От Матфея 27 глава

От Матфея
Слово Жизни → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Рано утром все первосвященники и старейшины народа вынесли Иисусу смертный приговор.
 
Калі-ж настала ра́ніца, ўсе́ архірэі і старшы́ні народу ме́лі нараду аб Ісусе, каб Яго забіць.

Они связали Его и отвели к римскому наместнику Пилату.
 
І, зьвязаўшы Яго, завялí і вы́далі Яго Понтыю Пілату, начальніку.

Когда Иуда, который предал Иисуса, увидел, что Иисус осужден, он раскаялся и вернул тридцать серебряных монет первосвященникам и старейшинам.
 
Тады Юда, які прадаў Яго, угле́дзіўшы, што Ён засу́джаны, пака́яўшыся, зьвярнуў трыццаць срыбнякоў архірэям і старшы́ням,

— Я согрешил, — сказал он, — я предал невинного человека на смерть. — A нам-то что за дело? — ответили те. — Смотри сам.
 
ка́жучы: саграшы́ў я, прада́ўшы кроў нявінную. Яны-ж сказалі яму: што нам да гэтага? глядзі сам.

Бросив деньги в храме, Иуда ушел и повесился.
 
І, кінуўшы срыбнякі ў царкве́, ён выйшаў і пайшоў паве́сіўся.

А первосвященники собрали деньги и сказали: — Положить эти деньги в сокровищницу нельзя, так как это цена крови.
 
А архірэі, узяўшы срыбнякі, сказалі: не́льга класьці іх у скарбонку, бо гэта цана́ крывí.

И, посоветовавшись, они решили купить на них поле гончара и использовать его под кладбище для чужеземцев.
 
Зрабіўшы-ж нараду, купілі за іх зямлю ганчара́, каб харанíць чужы́нцаў.

Поэтому то поле и называется по сей день Кровавым Полем.
 
Вось чаму і заве́цца зямля тая зямлёю крыві да таго дня.

Так исполнилось сказанное пророком Иеремией: "Они взяли тридцать серебряных монет — цену, назначенную Ему израильским народом,
 
Тады збылося ска́занае праз прарока Ерамію, які кажа: і ўзялі трыццаць срыбнякоў, цану Ацэненага, што ацанілі сыны́ Ізраіля,

и купили на них землю гончара, как повелел мне Господь".
 
і далі іх за зямлю ганчара́, як сказаў мне́ Го́спад.

Тем временем Иисуса поставили перед правителем, и тот допрашивал Его: — Ты еврейский царь? — Ты говоришь, — отвечал Иисус.
 
Ісус-жа стануў перад начальнікам; і спытаўся ў Яго начальнік: Ты — Цар Юдэйскі? Ісус сказаў яму: ты ка́жаш.

Когда же Его обвиняли первосвященники и старейшины, Он ничего не отвечал.
 
І, калі абвінава́чавалі Яго архірэі і старшы́ні, Ён нічога не адка́зваў.

Пилат спросил: — Ты что, не слышишь, в каких преступлениях они Тебя обвиняют?
 
Тады кажа Яму Пілат: ня чуеш, колькі сьве́дчаць проці Цябе́?

Но Иисус, к удивлению правителя, не отвечал ни на одно из обвинений.
 
І не адказваў яму ні на адно слова, так што начальнік дужа дзівіўся.

У правителя был обычай на праздник освобождать одного из заключенных по выбору народа.
 
На сьвята-ж начальнік ме́ў звычай звальняць народу аднаго вязьня, якога жада́лі.

В то время под стражей находился известный узник, которого звали Варавва.
 
Быў тады ў іх вядомы вастрожнік, іме́ньнем Вара́вва.

Поэтому, когда собрался народ, Пилат спросил: — Кого вы хотите, чтобы я вам отпустил: Варавву или Иисуса, называемого Мессией?
 
І вось, калі яны зыйшліся, сказаў ім Пілат: каго хо́чаце, каб я вам звольніў: Варавву, ці Ісуса, называ́нага Хрыстом?

Он знал, что Иисуса предали ему из зависти.
 
Бо ве́даў, што прадалі Яго праз завісьць.

К тому же, когда Пилат сидел в судейском кресле, его жена послала сказать ему: "Не делай ничего этому праведнику, я сильно перестрадала сегодня во сне из-за Него".
 
Калі-ж ён засяда́ў у судзе́, жонка паслала яму сказаць: не рабі нічога Пра́ведніку таму, бо я сягоньня ў-ва сьне́ многа цярпе́ла дзеля Яго.

Но первосвященники и старейшины убедили толпу просить освобождения Вараввы и казни Иисуса.
 
Але архірэі і старшы́ні падбілі народ, каб прасілі Варавву, а Ісуса загубілі.

— Так кого же из этих двоих вы хотите, чтобы я вам отпустил? — спросил правитель. — Варавву! — сказали они.
 
Тады начальнік спытаўся ў іх: каго з двох хо́чаце, каб я вам зво́льніў? Яны сказалі: Варавву.

— Что же мне тогда делать с Иисусом, которого называют Христом? — спросил Пилат. Все в один голос закричали: — Пусть Он будет распят!
 
Пілат кажа ім: што-ж я зро́блю з Ісусам, называ́ным Хрысто́м? Кажуць яму ўсе́: няхай будзе расьпя́ты!

— За что? Какое преступление Он совершил? — спросил Пилат. Но толпа продолжала кричать еще громче: — Пусть Он будет распят!
 
Начальнік сказаў: шго-ж благо́е зрабіў Ён? Але яны яшчэ мацне́й крыча́лі: няхай будзе расьпя́ты!

Когда Пилат увидел, что ничего не может сделать и что волнение в народе лишь нарастает, он взял воды, вымыл руки перед народом и сказал: — Смотрите, я не виновен в крови этого человека.
 
Пілат, бачучы, што нішто не памагае, а ўзбурэньне павялíчваецца, узяў вады і ўмыў рукі перад народам і сказаў: невінаваты я ў крыві Пра́ведніка гэтага; вы глядзіце.

И весь народ сказал: — Кровь Его на нас и на наших детях!
 
І, адказваючы, уве́сь народ сказаў: кроў Яго на нас і на дзе́цях нашых!

Тогда Пилат отпустил им Варавву, а Иисуса велел бичевать и затем отдать на распятие.
 
Тады звольніў ім Варавву, а Ісуса, зьбіўшы, выдаў на раскрыжава́ньне.

Солдаты отвели Иисуса в резиденцию правителя и собрали там вокруг Него весь полк.
 
Тады жаўне́ры начальніка, узяўшы Ісуса да прэторыі, сабралі на Яго цэлую роту.

Они раздели Его и надели на Него пурпурную мантию.
 
І, разьдзе́ўшы Яго, апрану́лі Яму чырвоны плашч;

Потом они сплели венок из терновника и надели Ему на голову, дали Ему в правую руку трость и стали насмехаться над Ним, становясь перед Ним на колени и крича: — Да здравствует еврейский царь!
 
і, сплёўшы вянок з цярніны, узьдзе́лі Яму на галаву́ і далі Яму ў правую руку трысьціну; і, стано́вячыся перад Ім на кале́ні, насьмяха́ліся з Яго, кажучы: радуйся, Цар Юдэйскі!

И плевали на Него и, взяв палку, били Его по голове.
 
І плява́лі на Яго і, узяўшы трысьціну, білі Яго па галаве́.

Вдоволь наиздевавшись, они сняли с Иисуса мантию, одели Его в прежнюю одежду и повели на распятие.
 
І, калі насьмяя́ліся з Яго, зьнялí з Яго чырвоны плашч, і адзе́лі Яго ў адзе́жы Ягоныя, і павялі Яго на раскрыжава́ньне.

Когда они выходили, им повстречался человек из Кирены по имени Симон,
 
Выхо́дзячы, яны сустрэлі аднаго Кіранэйца, па іме́ньню Сымона; гэтага прыму́сілі нясьцí крыж Яго.

И солдаты заставили его нести крест Иисуса на место, называемое Голгофа (что значит "Череп" или "Лобное место").
 
І, прыйшоўшы на ме́сца, называ́нае Галгофа, што значыць: ме́сца чэ́рапу,

Там Иисусу предложили вина, смешанного с желчью. Попробовав, Он не стал пить.
 
далí Яму піць воцат, зьмяша́ны з жоўцяй; і, пакаштава́ўшы, не хаце́ў піць.

Распяв Иисуса, солдаты по жребию разделили Его одежду
 
Расьпя́ўшы-ж Яго на крыжу, дзялілі адзе́жы Яго, кіда́ючы жэрабе; каб збылося сказанае праз прарока: падзялíлі адзе́жы мае́ і на вопратку маю кінулі жэрабе.

и сели стеречь Его.
 
І, пасе́ўшы, пілнавалі Яго там.

Над головой Иисуса прибили табличку с указанием Его вины: "Иисус, еврейский царь".
 
І зрабілі над галавою Яго надпіс аб віне́ Яго: гэты ёсьць Ісус, Цар Юдэйскі.

Вместе с Ним были распяты и два разбойника, один по правую, а другой по левую сторону.
 
Тады раскрыжава́ны былі з Ім два разбойнікі: адзін справа, а другі зьле́ва.

Люди, проходившие мимо, выкрикивали оскорбления и качали головами:
 
Прахо́дзіўшыя-ж міма зьняважа́лі Яго, ківаючы галава́мі

— A еще собирался разрушить храм и в три дня его отстроить! Спаси хотя бы себя самого, если Ты Божий Сын! Сойди с креста!
 
і ка́жучы: Ты, што́ руйнуеш цэрквы і ў тры дні адбудо́ўваеш! спасí Сябе́ Самога! Калі Ты — Сын Божы, зыйдзі з крыжа!

Первосвященники и учителя закона тоже насмехались над Иисусом.
 
Падобне-ж і архірэі з кніжнікамі і старшынамі, насьмяха́ючыся, казалі:

— Спасал других, — говорили они, — а себя спасти не может! Царь Израиля! Пусть Он сойдет с креста, и тогда мы поверим в Него.
 
другіх спаса́ў, а Сябе́ Самога ня можа спасьцí! Калі Ён — Цар Ізраіля, няхай цяпе́р зыйде з крыжа, і мы паве́рым Яму.

Он полагался на Бога, так пусть Бог теперь спасет Его, если хочет; ведь Он же заявлял, что Он Божий Сын!
 
Спадзява́ўся на Бога, няхай-жа цяпе́р вы́бавіць Яго, калі хоча Яго. Бо-ж Ён казаў: Я — Сын Божы.

Разбойники, распятые вместе с Иисусом, тоже издевались над Ним.
 
Таксама і разбойнікі, раскрыжаваныя разам з Ім, зьняважа́лі Яго.

Около полудня всю землю окутала тьма. Было темно примерно до трех часов дня.
 
Ад шо́стае-ж гадзíны це́мра ста́лася па ўсе́й зямлі да гадзіны дзявя́тае.

Около трех часов Иисус громко крикнул: — Эли, Эли, лема сабахтани? — (что значит: "Боже Мой, Боже Мой, зачем Ты оставил Меня?")
 
А каля дзявя́тай гадзíны загаласíў Ісуе моцным голасам: Элі! Элі! лама сабахтані? г. ё.: Божа Мой! Божа Мой! навошта Мяне́ пакінуў?

Некоторые из стоявших поблизости, услышав это, сказали: — Он зовет Илию.
 
Некаторыя з тых, што там стаялі, чу́ючы гэтае, казалі: Ён кліча Ільлю.

Один из них тут же подбежал, взял губку, пропитал ее кислым вином, насадил на палку и подал Иисусу.
 
І ўраз пабе́г адзін з іх, і, узяўшы гу́бку ды памачыўшы ў во́цат і насадзíўшы на трысьцíну, даў Яму піць.

Другие же говорили: — Подожди, давай посмотрим, придет Илия спасти Его или нет.
 
А другія казалі: чакай; паглядзім, ці прыйдзе Ільля спаса́ць Яго.

Иисус снова громко закричал и испустил дух.
 
Ісус жа, зноў загаласíўшы моцным голасам, аддаў душу.

И тут завеса храма разорвалась надвое сверху донизу. Затряслась земля и раскололись скалы.
 
І вось, заслона ў царкве́ разьдзе́рлася надво́е ад ве́рху да нізу; і зямля́ затрасла́ся; і ска́лы патрэскаліся.

Раскрылись гробницы, и многие тела умерших праведников воскресли.
 
І магілы расчыніліся; і многа це́лаў памёршых сьвятых папаўстава́ла.

Они вышли из гробниц и, уже после того как воскрес сам Иисус, вошли в святой город, где их видело много людей.
 
І, вы́йшаўшы з магіл, па ўваскрасе́ньні Яго ўвайшлí ў сьвятое ме́ста і паказаліся многім.

Когда сотник и те, кто вместе с ним стерег Иисуса, увидели землетрясение и все, что произошло, они очень испугались и сказали: — Он действительно был Сыном Бога!
 
Сотнік-жа і тыя, што з ім вартавалі Ісуса, бачучы трасе́ньне зямлі і ўсё, што ста́лася, спало́халіся крэпка і казалі: запраўды́, Ён быў Сын Божы.

Там присутствовало много женщин, которые издали наблюдали за всем происходящим. Они шли за Иисусом из самой Галилеи и помогали Ему.
 
Было тамака, угляда́ючыся здалёк, многа жанчы́н, якія йшлі за Ісусам з Галіле́і і служылі Яму.

Среди них были Мария Магдалина, Мария, мать Иакова и Иосии, и мать сыновей Зеведея.
 
Між імі былі Марыя Магдаліна і Марыя, маці Якава і Іосіі, і маці сыноў Завядзе́явых.

Вечером к месту казни пришел один богатый человек из Aримафеи, по имени Иосиф. Он тоже был учеником Иисуса.
 
Калі-ж настаў ве́чар, прыйшоў багаты чалаве́к з Арыматэі, іме́ньнем Язэп, каторы таксама быў ву́чнем Ісуса.

Иосиф пришел к Пилату и попросил тело Иисуса. Пилат приказал, чтобы тело ему отдали.
 
Ён, прыйшоўшы да Пілата, прасіў цела Ісусавага. Тады Пілат загадаў аддаць цела.

Иосиф взял его, обернул чистым льняным полотном
 
І, узяўшы це́ла, Язэп абкруціў Яго чыстым палатно́м;

и положил в свою новую гробницу, которая была вырублена в скале. Привалив ко входу большой камень, он ушел.
 
і палажыў Яго ў сваёй новай магіле, якую вы́сек ён у скале́; і, прываліўшы вялікі ка́мень да дзьвераў магілы, пайшоў стуль.

А Мария Магдалина и другая Мария остались сидеть напротив гробницы.
 
Былі-ж там Марыя Магдаліна і другая Марыя, каторыя сядзе́лі насу́праць магілы.

На следующий день, это была суббота, первосвященники и фарисеи собрались у Пилата.
 
На другі дзе́нь, што йдзе за пятніцаю, сабраліся архірэі і фарысэі да Пілата

— Господин, — обратились они к нему, — мы вспомнили, что когда этот обманщик еще был жив, Он сказал: "Через три дня Я воскресну".
 
і гаварылі: Па́не! мы прыпомнілі, што ашуканец той, як быў яшчэ жывы, сказаў: цераз тры дні ўваскрэсну.

Поэтому прикажи, чтобы могила три дня охранялась, иначе Его ученики могут прийти, выкрасть тело и сказать, что Он воскрес из мертвых. Этот последний обман будет еще хуже первого.
 
Дык прыкажы вартава́ць магілу да трэцяга дня, каб вучні Яго, прыйшоўшы ўначы, ня ўкралі Яго і не сказалі народу: уваскро́с з мёртвых. І будзе апошняе ашука́нства горш пе́ршага.

- У вас есть стража, — ответил Пилат, — идите и охраняйте, как знаете.
 
Пілат сказаў ім: вось вам старожа; ідзе́це, вартуйце, як ве́даеце.

Они пошли, опечатали камень и выставили к гробнице стражу.
 
Яны пайшлі і паставілі ля магілы варту і прылажы́лі да ка́меня пяча́ць.

Примечания:

 
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
5, 51 царква = храм.
27 прэторыі — судзілішча прэтарскае.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.