По Матфею 21 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Когда они подходили к Иерусалиму и достигли Виффагии, селения у горы Масличной,1 Иисус послал вперед двух учеников,
 
І як дабліжыліся да Ерузаліму, і прышлі да Віффаґі, у кірунку гары Аліўнае, тады Ісус паслаў двух вучанікаў,

сказав им: «Идите в селение, которое перед вами. Вы сразу же найдете там ослицу на привязи и с ней молодого осла; отвяжите их и приведите ко Мне.
 
Кажучы ім: «Пайдзіце да сяла, што проста перад вамі; і зараз знойдзеце асьліцу прывязаную і асьлянё зь ею; адвязаўшы, прывядзіце да Мяне.

А если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте: „Они нужны Господу“, — и он тотчас отпустит их».2
 
І калі хто скажа вам што-лень, скажыце: ’Спадар патрабуе іх’, і як стой пашлець іх».

Это произошло во исполнение сказанного через пророка:
 
А сталася гэта, каб спаўнілася сказанае прарокам, каторы кажа:

«Скажите дочери Сиона:3Вот Царь твой к тебе идет, духом Он кроткий, восседает на осле, на молодом осле, идущем рядом с матерью-ослицей, приученной к жизни под ярмом“».4
 
«Скажыце дачцэ Сыёнскай: гля, Кароль твой ідзець да цябе, лагодны й сеўшы на асьліцы а на асьляняці, сыну пад ігом будучай».

Ученики отправились и сделали всё так, как велел им Иисус.
 
Вучанікі пайшлі й зрабілі так, як расказаў ім Ісус:

Они привели ослицу и молодого осла, положили на животных одежды свои; Иисус сел на них.
 
Прывялі асьліцу а асьлянё, і паклалі на іх адзецьці свае, і Ён сеў на іх.

Многие из толпы, сопровождавшей Его, устилали дорогу своими одеждами, а другие устилали ее ветвями, которые срезали с деревьев.
 
І бальшыня груду слала адзецьці свае на дарозе, а іншыя сьціналі галузкі зь дзерваў і слалі на дарозе.

И толпы людей, шедших впереди и позади Него, восклицали: «Осанна5 Сыну Давида! Благословен Грядущий во имя Господне! В высях небесных осанна6
 
А груды, што йшлі сьпераду й адзаду за Ім, гукалі: «Госанна Сыну Давідаваму! Дабраславёны Йдучы ў імя Спадарова! Гасанна ў вышах!»

Когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в движение. «Кто это?» — спрашивали повсюду.
 
І як уступіў Ён у Ерузалім, усе места ўзрушылася, кажучы: «Хто гэта?»

Толпа отвечала: «Это пророк Иисус из Назарета Галилейского».
 
І груд казаў: «Гэта прарока Ісус із Назарэту Ґалілейскага».

И вошел Иисус в Храм, и изгнал оттуда всех, кто продавал и покупал там, опрокинул столы менял и прилавки торгующих голубями.
 
І ўвыйшоў Ісус у сьвятьгаю, і выгнаў усіх прадаючых і купляючых у сьвятыні, і сталы пенезяменаў абярнуў, і ўслоны прадаўнікоў галубоў.

«Написано, — сказал Он им, дом Мой будет назван домом молитвы.7 Вы же делаете из него вертеп разбойников!»
 
І кажа ім: «Напісана: ’Дом Мой домам малітвы будзе названы’, вы ж яго робіце пячораю грабежнікаў».

И подошли к Нему в Храме слепые и хромые, и Он исцелил их.
 
І дабліжыліся да Яго ў сьвятыні нявісныя а кульгавыя, і Ён уздаравіў іх.

А первосвященники и книжники, увидев дивные дела, которые Он совершил, и детей, восклицающих в Храме: «Осанна Сыну Давида!», — возмутились
 
Найвышшыя сьвятары а кніжнікі, абачыўшы чудосы, што Ён учыніў, і дзеці каторыя гукалі ў сьвятыні й казалі: «Госанна Сыну Давідаваму!» абурыліся.

и сказали Ему: «Ты слышишь, что они говорят?» «Да! — ответил им Иисус. — Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей уготовил хвалу Ты Себе“»8?
 
І сказалі Яму: «Ці чуеш, што яны кажуць?» Ісус жа кажа ім: «Але! хіба вы ніколі ня чыталі: "З вуснаў дзяцей а сыноў Ты ўладзіў хвалу’».

И, оставив их, ушел Он из города в Вифанию и там провел ночь.
 
І, пакінуўшы іх, вышаў вонкі зь места да Віфані, і пераначаваў там.

Возвращаясь ранним утром в город, Иисус почувствовал голод.
 
Нараніцы ж, ідучы да места, запрагнуў.

Увидев при дороге смоковницу, Он подошел к ней, но кроме листьев ничего не нашел на ней и сказал дереву: «Так пусть никогда не будет плодов на тебе!» И смоковница тотчас засохла.
 
І абачыўшы ля дарогі адну фіґу, падышоў да яе і, нічога не знайшоўшы на ёй, апрача адных лістоў, кажа ёй: «Хай і наперад ня будзе ад цябе плоду на векі!» І фіґа якга ссохла.

Ученики, увидев это, удивились: «Что это вдруг сразу засохла смоковница?»
 
Абачыўшы гэта, вучанікі дзіваваліся, кажучы: «Як гэта якга ссохла фіґа?»

«Воистину, — ответил им Иисус, — если будет вера у вас, и вы не усомнитесь, сделаете не только то, что произошло со смоковницей, но даже если этой горе скажете: „Поднимись и пади в море!“ — так и будет.
 
Ісус жа, адказуючы, сказаў ім: «Запраўды кажу вам: калі будзеце мець веру і не суміцеся, ня толькі зробіце тое, што зь фіґаю, але калі й гары гэтай скажаце: ’Падыйміся й кінься ў мора’, — будзе;

И всё, о чем бы ни просили вы в молитве с верою, получите».
 
І ўсе, чаго папросіце ў малітве, верачы, адзяржыце».

Иисус вошел в Храм, и, когда Он учил, подошли к Нему первосвященники и старейшины и спросили: «По какому праву9 Ты делаешь это? Кто дал Тебе эту власть?»
 
І як прышоў Ён да сьвятыні й вучыў, дабліжыліся да Яго найвышшыя сьвятары а старцы народу і сказалі: «Якой уладаю Ты гэта робіш? і хто Табе даў гэтую ўладу?»

«Спрошу вас и Я об одном, — сказал им Иисус, — если вы ответите Мне, то и Я скажу вам, по какому праву делаю это.
 
Ісус, адказуючы, сказаў ім: «Папытаюся й Я ў вас праз адно; калі праз тое скажаце Імне, то й Я вам скажу, якой уладаю гэта раблю.

Крещение, что Иоанн совершал, откуда оно — от Бога или от людей?» Они стали рассуждать между собой: «Если скажем: „От Бога“, Он спросит: „Почему же вы тогда не поверили ему?“
 
Хрэст Яанаў скуль быў: зь нябёсаў ці ад людзёў?» Яны ж разважалі мяжсобку: «Калі скажам: ’Зь нябёсаў’, то Ён скажа: ’Чаму вы не паверылі яму?’

Сказать: „От людей“ — опасно перед толпой, ведь все Иоанна считают пророком».
 
А калі сказаць: ’Ад людзёў’, — баімся груду, бо ўсі ўважаюць Яана за прароку».

«Мы не знаем», — ответили они Иисусу. И Он ответил им: «Я тоже вам не скажу, по какому праву делаю это».
 
І, адказуючы Ісусу, яны сказалі: «Ня ведаем». Сказаў ім і Ён: «І Я вам не скажу, якой уладаю гэта раблю.

«А что вы скажете об этом? У одного человека было два сына, и он, подойдя к первому, сказал: „Сын мой, ступай, поработай сегодня в винограднике“.
 
«А як вам здаецца? Якісь чалавек меў двое дзяцей; і ён, прыступіўшы да першага, сказаў: ’Дзяцё! пайдзі, сядні рабі на вінішчу маім’.

Тот ответил: „Не хочу“, но потом раскаялся10 и всё же пошел.
 
Але яно, адказуючы, сказала: ’Не хачу’; а потым, пакаяўшыся, пайшло.

Отец подошел к другому сыну и сказал ему то же самое. Сын ответил: „Иду, мой отец“, а сам не пошел.
 
І падышоўшы да другога, ён сказаў тое самае. Гэта, адказуючы, сказала: "Іду, спадару’; і не пайшло.

Кто из них выполнил волю отца?» «Первый», — ответили слушавшие. «Верно, что сборщики налогов и блудницы, — сказал им Иисус, — идут впереди вас11 в Царство Божие.
 
Каторае з дваіх спаўніла волю айцову?» Кажуць Яму: «Першае». Ісус кажа ім: «Запраўды кажу вам, што мытнікі а бязулі йдуць сьпераду вас да гаспадарства Божага.

Ибо Иоанн пришел показать вам путь к праведности,12 и вы не поверили ему, а сборщики налогов и блудницы поверили. Вы же и после того, как увидели это, не захотели изменить свое мнение13 и поверить ему.
 
Бо прышоў да вас Яан дарогаю справядлівасьці, і вы не паверылі яму; але мытнікі а бязулі паверылі яму; вы ж, і бачыўшы гэта, не пакаяліся потым, каб паверыць яму.

Послушайте другую притчу. Жил один человек, у которого было имение, он насадил виноградник, обнес оградой его, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.
 
«Паслухайце другую прыпавесьць. Быў адзін гаспадар дамовы, каторы засадзіў вінішча, агарадзіў яго навокал і выкапаў таўчэльню, пастанавіў вежу і, паручыўшы яго вінаром, адышоў.

Когда подошло время для сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям взять причитающуюся ему долю урожая.14
 
І як дабліжыўся час пладоў, ён паслаў служцоў сваіх да вінароў узяць плады свае.

Но виноградари схватили слуг его: одного избили, другого убили, а третьего побили камнями.
 
Вінары, схаліўшы служцоў ягоных, аднаго набілі, другога забілі а іншага ўкаменавалі.

Послал он других слуг, и притом больше, чем прежде, но и с ними обошлись так же.
 
Ізноў паслаў ён іншых служцоў, балей за першых; і яны зрабілі ім тое самае.

Наконец, послал он к ним сына своего, думая: „К сыну моему они отнесутся с уважением“.
 
Наапошку, паслаў ён ім сына свайго, кажучы: "Будуць мець павагу да сына майго’.

Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством!“
 
Але вінары, абачыўшы сына, сказалі адзін аднаму: "Гэта спадкаемца; пайдзіма, забіма яго, і нам спадзець спадак’.

Они схватили его, выволокли из виноградника и убили.
 
І, узяўшы яго, выкінулі зь вінішча й забілі,

Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он тем виноградарям?»
 
Дык, як гаспадар вінішча прыйдзе, што зробе ён гэным вінаром?»

«Расправится со злодеями, предав их злой смерти, — ответили они, — а виноградник передаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды в положенный срок».
 
Кажуць яму: «Ён неміласьціўна выгубе гэных нягоднікаў, а вінішча сваё паруча іншым вінаром, што будуць плады аддаваць яму ўпару».

Тогда Иисус сказал им: «Разве никогда не читали вы в Писаниях: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем; Господом сделано это, и чудом кажется нам?“15
 
Ісус кажа ім: «Хіба вы ніколі ня чыталі ў Пісьме: ’Камень, што адкінулі будаўнічыя, тый самы стаў галавою вугла; ад Спадара гэта, і дзіўна ў вачох нашых’?

Потому говорю вам: Царство Божие отнято будет у вас и передано народу, который приносит ожидаемые плоды.16
 
Дык кажу вам: гаспадарства Божае будзе аднята ў вас і дана народу, плады даючаму.

[Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах»].
 
І тыя, што зваляцца на гэты камень, разаб’юцца; а на каго ён зваліцца, таго зьмяжджуле».

Когда первосвященники и фарисеи услышали эти притчи, поняли они, что о них Он говорит,
 
І чуўшы прыпавесьці Ягоныя, найвышшыя сьвятары а фарысэі ўцямілі, што Ён празь іх гукае,

и хотели было схватить Его, но побоялись народа, который пророком Его почитал.
 
І як стараліся схапіць Яго, баяліся груду, бо мелі Яго за прароку.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Или: Елеонской.
3  [2] — Или: они нужны Господу, и Он вскоре вернет (букв.: пошлет) их.
5  [3] — Выражение «дочь Сиона» — гебраизм, используемый здесь для указания на жителей Иерусалима. См. в Словаре Сион.
5  [4] — Ис 62:11; Зах 9:9.
9  [5] — «Осанна» — еврейское выражение, означающее «спаси же»; произносилось как хвалебный возглас.
9  [6] — Пс 118 (117):26.
13  [7] — Ис 56:7.
16  [8] — Пс 8:3 (LXX).
23  [9] — Букв.: какою властью; то же в ст. 24 и 27.
29  [10] — Или: передумал.
31  [11] — Или: вместо вас; друг. возм. пер.: войдут, а вы — нет.
32  [12] — Или: пришел к вам в согласии с волей Божьей.
32  [13] — Букв.: не раскаялись.
34  [14] — Букв.: свои плоды.
42  [15] — Пс 118(117):22, 23.
43  [16] — Букв.: творящему плоды его, т. е. Царства Божия.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.