От Матфея 21 глава

От Матфея
Слово Жизни → Українська Біблія. Турконяк

Когда они, приближаясь к Иерусалиму, дошли до селения Виффагия, что расположено на Масличной горе, Иисус послал вперед двух учеников,

Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,

сказав им: — Идите в деревню, которая перед вами, там вы сразу же найдете привязанную ослицу и рядом с ней осленка. Отвяжите их и приведите ко Мне.

повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.

Если кто-то вас спросит, зачем вы это делаете, то отвечайте, что они нужны Господу, и вам тут же дадут их.

А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне.

Это произошло для того, чтобы исполнилось сказанное через пророка:

Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв:

"Скажите дочери Сиона: вот Царь твой идет к тебе, кроткий, верхом на ослице и осленке, сыне вьючного животного!"

Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе — лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної!

Ученики пошли и сделали все так, как Иисус велел им.

Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус:

Они привели ослицу и осленка, положили на них свою одежду, и Иисус сел поверх нее.

привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.

Собралось очень много людей, они расстилали свою одежду на дороге, срезали ветви с деревьев и тоже постилали на дороге.

І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.

Народ, что шел впереди, и те, что шли следом, громко кричали: — "Осанна Сыну Давида! Благословен тот, кто приходит во имя Господа! Осанна в небесах!"

Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!

И когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в волнение, и все спрашивали: — Кто это? —

Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий?

А из толпы отвечали: — Это пророк Иисус из Назарета в Галилее!

А натовп відповідав: Це — Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського.

Иисус вошел в храм и выгнал оттуда всех торговцев и покупателей. Он перевернул столы менял и прилавки торговцев голубями.

Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

— Написано, — сказал Он, — "Дом Мой будет называться домом молитвы", а вы превратили его в разбойничье логово.

і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.

В храме к Нему подошли слепые и хромые, и Он исцелил их.

Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він оздоровив їх.

Первосвященники и учителя закона, увидев чудеса, которые совершал Иисус, и услышав, как дети кричат в храме: "Осанна Сыну Давида", — сильно рассердились.

Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! —

— Ты слышишь, что кричат эти дети? — спросили они Его. — Да, — ответил Иисус, — разве вы не читали, что написано: "Из уст младенцев и грудных детей Ты вызовешь хвалу себе"?

обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу?

Он оставил их и пошел из города в Вифанию, где и заночевал.

Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там.

Возвращаясь рано утром в город, Иисус почувствовал сильный голод.

Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.

Увидев у дороги инжирное дерево, Он подошел к нему, но не нашел на нем ничего, кроме листьев. Тогда Иисус сказал дереву: — Пусть же от тебя никогда больше не будет плодов! Инжир сразу же засох.

Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла.

Когда ученики это увидели, то удивились: — Как это инжир мог так быстро засохнуть?

Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла!

Иисус ответил: — Говорю вам истину: если вы будете верить, не сомневаясь, то сможете сделать не только то, что было сделано с инжиром, но даже если вы скажете этой горе: "Поднимись и бросься в море", так и случится.

У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! — так і станеться.

Если вы верите, то все, о чем бы вы ни попросили в молитве, получите.

І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите.

Когда Иисус вошел в храм и стал учить народ, к Нему подошли первосвященники и старейшины народа с вопросом: — Какой властью Ты все это делаешь и кто дал Тебе эту власть?

Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?

Иисус ответил им: — Я тоже задам вам вопрос, и если вы Мне ответите, то и Я скажу вам, какой властью Я это делаю.

У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню:

От кого Иоанн получил свое право крестить, от Бога или от людей? Они стали рассуждать между собой: — Если мы скажем: "От Бога", то Он спросит: "Так почему же вы ему не поверили?"

Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому?

Сказать "От людей" нельзя, ведь все считают, что Иоанн был пророком.

Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.

— Мы не знаем, — ответили они. — И Я вам тоже не скажу, какой властью Я это делаю, — сказал тогда Иисус.

Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!

— Что вы скажете на такое: у одного человека было два сына. Как-то он подошел к одному из них и говорит: "Сын, пойди, поработай сегодня в винограднике".

Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику!

"Не хочу", — ответил сын, но потом передумал и все же пошел.

Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов.

Подойдя и к другому сыну, отец попросил его о том же. Сын ответил: "Иду, господин", — а сам не пошел.

Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду, пане, — але не пішов.

Кто из них исполнил волю отца? — Первый, — ответили они. Тогда Иисус сказал им: — Говорю вам истину: сборщики податей и проститутки впереди вас идут в Царство Бога.

Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.

Ведь Иоанн пришел к вам показать путь праведности, и вы не поверили ему, а они поверили. А вы даже после того, как это увидели, не раскаялись и не поверили.

Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому!

— Послушайте еще одну притчу: один землевладелец посадил виноградник. Он огородил его стеной, выкопал яму для давильного пресса и построил сторожевую башню. Затем он отдал виноградник в аренду, а сам отправился в далекое путешествие.

Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню [1] , збудував башту, найняв робітників і відійшов.

Когда пришло время сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям за причитающейся ему долей.

Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.

Те же схватили слуг и кого избили, кого убили, а кого закидали камнями.

Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.

Тогда хозяин послал других слуг, их было больше, чем в первый раз, но виноградари и с теми поступили так же.

Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.

В конце концов он послал своего сына. "Уж к сыну-то моему они проявят уважение", — думал он.

Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.

Но когда виноградари увидели сына, они решили: "Это наследник. Давайте убьем его, и наследство будет нашим".

Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.

Они схватили его, вышвырнули из виноградника и убили.

І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.

Итак, когда придет хозяин виноградника, что он сделает с этими виноградарями?

Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?

— Он жестоко казнит злодеев, — ответили они, — и сдаст виноградник другим виноградарям, которые отдадут ему его долю урожая в условленный срок.

Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.

Иисус сказал им: — Разве вы не читали в Писаниях: "Камень, который отвергли строители, стал краеугольным. Это совершил Господь, и как это изумительно для нас!"?

Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?

Поэтому Я и говорю вам, что Божье Царство будет отнято у вас и отдано народу, который приносит плод.

Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.

Кто упадет на этот камень, тот разобьется, а на кого камень упадет, того он раздавит.

І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.

Выслушав притчи Иисуса, первосвященники и фарисеи поняли, что Он говорит о них.

Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,

Они хотели арестовать Иисуса, но боялись народа, потому что люди считали Иисуса пророком.

і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.

« 20 глава 22 глава »