Исаия 40 глава

Книга пророка Исаии
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

«Утешайте народ Мой, утешайте его!1 — говорит Бог ваш. —
 
«Пацяшайце, пацяшайце народ Мой, — кажа Бог ваш. —

Ласково говорите с Иерусалимом,2 возвестите ему, что его борьба окончена, сполна заплачено за вину его, получил он из рук ГОСПОДНИХ за все грехи свои вдвое».
 
Прамаўляйце да сэрца Ерузаліма і крычыце да яго, бо скончылася ліхота яго, адпакутавана правіннасць яго; атрымала з рукі Госпада падвоеную кару за ўсе грахі свае».

Голос взывает к вам: «Проложите путь ГОСПОДУ в пустыне, прямыми сделайте стези Богу нашему в степи!
 
Голас таго, хто кліча ў пустыні: «Рыхтуйце дарогу Госпаду, прастуйце сцежкі на пустыні Богу нашаму.

Каждая долина да поднимется, всякая гора или холм — сровняются, все кривизны да выпрямятся, а ухабы — исчезнут,
 
Хай усякая яма будзе засыпана, і кожная гара і ўзгорак хай будуць паніжаны, і крывізны хай стануць роўнымі, а церні — гладкімі дарогамі.

и явится слава ГОСПОДНЯ — и все люди увидят ее», — ГОСПОДЬ изрек это устами Своими.
 
І аб’явіцца ласка Госпада, ды таксама ўбачыць кожнае цела, што сказалі вусны Госпада».

И еще повелел мне тот голос: «Возвести!» Я спросил:3 «Что возвещать?» «Человек всякий что трава, обещания4 его что цветок на лугу.
 
Голас кажучага: «Крычы!» А я сказаў: «Што маю крычаць?» Кожнае цела — трава, і ўся яго слава — як кветка палявая.

Трава засыхает, а цветок увядает от одного лишь дуновения ГОСПОДА; воистину люди как трава.
 
Высахла трава, і завяла кветка, бо дух — вецер Госпадаў — падуў на яе; сапраўды, народ ёсць сена.

Трава засыхает, и увядает цветок, но слово Бога нашего пребудет вовеки.
 
Высахла трава, і завяла кветка, слова, аднак, Бога нашага трывае вечна.

Поднимись на высокую гору ты, вестник Сиона, возгласи что есть силы ты, несущий весть Иерусалиму,5 не страшись, возвести городам Иудеи: „Вот Бог ваш!“»
 
Узыдзі на высокую гару, ты, што абвяшчаеш добрую навіну на Сіёне; падымі мужна голас твой, ты, якая абвяшчаеш добрую навіну ў Ерузаліме, падымі голас, не бойся, кажы гарадам Юды: «Вось Бог ваш!

Вот Он, Владыка ГОСПОДЬ, грядет в могуществе, владычество — в руке Его, воздаянье Его — с Ним и возмездие — впереди Него!
 
Вось, Госпад Бог прыходзіць з моцай, і плячо Яго заваладарыць: вось, адплата Яго з Ім разам і перад абліччам Яго ўзнагарода Яго.

Как пастырь, Он будет пасти стадо Свое, ягнят будет брать на руки, носить будет их, прижимая к груди, и овец кормящих бережно вести за Собою.
 
Як пастыр, пасе статак Свой, зганяе рукою Сваёй ягнят ды прыціскае іх да грудзей Сваіх; Сам носіць матак».

Кто горстью вычерпал воды морей, небеса перемерил пядью,6 пыль земную пересчитал? Кто горы на весах своих взвесил и на чашах весовых — холмы?
 
Хто змераў жменяй воды, ды хто далонню змераў нябёсы? Хто меркаю ахапіў глебу зямную? Хто зважыў на вагах горы і на шалях узгоркі?

Постиг ли кто Дух ГОСПОДЕНЬ, наставлял ли Его как советник?
 
Хто пакіраваў духам Госпада? Або хто быў дарадчыкам Яго?

С кем советовался Он? Кто учил Его и вразумлял, на путь правый наставил, знание передал, мудрости обучил?
 
З кім Ён раіўся, і хто вучыў Яго, і хто Яго настаўляў на шлях справядлівасці і перадаваў Яму веды ды паказаў Яму дарогу разважлівасці?

Народы пред Ним что капли из ведра, словно пылинки на чаше весов. Смотрите, Он острова вздымает,7 как легчайшие песчинки.
 
Вось жа, народы — як кропля ў пасудзіне, і ўважаюцца як дробка парахна на шалях; і астравы — як пылінка малая.

Всех лесов ливанских не хватит для жертвенного огня Ему, животных в них — для жертв всесожженья!
 
І Лібана не хопіць для падпалу, і жывёл яго не хопіць на цэласпаленні.

Все народы пред Ним — ничто, никчемны и бесполезны в очах Его.
 
Усе народы перад Ім — як быццам іх няма; за нішто і за марнасць уважаюцца Ім.

Кому вы уподобите Бога? С кем Его сравните?
 
Дык каму падобным зробіце Бога? Або які абраз прымяркуеце Яму?

С идолом? Но ведь мастер8 его отливает, ремесленник покрывает золотом, серебряными цепочками обвешивает.
 
Скульптуру адлівае рамеснік, залатых спраў майстра пацягвае яе золатам, і бляшкамі срэбранымі — срабрыцель.

А кто совсем не богат,9 тот выбирает себе крепкое дерево, находит искусного мастера, чтоб вытесал идола попрочнее.10
 
Вельмі бедны, каб пасвяціць дрэва негніючае, падбірае сабе мудрага мастака, каб паставіў статую, якая не пахіснулася б.

Но вы не знаете разве, никогда не слышали? Не поведали вам с самого начала? Разве не уразумели вы, как создана земля?
 
Ці вы не ведаеце? Ці вы не чулі? Ці вам не было абвешчана ад пачатку? Ці ж вы не зразумелі асновы зямлі?

Господь11 восседает над кругом земным, и жители земли для Него что саранча. Развернул небеса Он, как полог, раскинул их, как шатер для житья.
 
Ён ёсць Той, Хто сядзіць над колам зямлі, і жыхары яе — як саранча перад Ім; хто расцягнуў, як парус, нябёсы, і раскінуў іх, як палатку для жытла?

В ничто Он обращает владык и стирает с лица земли правителей.
 
Ён князёў зводзіць на нішто, суддзяў зямлі робіць марнасцю.

Едва они посажены, едва пойдут они в рост, едва укоренятся — дунет на них Господь — и иссохнут, вихрь их развеет, как солому.
 
Ды вось нават не пасаджаны, нават не засеяны, нават не закараніўся іх камель у зямлі; раптам дыхнуў на іх — і павысыхалі, і віхор, як салому, панясе іх.

«Кому Меня уподобите, кто Мне равен?» — спрашивает Святой.
 
«Дык да каго ж вы прыпадобніце Мяне, каб быў Я яму быццам роўны?» — кажа Святы.

Поднимите глаза и вглядитесь: кто сотворил на небе звезды, кто выводит их стройное воинство и каждой дает свое имя? И ни одна из них не пропала — так велико могущество Господа, безмерна сила Его.
 
Падыміце вочы вашы да вышыняў і паглядзіце: Хто стварыў гэта? Той, Хто парадкам вядзе іх войска і заве іх па імені; дзеля такой вялікасці моцы і магутнасці і дужасці Яго аніводнага не бракуе.

Отчего же ты говоришь, Иаков, и ты, Израиль, утверждаешь, что сокрыт от ГОСПОДА путь твой, справедливости тебе от Бога не дождаться?
 
Чаму кажаш, Якубе, і ты гаворыш, Ізраэлю: «Схавалася дарога мая перад Госпадам. І суд мой прайшоў міма Бога майго»?

Или не знаешь, не слышал разве, что ГОСПОДЬ наш — Бог Вечный, всей земли Творец и всех окраин ее? Неведомы Ему ни изнеможение, ни усталость, и замыслы Его непостижимы.
 
Ці не ведаеш? Або ці не чуў? Бог, спрадвечны Госпад, Які стварыў межы зямлі, Ён не спыніцца, і не стоміцца, і не зняможацца; немагчыма спасцігнуць мудрасць Яго!

Изнуренному Он дарует силу, изнемогшему возвращает мощь.
 
Ён дае знямогламу сілу, а кволаму моц павялічвае.

Утомляются юноши и слабеют, спотыкаются от усталости молодые,
 
Хлапчукі аслабнуць і знямогуцца, ды юнакі паваляцца ў стоме.

но кто на ГОСПОДА уповает — обретает новые силы! Как орлы, они расправят крылья, побегут и не утомятся, пойдут, не зная устали.
 
Тыя ж, што даверыліся Госпаду, адновяць сілу, атрымаюць, як арлы, крылы, пабягуць і не стомяцца, пойдуць і не саслабеюць.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Главы 40−55 представляют очередную часть книги пророка Исайи, где описывается исполнение пророчеств глав 1−33 о восстановлении Иерусалима после Вавилонского плена.
2  [2] — Букв.: к сердцу Иерусалима — столица представлена здесь в образе женщины.
6  [3] — Букв.: он сказал; пер. по друг. чтению.
6  [4] — Букв.: верность; LXX: слава / красота.
9  [5] — Или: вестница Сиона… вестница Иерусалима — при таком понимании столица становится вестницей возвращения Господа к Его народу.
12  [6] — Пядь — мера длины, равная расстоянию между концами растянутых большого и указательного пальцев.
15  [7] — Или: поднимает земли прибрежные.
19  [8] — Или: кузнец.
20  [9] — Или: а тот, кто жертву приносит — перевод предположителен, оригинал неясен.
20  [10] — В ст. 18−20 начало полемического обличения идолопоклонства, которое было в ходу в Вавилонии; продолжение в 41:6,7,29; 43:10; 44:9−20; 45:16,20; 46:1−8.
22  [11] — Букв.: Он; то же в ст. 24, 26.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.