Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Куліша та Пулюя → Українська Біблія. Турконяк

Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божого Євангелія, [1]

(котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

яке Він заздалегідь пообіцяв через Своїх пророків у Святих Писаннях,

про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,

про Свого Сина, Який тілом був нащадком Давида

обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

і настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих — про Ісуса Христа, Господа нашого,

(котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

через Якого ми прийняли благодать і апостольство, щоби через Його Ім’я були послушні вірі всі народи,

між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

між якими і ви, покликані Ісуса Христа, —

Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі.

Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

І свідком мені є Бог, Якому служу своїм духом у Євангелії Його Сина, що завжди про вас пам’ятаю,

усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

постійно прошу у своїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас.

Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;

Прагну побачити вас, щоби передати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення;

се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

тобто разом з вами втішитися спільною вірою — вашою і моєю.

Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

Не хочу, брати, щоб ви не знали того, як часто я бажав, аби мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників, прийти до вас, але все щось перешкоджало — аж до сьогодні.

Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими;

От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

тому, щодо мене, то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангеліє.

Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові.

Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме.

Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

Оскільки гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, які правду стримують неправедністю;

Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.

адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив.

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання.

Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою.

Славлячи себе мудрими, потуманїли,

Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними,

і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.

Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.

Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла.

Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь [2].

За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;

Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне;

так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жінкою, розпалилися своєю пристрастю один до одного; чоловіки із чоловіками роблять ганьбу і самі в собі пожинають належну відплату за свій блуд.

І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, —

Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить.

сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

Вони сповнені всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрості, вбивства, суперечок, підступу, поганих звичок, пліткарства;

осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

вони наклепники, богоненависники, напасники, зухвалі, горді, хвалькуваті, винахідники зла, непокірні батькам,

нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.

нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні], немилосердні.

Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять.

« 1 глава 2 глава »