4 Царств 4 глава

Четвертая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

Одна женщина, вдова ученика пророков, попросила Елисея о помощи: «Твой слуга, муж мой, умер. Ты знаешь, что слуга твой благоговел перед ГОСПОДОМ. А теперь тот, кому он задолжал, пришел забрать в рабство двух моих сыновей».

Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.

«Скажи, что мне сделать для тебя? — спросил ее Елисей. — Что есть у тебя в доме?» «Ничего нет у твоей служанки в доме, — ответила она, — кроме кувшина масла».

Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.

Тогда он сказал: «Иди и одолжи у соседей всякой пустой посуды и побольше!

І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;

А потом войди, закрой за собой и за детьми дверь и вместе с ними разливай свое масло в эту посуду, и какая наполнится, ту отставляй в сторону».

Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.

Она пошла к себе и закрылась вместе с сыновьями: те подносили ей посуду, а она разливала масло.

І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.

Когда посуда наполнилась, она сказала сыну: «Подай еще кувшин». «Больше посуды нет», — ответил тот. И тогда масло иссякло.

Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.

Она пошла к человеку Божьему и всё рассказала ему, а тот ответил: «Иди и продай масло, расплатись с долгами, а на остальное живи со своими детьми».

Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.

Однажды Елисей проходил через Шунем, и там одна именитая женщина уговорила его пообедать у них. С тех пор он всегда заходил туда на обед, когда бы ни проходил мимо.

Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.

И женщина сказала мужу: «Я точно знаю, что тот, кто постоянно заходит к нам, — святой Божий человек.

І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.

Давай построим ему комнатку наверху, поставим там кровать, стол, стул и подставку для светильника, и когда он будет к нам заходить, то сможет останавливаться там».

Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.

Как-то раз Елисей пришел туда, поднялся в комнатку и там отдыхал.

Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;

«Позови эту шунемскую женщину», — велел он своему слуге Гиезию; тот позвал ее, и она пришла.

І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.

Он велел Гиезию сказать ей: «Ты непрестанно заботишься о нас — что мне сделать для тебя? Рассказать ли о тебе царю или военачальнику?» « Не надо, ведь я живу среди своих», — отвечала она.

І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.

Но он всё думал, что для нее сделать. Гиезий подсказал: «У нее нет сына, а муж ее стар».

І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.

Елисей велел вновь позвать ее, Гиезий позвал, и она встала в дверях.

І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.

«Через год в это же время ты будешь баюкать сына!» — пообещал ей Елисей. Она возразила: «Владыка мой, человек Божий, не обманывай меня, свою служанку!»

І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!

Но женщина зачала и родила сына как раз через год, в то же самое время, как и предсказал ей Елисей.

І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.

Ребенок подрос. Однажды во время жатвы он был на поле с отцом

Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:

и вдруг стал жаловаться ему: «Голова моя, голова болит! » Отец велел слуге отнести его к матери.

І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.

Тот взял его и отнес к матери, ребенок просидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.

І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.

Тогда она поднялась наверх, положила ребенка на постель человека Божьего, закрыла дверь и вышла.

І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;

Позвав мужа, она сказала: «Отправь со мной одного из слуг и дай ослицу, я поеду к человеку Божьему и скоро вернусь».

І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.

«Что это ты собралась к нему? — спросил он. — Сегодня не новолуние и не суббота». А она отвечала: «Не тревожься».1

Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.

Оседлав ослицу, она велела слуге: «Погоняй, не медли, пока не велю остановиться!»

Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.

Так она доехала до горы Кармил, где был человек Божий. Увидев ее издали, человек Божий сказал своему слуге Гиезию: «Это женщина из Шунема!

От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!

Поспеши ей навстречу, расспроси, всё ли у нее благополучно и здоровы ли ее муж и ребенок». Та ответила: «Да, всё благополучно».

Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.

А поднявшись к человеку Божьему на гору, она пала ниц к его ногам. Гиезий подошел отстранить ее, но человек Божий сказал: «Оставь ее, у нее горе, а ГОСПОДЬ скрыл это от меня, не поведал мне».

Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.

«Разве просила я у тебя, владыка мой, сына? — сказала она ему. — Разве не просила я не обманывать меня?»

І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?

«Соберись,2 возьми мой посох и ступай, — велел он Гиезию. — Кого ни встретишь, не приветствуй и на приветствия не отвечай. И возложи мой посох на лицо ребенка!»

І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.

Мать мальчика сказала Елисею: «ГОСПОДОМ клянусь и жизнью твоей,3 не отступлюсь от тебя». Тогда он сам встал и пошел с ней.

Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.

Гиезий отправился впереди них. Он возложил посох на лицо ребенка, но в ответ не услышал ни звука — ничего. Тогда он вернулся к Елисею и передал ему: «Мальчик так и не пробудился».

Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.

Елисей вошел в дом, где на его постели лежал мертвый ребенок.

Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.

Войдя, он запер за собой дверь и стал молиться ГОСПОДУ.

І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;

Он лег поверх мальчика, прижался губами к его губам, глазами — к его глазам, ладонями — к его ладоням. Так он припал к ребенку, и в теле того затеплилась жизнь.

Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.

Елисей поднялся, немного походил по дому, а потом вернулся и снова припал к его телу — и мальчик чихнул, и чихал семь раз, а потом открыл глаза.

І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.

Тогда Елисей, кликнув Гиезия, велел позвать шунемитянку. Тот позвал ее, она вошла, и Елисей сказал: «Возьми своего сына».

І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.

Она подошла и пала ниц к его ногам, потом взяла сына и вышла.

І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.

Елисей возвратился в Гилгал. В стране был тогда голод. Однажды, когда ученики пророков сидели вместе с ним, он велел своему слуге достать котел и сварить похлебку для них.

Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.

Один из учеников вышел в поле набрать пряностей. Найдя дикое вьющееся растение, он нарвал с него в подол диких плодов, а потом принес и покрошил их в котел, хотя никто не знал, что это.

І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.

Когда похлебку разлили и стали есть, некоторые закричали: «Смерть в котле, человек Божий!» — и отказались есть.

І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.

Тогда он велел: «Подайте муки», высыпал ее в котел и сказал: «Теперь разливайте, пусть едят». И ничего вредоносного в котле уже не было.

Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.

Потом пришел один человек из Баал-Шалиши и принес человеку Божьему первые плоды нового урожая. Было у него в мешке двадцать ячменных хлебов и зерно прямо в колосьях. Тот велел раздать это людям, чтобы они поели.

Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба — двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.

«Как мне разделить это на сотню человек?» — воскликнул слуга. «Раздай людям, и пусть едят, — сказал тот. — Так говорит ГОСПОДЬ: „Они насытятся, и еще останется“».

Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.

Слуга раздал, они наелись, и даже еще осталось, по слову ГОСПОДНЕМУ.

І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

23 [1] — Или: прощай; букв.: мир (с тобой) — женщина просто не отвечает на вопрос своего мужа; то же в ст. 26.

29 [2] — Букв.: препояшь свои бедра.

30 [3] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.

« 3 глава 5 глава »