Деяния 14 глава

Деяния апостолов
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

В Иконии Павел и Варнава тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество как иудеев, так и язычников.1

Так само і в Іконії Павло та Варнава пішли до юдейської синагоги, і говорили там так, що величезна кількість як юдеїв, так і поган, увірували.

(Однако те иудеи, что не уверовали, ожесточили язычников, настроив их против братьев.)

Але юдеї, котрі не повірили, почали підбурювати поган, викликавши в тих лихі почуття до віруючих.

Они пробыли там довольно долго и проповедовали смело и открыто, полагаясь на Господа, подтверждавшего весть о Своей благодати тем, что даровал им способность творить2 знамения и чудеса.

Павло й Варнава довго лишалися в Іконії, і відважно проповідували в ім’я Господа. Та Він підтверджував Послання милості Своєї, допомагаючи Павлу і Варнаві творити дивовижні знамення й чудеса.

Между тем народ в городе разделился: одни стали на сторону иудеев, а другие — апостолов.

Тож люди в місті розділилися: одні підтримували юдеїв, інші — апостолів.

Язычники и иудеи, вступив в сговор с городскими властями, собрались напасть на Павла и Варнаву и побить их камнями.

Деякі погани та юдеї на чолі зі своїми вождями, намагалися побити Павла і Варнаву камінням.

[6-7] Узнав об этом, они нашли себе убежище в Ликаонии и там, в городах Листра и Дервия и их окрестностях, продолжали возвещать Благую Весть.

6-7 Довідавшись про це, Павло з Варнавою втекли до міст Лістри й Дервії, що в Лікаоніі, та довколишніх земель, де продовжували проповідувати Благовість.

В Листре был человек, который не владел ногами, хромой от рождения,3 он и шагу ступить не мог. Этот человек сидел

У Лістрі мешкав один каліка, кривий від народження, який ніколи не ходив.

и слушал проповедь Павла. Павел внимательно посмотрел на него и, заметив, что есть у него вера и может он быть исцелен,4

Він уважно слухав, як говорив Павло. Павло пильно подивився на каліку і, відчувши, що той мав віру зцілитися,

громко воскликнул: «Поднимись, стань на ноги!» Тот быстро встал и пошел.

голосно промовив: «Підведися й стань на ноги!» І тієї ж миті каліка скочив на ноги й почав ходити.

Люди, увидев сделанное Павлом, закричали по-ликаонски: «Боги сошли к нам в облике человеческом!»

Коли люди в натовпі побачили, що зробив Павло, вони почали голосно вигукувати лікаонською мовою: «Боги стали подібні до людей і зійшли до нас!»

И стали называть Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, потому что в основном говорил он.

Варнаву вони називали Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки здебільшого він говорив.

Жрец Зевса, храм которого был перед городскими воротами, привел к воротам быков, принес венки и хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

Жрець, який служив у храмі Зевса, що був розташований відразу за містом, привів биків, та приніс вінки до міської брами. Він, а також і весь натовп, збиралися принести пожертву Варнаві та Павлу.

Услышав об этом, апостолы Варнава и Павел разодрали на себе одежды и с криком бросились в толпу:

Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг.[37] Вони кинулися у натовп, вигукуючи:

«Остановитесь, что вы делаете? — взывали они. — Мы такие же люди, как и вы, и пришли к вам с Благой Вестью, чтобы обратились вы от этих никчемных идолов к Богу Живому, создавшему небо, землю и море, и всё, что в них обитает.

«Люди! Нащо ви таке робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми прийшли, щоб розповісти вам Благовість, і відвернути вас від цих негідних справ до живого Бога. Бога, Який створив небо і землю, і море, і все, що є на небі, на землі та в морі.

В прошлых поколениях Он позволял всем народам ходить своими путями,

В минулі часи Він дав волю кожному народові йти своїм власним шляхом,

хотя и не переставал напоминать5 вам о Себе, творя добро: Он посылает вам с неба дожди и каждый год в свое время дает урожаи, насыщает вас пищей и наполняет весельем сердца ваши».

але Він ніколи не залишав вас без свідчень про Себе. Він творив добро для вас: проливаючи на вас дощ із небес, і даючи збіжжя в належну пору, даруючи вам хліб щоденний і сповнюючи радістю ваші серця».

И этими речами они едва смогли удержать народ от жертвоприношения в их честь.

Навіть промовляючи таке, Павлові й Варнаві було важко втримати людей, які прагнули принести їм пожертви.

Но потом из Антиохии и Иконии пришли иудеи и, настроив народ против апостолов, побили Павла камнями; думая, что он умер, его выволокли за город.

Згодом прийшли деякі юдеї з Антиохії та Іконії, й переконали натовп піти проти Павла. Тоді люди закидали Павла камінням, а потім витягли його за межі міста і кинули, вважаючи, що він мертвий.

Когда же ученики обступили Павла, он очнулся, встал и вернулся в город, а на следующий день вместе с Варнавою пошел в Дервию.

Але коли над ним зійшлися учні, Павло підвівся й повернувся до міста, а наступного дня разом з Варнавою вирушив до Дервії.

Возвестив Благую Весть в том городе и многих сделав учениками Господа, они вернулись в Листру, а затем прошли через Иконию и Антиохию,

21-22 В Дервії вони проповідували Благовість і придбали багато послідовників, а потім повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії. Там вони зміцнювали душі віруючих, надихали їх перебувати у вірі. Вони казали: «Щоб увійти до Царства Божого, ми маємо пройти через багато страждань».

всюду укрепляя дух учеников, призывая быть стойкими в вере. «В Царство Божие нам предстоит войти путем многих страданий», — говорили они.

И, избрав6 им пресвитеров в каждой церкви, с молитвой и постом поручили их заботе Господа, в Которого те уверовали.

Павло і Варнава призначали старійшин у кожній церкві. Молитвою і постом вони ввіряли старійшин Господу, в Якого ті повірили.

Потом, пройдя через всю Писидию, они пришли в Памфилию.

Пройшовши через Пісідію, Павло й Варнава прийшли до Памфилії.

И, возвестив слово в Пергии, они направились в Атталию.

А коли розповіли про Послання Господа в Пергії, то вирушили до Атталії.

Оттуда отплыли они в Антиохию. (Там они были вверены благодати Божией для дела, которое и исполнили.)

А звідти відпливли до Антиохії, де їм було Божою милістю доручено справу, яку вони виконали.

В Антиохии они собрали церковь и рассказали обо всём, что Бог совершил через них и как Он отворил дверь веры язычникам.

Прибувши до Антиохії, вони зібрали всіх віруючих й розповіли їм про все, що Бог зробив через них. Павло й Варнава також повідомили, що Бог відчинив браму віри для поган.

И они продолжительное время оставались там с учениками.

І вони довго лишалися там з іншими віруючими.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Здесь и далее (особенно в таких выражениях: как иудеи, так и язычники) букв.: эллинов.

3 [2] — Букв.: творя их руками.

8 [3] — Букв.: хромой от чрева матери своей.

9 [4] — Или: спасен.

17 [5] — Букв.: свидетельствовать.

23 [6] — Или: назначив/поставив; или: рукоположив.

« 13 глава 15 глава »