4 Царств 4 глава

Четвертая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Одна женщина, вдова ученика пророков, попросила Елисея о помощи: «Твой слуга, муж мой, умер. Ты знаешь, что слуга твой благоговел перед ГОСПОДОМ. А теперь тот, кому он задолжал, пришел забрать в рабство двух моих сыновей».

І одна жінка (дружина одного із синів-пророків) закликала до Елісея, волаючи: Твій раб, мій чоловік, помер! А ти знаєш, що раб боявся Господа. А той, хто дав позичку, прийшов взяти собі моїх двох синів за рабів!

«Скажи, что мне сделать для тебя? — спросил ее Елисей. — Что есть у тебя в доме?» «Ничего нет у твоей служанки в доме, — ответила она, — кроме кувшина масла».

Що я можу зробити для тебе? — запитав Елісей. Сповісти мені, що в тебе є в домі. Вона ж відповіла: Немає у твоєї рабині нічого в домі, але хіба тільки олія, якою змащуюся.

Тогда он сказал: «Иди и одолжи у соседей всякой пустой посуды и побольше!

І він сказав їй: Іди, попроси собі ззовні, у всіх твоїх сусідів, посуд — порожній посуд, і не мало!

А потом войди, закрой за собой и за детьми дверь и вместе с ними разливай свое масло в эту посуду, и какая наполнится, ту отставляй в сторону».

Увійдеш у дім і замкнеш за собою і за твоїми синами двері, і наливатимеш у ці посудини, і забиратимеш ту, яка наповнюватиметься.

Она пошла к себе и закрылась вместе с сыновьями: те подносили ей посуду, а она разливала масло.

І вона відійшла від нього і так зробила. Вона замкнула за собою і за своїми синами двері, і вони підносили до неї, а вона наливала,

Когда посуда наполнилась, она сказала сыну: «Подай еще кувшин». «Больше посуды нет», — ответил тот. И тогда масло иссякло.

аж доки посуд не наповнився. І вона сказала своїм синам: Принесіть мені ще посудину! Та вони відповіли їй: Немає більше посудин! І олія спинилася.

Она пошла к человеку Божьему и всё рассказала ему, а тот ответил: «Иди и продай масло, расплатись с долгами, а на остальное живи со своими детьми».

Тоді вона прийшла і сповістила Божому чоловікові. А Елісей сказав: Іди, продай олію і заплатиш свої борги! А ти і твої сини будете жити за рахунок олії, що залишилася.

Однажды Елисей проходил через Шунем, и там одна именитая женщина уговорила его пообедать у них. С тех пор он всегда заходил туда на обед, когда бы ни проходил мимо.

Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними. І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти.

И женщина сказала мужу: «Я точно знаю, что тот, кто постоянно заходит к нам, — святой Божий человек.

І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець.

Давай построим ему комнатку наверху, поставим там кровать, стол, стул и подставку для светильника, и когда он будет к нам заходить, то сможет останавливаться там».

Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди.

Как-то раз Елисей пришел туда, поднялся в комнатку и там отдыхал.

Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там.

«Позови эту шунемскую женщину», — велел он своему слуге Гиезию; тот позвал ее, и она пришла.

І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним.

Он велел Гиезию сказать ей: «Ты непрестанно заботишься о нас — что мне сделать для тебя? Рассказать ли о тебе царю или военачальнику?» « Не надо, ведь я живу среди своих», — отвечала она.

А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу.

Но он всё думал, что для нее сделать. Гиезий подсказал: «У нее нет сына, а муж ее стар».

А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий.

Елисей велел вновь позвать ее, Гиезий позвал, и она встала в дверях.

Тож він її покликав, і вона стала біля дверей.

«Через год в это же время ты будешь баюкать сына!» — пообещал ей Елисей. Она возразила: «Владыка мой, человек Божий, не обманывай меня, свою служанку!»

І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині!

Но женщина зачала и родила сына как раз через год, в то же самое время, как и предсказал ей Елисей.

І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей.

Ребенок подрос. Однажды во время жатвы он был на поле с отцом

І дитина росла. І сталося, коли хлопець вийшов до свого батька до женців,

и вдруг стал жаловаться ему: «Голова моя, голова болит! » Отец велел слуге отнести его к матери.

то сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І той сказав слузі: Віднеси його до його матері.

Тот взял его и отнес к матери, ребенок просидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.

І він відніс його до його матері, і до полудня той спав на її колінах, і помер.

Тогда она поднялась наверх, положила ребенка на постель человека Божьего, закрыла дверь и вышла.

І вона віднесла його, поклала його на ліжко Божого чоловіка і замкнула за ним двері, і вийшла.

Позвав мужа, она сказала: «Отправь со мной одного из слуг и дай ослицу, я поеду к человеку Божьему и скоро вернусь».

Вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені одного зі слуг і одного осла, і побіжу до Божого чоловіка, і повернуся.

«Что это ты собралась к нему? — спросил он. — Сегодня не новолуние и не суббота». А она отвечала: «Не тревожься».1

А той сказав: Як це, що ти ідеш до нього сьогодні? Це не новий місяць і не субота! Вона ж сказала: З миром.

Оседлав ослицу, она велела слуге: «Погоняй, не медли, пока не велю остановиться!»

Вона засідлала осла і промовила до свого слуги: Скеровуй, вирушай! Не призупиняйся, іди заради мене, доки не скажу тобі!

Так она доехала до горы Кармил, где был человек Божий. Увидев ее издали, человек Божий сказал своему слуге Гиезию: «Это женщина из Шунема!

Давай! Вона пішла і прибула до Божого чоловіка, до гори Кармил. І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка.

Поспеши ей навстречу, расспроси, всё ли у нее благополучно и здоровы ли ее муж и ребенок». Та ответила: «Да, всё благополучно».

Біжи тепер їй назустріч і запитаєш: Чи мир тобі? Чи мир твоєму чоловікові? Чи мир дитині? Вона ж відповіла: Мир.

А поднявшись к человеку Божьему на гору, она пала ниц к его ногам. Гиезий подошел отстранить ее, но человек Божий сказал: «Оставь ее, у нее горе, а ГОСПОДЬ скрыл это от меня, не поведал мне».

І вона підійшла до Елісея, до гори, і схопилася за його ноги. А Ґіезій наблизився, щоб її відтягнути, та Елісей сказав: Облиш її, бо її душа сильно в ній засмучена, а Господь приховав від мене, та не сповістив мені!

«Разве просила я у тебя, владыка мой, сына? — сказала она ему. — Разве не просила я не обманывать меня?»

Вона ж сказала: Хіба я просила сина в мого володаря? Хіба не сказала я: Не обмани мене?

«Соберись,2 возьми мой посох и ступай, — велел он Гиезию. — Кого ни встретишь, не приветствуй и на приветствия не отвечай. И возложи мой посох на лицо ребенка!»

Тоді Елісей сказав Ґіезієві: Підпережи свої стегна і візьми мою палицю у свої руки, і йди. А якщо натрапиш на чоловіка, то не поблагословиш його, і якщо поблагословить тебе чоловік, то не відповіси йому! І покладеш мою палицю на обличчя дитини.

Мать мальчика сказала Елисею: «ГОСПОДОМ клянусь и жизнью твоей,3 не отступлюсь от тебя». Тогда он сам встал и пошел с ней.

І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею.

Гиезий отправился впереди них. Он возложил посох на лицо ребенка, но в ответ не услышал ни звука — ничего. Тогда он вернулся к Елисею и передал ему: «Мальчик так и не пробудился».

А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася!

Елисей вошел в дом, где на его постели лежал мертвый ребенок.

І Елісей увійшов у дім, і ось дитина мертва, покладена на його ліжко.

Войдя, он запер за собой дверь и стал молиться ГОСПОДУ.

І ввійшов Елісей у дім, і замкнув двері перед ними двома, і помолився до Господа.

Он лег поверх мальчика, прижался губами к его губам, глазами — к его глазам, ладонями — к его ладоням. Так он припал к ребенку, и в теле того затеплилась жизнь.

Він устав, ліг на дитину і поклав свої уста на його уста, свої очі — на його очі, свої руки — на його руки. І схилився над ним, і тіло дитини зігрілося.

Елисей поднялся, немного походил по дому, а потом вернулся и снова припал к его телу — и мальчик чихнул, и чихал семь раз, а потом открыл глаза.

І він повернувся, і походив по хаті сюди-туди, пішов і нахилявся над дитиною до семи разів, і дитина відкрила свої очі.

Тогда Елисей, кликнув Гиезия, велел позвать шунемитянку. Тот позвал ее, она вошла, и Елисей сказал: «Возьми своего сына».

І Елісей закликавав до Ґіезія, гукаючи: Поклич цю соманітянку! І він покликав, і вона прийшла до нього. І Елісей сказав: Візьми твого сина.

Она подошла и пала ниц к его ногам, потом взяла сына и вышла.

І жінка ввійшла, упала йому до ніг, поклонилася до землі, узяла свою дитину й вийшла.

Елисей возвратился в Гилгал. В стране был тогда голод. Однажды, когда ученики пророков сидели вместе с ним, он велел своему слуге достать котел и сварить похлебку для них.

А Елісей повернувся в Ґалґал, а в тій землі був голод, і сини пророків сиділи перед ним. Тож Елісей сказав своєму слузі: Постав великий казан і звари їжу синам пророків!

Один из учеников вышел в поле набрать пряностей. Найдя дикое вьющееся растение, он нарвал с него в подол диких плодов, а потом принес и покрошил их в котел, хотя никто не знал, что это.

І вийшов один на поле, щоби збирати зелень, знайшов лозу в полі, зібрав з неї дикі плоди — повний свій плащ і всипав у казан з їжею, бо вони не знали їх.

Когда похлебку разлили и стали есть, некоторые закричали: «Смерть в котле, человек Божий!» — и отказались есть.

І він приніс чоловікам їсти. І сталося, коли вони їли їжу, і ось закричали і сказали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.

Тогда он велел: «Подайте муки», высыпал ее в котел и сказал: «Теперь разливайте, пусть едят». И ничего вредоносного в котле уже не было.

А той сказав: Візьміть борошно і вкиньте в казан. Після чого Елісей промовив до слуги Ґіезія: Налий народові, і хай їдять! І там, у казані, не було більше поганої речі.

Потом пришел один человек из Баал-Шалиши и принес человеку Божьему первые плоды нового урожая. Было у него в мешке двадцать ячменных хлебов и зерно прямо в колосьях. Тот велел раздать это людям, чтобы они поели.

І прийшов чоловік із Ветсаріси, і приніс до Божого чоловіка з первоплодів двадцять ячмінних хлібів і фігові плитки, і сказав: Дайте народові, і хай їдять!

«Как мне разделить это на сотню человек?» — воскликнул слуга. «Раздай людям, и пусть едят, — сказал тот. — Так говорит ГОСПОДЬ: „Они насытятся, и еще останется“».

А його слуга запитав: Як подам це на сто чоловіків? Та він сказав: Дай народові, і хай їдять, бо так говорить Господь: Їстимуть і залишиться!

Слуга раздал, они наелись, и даже еще осталось, по слову ГОСПОДНЕМУ.

І вони поїли, і залишилося — за Господнім словом.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

23 [1] — Или: прощай; букв.: мир (с тобой) — женщина просто не отвечает на вопрос своего мужа; то же в ст. 26.

29 [2] — Букв.: препояшь свои бедра.

30 [3] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.

« 3 глава 5 глава »