Бытие 21 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

А ГОСПОДЬ, как и говорил прежде, оказал милость Сарре: исполнил обещанное ей.
 
Наастатак наведаў Госпад сваёй ласкай Сару, як абяцаў, і споўніў тое, што сказаў.

Сарра зачала и во время, предсказанное Богом, сына родила Аврааму в старости его.
 
І яна пачала, і нарадзіла Абрагаму сына ў старасці, у час, які Бог прызначыў ёй.

Сыну своему, которого родила ему Сарра, Авраам дал имя Исаак;
 
І Абрагам даў сыну свайму, якога Сара нарадзіла яму, імя Ізаак.

и на восьмой день, как заповедал ему Бог, Авраам совершил обрезание Исаака, сына своего.
 
І абрэзаў Абрагам Ізаака, калі той меў восем дзён, як яму Бог загадаў.

Сто лет было Аврааму, когда родился у него сын его Исаак.
 
Абрагам меў сто гадоў, калі яму нарадзіўся сын яго, Ізаак.

Сарра же сказала: «Бог дал мне повод для смеха, и кто ни услышит об этом, будет смеяться1 со мной».
 
І Сара сказала: «Прычыну да смеху даў мне Бог, хто ні пачуе, будзе смяяцца з мяне».

И добавила: «Кто бы решился сказать Аврааму, что Сарра будет грудью кормить детей? И вот в старости его я сына ему родила».
 
І зноў сказала: «Хто б паверыў, пачуўшы ад Абрагама, што Сара будзе грудзьмі карміць дзяцей, бо нарадзіла яму сына ўжо старая?»

Время шло, Исаак подрос, и в тот день, когда он был отнят от груди, Авраам устроил большой пир.
 
І дзіця вырасла, і было аднятае ад грудзей. І Абрагам справіў вялікі баль у той дзень, у які Ізаак быў адняты ад грудзей.

Когда Сарра заметила, что сын, которого Агарь-египтянка родила Аврааму, насмехается над ее сыном,2
 
А Сара, бачачы, што сын егіпцянкі Агар, якога яна нарадзіла Абрагаму, насміхаецца з Ізаака, сказала Абрагаму:

она сказала Аврааму: «Выгони эту рабыню и сына ее! Не делить же сыну этой рабыни наследство с моим сыном, с Исааком!»
 
«Выгані гэтую паслугачку разам з яе сынам, бо сын гэтай паслугачкі не будзе спадкаемцам з сынам маім, Ізаакам».

Это сильно огорчило Авраама, ведь Измаил тоже был его сыном.
 
Прыкра прыняў гэта Абрагам дзеля сына свайго.

Но Бог сказал Аврааму: «Не печалься ни о юноше, ни о рабыне, что стала женой твоей. Сделай то, что говорит тебе Сарра, ведь у тебя есть Исаак, и его потомки твоими потомками назовутся.3
 
Але, вось, Бог сказаў яму: «Хай табе не здаецца прыкрым тое, што сказала Сара пра хлопца і пра тваю паслугачку. Паслухай голасу яе, бо толькі ад Ізаака будзе названа патомства тваё.

Но и от сына рабыни Я произведу народ — он тоже твое дитя».4
 
Але і з сына паслугачкі Я зраблю вялікі народ, бо ён ёсць тваім нашчадкам».

На следующее утро Авраам поднялся рано, приготовил пищу, наполнил мех водою и дал Агари в дорогу. То и другое он положил ей на плечи и отослал ее прочь вместе с мальчиком. Она пошла и заблудилась в Беэршевской пустыне.
 
І ўстаў назаўтра Абрагам рана, узяў хлеба і мех вады, і даў Агар, ускладаючы ёй на плечы, і адправіў яе разам з дзіцем. Яна ж пайшла і бадзялася па пустыні Бээр-Сэба.

Когда кончилась вода в мехе, Агарь оставила плачущего мальчика в тени под кустом,
 
А калі не стала вады ў мяху, яна пакінула дзіця пад адным кустом,

а сама отошла и села вдали от него, примерно на расстоянии выстрела из лука. «Не буду смотреть на то, как мое дитя умирает», — сказала она себе и, сидя поодаль, тоже начала плакать навзрыд.5
 
потым адышла і села далёка, на адлегласць стрэлу з лука, і сказала: «Няхай не ўбачу смерці дзіцяці». І, седзячы насупраць, узняла лямант, і пачала плакаць.

Мольбы и плач подростка услышал Бог; и посланный Им ангел с небес заговорил с Агарью: «Что с тобою, Агарь? Не бойся! Бог услышал плач оставленного тобой ребенка.6
 
І Бог пачуў крык дзіцяці. І Анёл Госпадаў азваўся з неба да Агар, кажучы: «Што табе, Агар? Не бойся, пачуў вось Бог крык дзіцяці адтуль, дзе знаходзіцца.

Встань, подними мальчика и береги его! Великий народ произведу Я от него».
 
Устань, падымі дзіця, вазьмі яго рукою сваёй, бо Я з яго зраблю вялікі народ».

Бог открыл глаза Агари, и увидела она колодец, пошла, наполнила мех водой и напоила ребенка.
 
І адкрыў Бог ёй вочы, і ўбачыла яна студню з вадой. Яна пайшла, напоўніла мех і дала хлопцу напіцца.

[20-21] Мальчик, хранимый Богом, рос и мужал. Он поселился в пустыне Паран и был искусным стрелком из лука, а жену ему мать нашла в Египте.
 
І Бог быў з ім, і ён рос і жыў на пустыні, і зрабіўся стральцом з лука.

 
І пражываў ён на пустыні Паран, а маці яго ўзяла яму жонку з зямлі Егіпецкай.

В ту пору Авимелех, царь Герара, вместе с Пихолом, своим военачальником, пришел навестить Авраама. «По всему видно, — сказал он Аврааму, — с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь.
 
У той час Абімэлех і Піколь, начальнік яго войска, сказалі Абрагаму: «Бог з табой ва ўсім, што ты робіш.

Так поклянись же здесь мне Богом, что ты никогда не прибегнешь ни к каким тайным проискам против меня или моих детей и потомков. Как я был верен тебе, так и ты поклянись в верности мне и стране, в которой ты живешь как человек пришлый».
 
Дык тут, на гэтым месцы, прысягні на Бога, што ты ані адносна мяне, ані адносна маіх нашчадкаў бліжэйшых не зробіш благога, але адпаведна даверу, які я ўчыніў табе, учыніш мне і зямлі, у якой жывеш прыхаднем».

«Хорошо, — сказал Авраам, — я клянусь».
 
Абрагам сказаў: «Я прысягну».

Но при этом Авраам упрекнул Авимелеха за колодец, который отняли у него люди Авимелеха.
 
І ўпікнуў Абрагам Абімэлеха за студню з вадой, якую паслугачы яго забралі сілай.

«Не знаю, кто это сделал, — возразил Авимелех. — До сих пор ты ни разу не упомянул об этом, и ни от кого другого я об этом не слышал».
 
Адказаў Абімэлех: «Не ведаю, хто гэта зрабіў. Але ані ты мне гэтага не казаў, ані я не чуў аж да сёння».

Тогда взял Авраам из стад своих овец и быков и отдал в дар Авимелеху, и заключили они союз.
 
Дык узяў Абрагам авечак і валоў, і даў Абімэлеху, і так абодва заключылі пагадненне.

А когда Авраам поставил отдельно еще семь овечек,
 
І паставіў Абрагам сем ягнят са статка асобна.

Авимелех спросил Авраама: «Зачем ты это сделал?»
 
І спытаўся Абімэлех у яго: «Што значаць гэтыя сем ягнят, якіх ты паставіў асобна?»

«Ты должен, — ответил он, — принять этих семь овечек от меня как очевидное признание того, что я выкопал этот колодец».
 
А ён адказаў: «Сем ягнят атрымаеш з рукі маёй, каб былі мне сведчаннем, што я выкапаў гэтую студню».

С тех пор это место называется Беэр-Шева,7 Колодец клятвы, потому что здесь они поклялись друг другу.
 
Таму месца тое названа Бээр-Сэба, бо тут абодва прысягнулі.

Заключив союз в Беэр-Шеве, Авимелех и его военачальник Пихол вернулись в землю филистимлян.
 
Так у Бээр-Сэбе заключылі яны пагадненне.

Авраам посадил в Беэр-Шеве тамариск. Там же призвал он имя ГОСПОДА, Бога вечного: совершил богослужение.
 
Тады ўзняліся Абімэлех і Піколь, начальнік войска яго, і вярнуліся ў зямлю філістынцаў. А Абрагам пасадзіў лес у Бээр-Сэбе, і прызываў там імя Госпада, Бога Вечнага.

И он еще долго оставался в земле филистимской как человек пришлый.
 
І быў Абрагам чужынцам у зямлі філістынцаў многія дні.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
6  [1] — В знач. торжествовать, ликовать, радоваться; см. примеч. к 17:19.
9  [2] — LXX и Вульгата: играет (с ее сыном).
12  [3] — Или: его потомство будет признаваемо за твое.
13  [4] — Букв.: семя.
16  [5] — LXX: ребенок громко заплакал.
17  [6] — Букв.: Бог услышал голос ребенка (с места), где он; см. примеч. к 16:11.
31  [7] — Евр. Беэр-Шева переводится и как «Колодец семерых», и как «Колодец клятвы».
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.