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

Так послушайте, что значит притча о сеятеле.

Послухайте ж притчу про сіяча́.

К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает её, приходит лукавый и крадет то, что было посеяно в сердце. Это — семя, упавшее у дороги.

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

Семя, упавшее на каменистую почву, — это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,

А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.

але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.

Семя, посеянное среди терновника, — это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.

А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

Семя же, посеянное в хорошую почву, — это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного.

А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

Иисус рассказал им другую притчу: — Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

И вот когда все спали, пришёл его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.

А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

Пшеница взошла, появились колосья, тут стали заметны и сорняки.

А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»

І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

«Это сделал враг», — ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»

А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

«Нет, — ответил хозяин, — когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.

Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище».

Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

Рассказал Он им и ещё одну притчу: — Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле.

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях.[86]

Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

Иисус рассказал им ещё одну притчу: — Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки[87], чтобы вскисло всё тесто.

Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вки́сне“.

Всё это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,

Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира».[88]

щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: — Объясни нам притчу о сорняках в поле.

Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

Иисус в ответ сказал: — Сеющий хорошие семена — это Сын Человеческий.

А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

Поле — это мир, а хорошие семена — это дети Царства. Сорняки — это дети злого.

а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец мира, и жнецы — это ангелы.

а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства всё, что ведет ко греху, и всех беззаконников.

Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит!

Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Человек, найдя тот клад, прячет его и радостный идет и продает всё, что имеет, для того, чтобы купить это поле.

Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

Ещё Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.

Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

Найдя драгоценную жемчужину, он продает всё, что имеет, ради того, чтобы купить её одну.

а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

Ещё Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.

Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

А когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных

Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

и бросят их в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

Вы поняли всё это? — спросил Иисус. — Да, — ответили ученики.

Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

Тогда Иисус сказал им: — Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое.

І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

Иисус, закончив рассказывать эти притчи, ушел оттуда.

І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

Он пришёл в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: — Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?

І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?

Разве Он не сын плотника? Не Марией[89] ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды?

Чи ж Він не син те́слі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йо́сип, і Симон та Юда?

Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него всё это?

І чи ж се́стри Його не всі з нами? Звідки ж Йому́ все оте?“

И они отвергли Его. Иисус же сказал им: — Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.

І вони спокуша́лися Ним. А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй та в домі своїм!“

И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.

І Він не вчинив тут чуд багатьо́х через їхню невіру.

Примечания:

Новый русский перевод

14 [85] — Ис 6:9-10.

32 [86] — Ср. Дан 4:7-9.

33 [87] — Букв.: три саты, около 27 кг муки.

35 [88] — Пс 77:2.

55 [89] — Греч. Мариа́м — так в оригинале так же в Мф 27:56, 61; Мф 28:1.

« 12 глава 14 глава »