Песня Песней 5 глава

Песнь песней Соломона
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Пришёл я в сад мой, сестра моя, невеста; набрал мирры моей с ароматами моими, поел сотов моих с мёдом моим, напился вина моего с молоком моим. — Ешьте, друзья, пейте и насыщайтесь, возлюбленные!

Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі!

— Я сплю, а сердце моё бодрствует; вот, голос моего возлюбленного, который стучится: «отвори мне, сестра моя, возлюбленная моя, голубица моя, чистая моя! потому что голова моя вся покрыта росою, кудри мои — ночною влагою».

Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене — нічних капель.»

Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его? Я вымыла ноги мои; как же мне марать их?

Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?

Возлюбленный мой протянул руку свою сквозь скважину, и внутренность моя взволновалась от него.

Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.

Я встала, чтобы отпереть возлюбленному моему, и с рук моих капала мирра, и с перстов моих мирра капала на ручки замка.

Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.

Отперла я возлюбленному моему, а возлюбленный мой повернулся и ушёл. Души во мне не стало, когда он говорил; я искала его и не находила его; звала его, и он не отзывался мне.

Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.

Встретили меня стражи, обходящие город, избили меня, изранили меня; сняли с меня покрывало стерегущие стены.

Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.

Заклинаю вас, дщери Иерусалимские: если вы встретите возлюбленного моего, что скажете вы ему? что я изнемогаю от любви.

Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю!

«Чем возлюбленный твой лучше других возлюбленных, прекраснейшая из женщин? Чем возлюбленный твой лучше других, что ты так заклинаешь нас?»

Чим любий твій над любими, найкраща між жінками? Чим любий твій над любими, що нас так заклинаєш?

— Возлюбленный мой бел и румян, лучше десяти тысяч других:

Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати.

голова его — чистое золото; кудри его волнистые, чёрные, как ворон;

Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.

глаза его — как голуби при потоках вод, купающиеся в молоке, сидящие в довольстве;

Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.

щёки его — цветник ароматный, гряды благовонных растений; губы его — лилии, источают текучую мирру;

Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його — лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.

руки его — золотые кругляки, усаженные топазами; живот его — как изваяние из слоновой кости, обложенное сапфирами;

Руки його — золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його — брили слонокости, сафірами вони вкриті.

голени его — мраморные столбы, поставленные на золотых подножиях; вид его подобен Ливану, величествен, как кедры;

Ноги його — стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний — мов оті кедри.

уста его — сладость, и весь он — любезность. Вот кто возлюбленный мой, и вот кто друг мой, дщери Иерусалимские!

Розмова його — самі солодощі, увесь він — розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!

Примечания:

Синодальный перевод <

5 перст — палец.

8, 16 дщери — дочери, дщерь — дочь.

« 4 глава 6 глава »