4 Царств 4 глава

Четвертая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Одна женщина, вдова ученика пророков, попросила Елисея о помощи: «Твой слуга, муж мой, умер. Ты знаешь, что слуга твой благоговел перед ГОСПОДОМ. А теперь тот, кому он задолжал, пришел забрать в рабство двух моих сыновей».
 
І адна жонка із жонак сыноў прароцкіх галасіла перад Елісэям, кажучы: «Слуга твой, муж мой, памер. А ты ведаеш, што слуга твой баяўся СПАДАРА. Цяпер прышоў пазычэньнік узяць двое дзяцей маіх за слугаў сабе».

«Скажи, что мне сделать для тебя? — спросил ее Елисей. — Что есть у тебя в доме?» «Ничего нет у твоей служанки в доме, — ответила она, — кроме кувшина масла».
 
І сказаў ёй Елісэй: «Што імне зрабіць табе? Скажы імне, што ё ў цябе ў доме?» Яна сказала: «Няма ў служэбкі твае нічога ў доме, апрача гаршка з аліваю».

Тогда он сказал: «Иди и одолжи у соседей всякой пустой посуды и побольше!
 
І сказаў ён: «Пайдзі, папрасі сабе судзьдзя вонках, у вусіх суседзяў сваіх, судзьдзя парожнага; прасі ня мала,

А потом войди, закрой за собой и за детьми дверь и вместе с ними разливай свое масло в эту посуду, и какая наполнится, ту отставляй в сторону».
 
І, увыйшоўшы, запры дзьверы за сабою а за сынамі сваімі, і налівай у вусе судзьдзе; поўныя адсунь.

Она пошла к себе и закрылась вместе с сыновьями: те подносили ей посуду, а она разливала масло.
 
І пайшла ад яго, і заперла дзьверы за сабою а за сынамі сваімі. Яны падавалі ёй, а яна налівала.

Когда посуда наполнилась, она сказала сыну: «Подай еще кувшин». «Больше посуды нет», — ответил тот. И тогда масло иссякло.
 
І было, як напоўнена было судзьдзе, што яна сказала сыну свайму: «Падай імне яшчэ судзіну». Ён сказаў ёй: «Няма болей судзінаў». І перастала цячы аліва.

Она пошла к человеку Божьему и всё рассказала ему, а тот ответил: «Иди и продай масло, расплатись с долгами, а на остальное живи со своими детьми».
 
І прышла яна, і азнайміла чалавеку Божаму. Ён сказаў ёй: «Пайдзі, прадай алівы і заплаці даўгі свае; а ты а сыны твае будзеце жыць астачаю».

Однажды Елисей проходил через Шунем, и там одна именитая женщина уговорила его пообедать у них. С тех пор он всегда заходил туда на обед, когда бы ни проходил мимо.
 
І было аднаго дня: прайшоў Елісэй да Шунем, і там пачэсьлівая жонка дужа прасіла яго есьці хлеб; і, як ён праходзіў, заўсёды заходзіўся туды есьці хлеб.

И женщина сказала мужу: «Я точно знаю, что тот, кто постоянно заходит к нам, — святой Божий человек.
 
І сказала яна мужу свайму: «Вось жа, я ведаю, што чалавек Божы, каторы кажначасна праходзе міма нас — сьвяты ён.

Давай построим ему комнатку наверху, поставим там кровать, стол, стул и подставку для светильника, и когда он будет к нам заходить, то сможет останавливаться там».
 
Калі ласка, зрабіма яму невялічкі пакой над сьцяною, і пастановім там ложак а стол а седава а сьветач; і як ён будзе прыходзіць да нас, хай заходзіцца туды».

Как-то раз Елисей пришел туда, поднялся в комнатку и там отдыхал.
 
І было аднаго дня: ён прышоў туды, і зайшоўся да пакою, і лёг там.

«Позови эту шунемскую женщину», — велел он своему слуге Гиезию; тот позвал ее, и она пришла.
 
І сказаў Ґігазу, дзяцюку свайму: «Гукні гэту Шунямлянку». І гукнуў яе, і яна стала перад ім.

Он велел Гиезию сказать ей: «Ты непрестанно заботишься о нас — что мне сделать для тебя? Рассказать ли о тебе царю или военачальнику?» « Не надо, ведь я живу среди своих», — отвечала она.
 
І сказаў яму: «Скажы ёй: вось, ты так надта парушаешся за нас; што зрабіць бы табе? Ці ня трэба пагукаць празь цябе з каралём альбо з вайводцамі?» Яна сказала: «Не, сярод люду свайго я жыву».

Но он всё думал, что для нее сделать. Гиезий подсказал: «У нее нет сына, а муж ее стар».
 
І сказаў ён: «А што ж зрабіць ёй?» І сказаў Ґігаз: «Ды вось, сына няма ў яе, а муж ейны стары».

Елисей велел вновь позвать ее, Гиезий позвал, и она встала в дверях.
 
І сказаў ён: «Гукні яе». Ён гукнуў яе, і яна стала ў дзьвярох.

«Через год в это же время ты будешь баюкать сына!» — пообещал ей Елисей. Она возразила: «Владыка мой, человек Божий, не обманывай меня, свою служанку!»
 
І сказаў ён: «На толета, подле часу жыцьця, ты будзеш абыймаць сына». І сказала яна: «Не, спадару мой, чалавеча Божы, ня хлусі служэбцы сваёй».

Но женщина зачала и родила сына как раз через год, в то же самое время, как и предсказал ей Елисей.
 
І зацяжарыла жонка, і нарадзіла сына на толета, подле часу жыцьця, як сказаў ёй Елісэй.

Ребенок подрос. Однажды во время жатвы он был на поле с отцом
 
І падрасло дзецянё. Аднойчы пайшоў ён да айца свайго, да жнеяў.

и вдруг стал жаловаться ему: «Голова моя, голова болит! » Отец велел слуге отнести его к матери.
 
І сказаў айцу свайму: «Галава мая! галава мая!» І сказаў тый паслугачаму свайму: «Занясі яго да маці ягонае».

Тот взял его и отнес к матери, ребенок просидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.
 
І панёс яго, і прынёс яго да маці ягонае; і ён сядзеў на ўлоньню ў яе аж да паўдня, і памер.

Тогда она поднялась наверх, положила ребенка на постель человека Божьего, закрыла дверь и вышла.
 
І ўзышла яна, і палажыла яго на ложку чалавека Божага, і заперла яго, і вышла.

Позвав мужа, она сказала: «Отправь со мной одного из слуг и дай ослицу, я поеду к человеку Божьему и скоро вернусь».
 
І гукнула мужа свайго, і сказала: «Прышлі імне аднаго зь дзяцюкоў і адну з асьліцаў; я пабаржджу да чалавека Божага й зьвярнуся».

«Что это ты собралась к нему? — спросил он. — Сегодня не новолуние и не суббота». А она отвечала: «Не тревожься».1
 
Ён сказаў: «Нашто табе давядацца да яго? сядні не маладзік ані сыбота». І яна сказала: «Добра (гэбр. супакой)».

Оседлав ослицу, она велела слуге: «Погоняй, не медли, пока не велю остановиться!»
 
І асядлала асьліцу, і сказала дзяцюку свайму: «Вядзі і йдзі; не задзержуй мяне яздой, пакуль не скажу табе».

Так она доехала до горы Кармил, где был человек Божий. Увидев ее издали, человек Божий сказал своему слуге Гиезию: «Это женщина из Шунема!
 
І паехала, і прыехала да чалавека Божага, на гару Карміл. І як абачыў чалавек Божы яе насупроці сябе, то сказаў паслугачаму свайму Ґігазу: «Вось, Шунямлянка тая;

Поспеши ей навстречу, расспроси, всё ли у нее благополучно и здоровы ли ее муж и ребенок». Та ответила: «Да, всё благополучно».
 
Пабяжы ж да яе наўпярэймы і скажы ёй: "Ці супакой табе? ці супакой мужу твайму? ці супакой дзецяняці?"» Яна сказала: «Супакой».

А поднявшись к человеку Божьему на гору, она пала ниц к его ногам. Гиезий подошел отстранить ее, но человек Божий сказал: «Оставь ее, у нее горе, а ГОСПОДЬ скрыл это от меня, не поведал мне».
 
І прышла да чалавека Божага на гару, і ўхапілася за ногі ягоныя. І дабліжыўся Ґігаз, каб адпіхнуць яе; але чалавек Божы сказаў: «Пакінь яе, душа ў яе зьнемарашчана, а СПАДАР схаваў ад мяне й не сказаў імне».

«Разве просила я у тебя, владыка мой, сына? — сказала она ему. — Разве не просила я не обманывать меня?»
 
І сказала яна: «Ці прасіла я сына ў спадара майго? ці не казала я: "Не ашукай мяне?"».

«Соберись,2 возьми мой посох и ступай, — велел он Гиезию. — Кого ни встретишь, не приветствуй и на приветствия не отвечай. И возложи мой посох на лицо ребенка!»
 
І сказаў ён Ґігазу: «Паперажы сьцёгны свае, і вазьмі посах мой у руку сваю, і пайдзі. Калі стрэнеш каго, не здаровай яго, і калі хто будзе цябе здароваць, не адказуй яму. І палажы посах мой на від хлопчыку».

Мать мальчика сказала Елисею: «ГОСПОДОМ клянусь и жизнью твоей,3 не отступлюсь от тебя». Тогда он сам встал и пошел с ней.
 
І сказала маці малца: «Жыў СПАДАР і жыва душа твая, што не пакіну цябе!» І ён устаў, і пайшоў за ёю.

Гиезий отправился впереди них. Он возложил посох на лицо ребенка, но в ответ не услышал ни звука — ничего. Тогда он вернулся к Елисею и передал ему: «Мальчик так и не пробудился».
 
Ґігаз пайшоў сьпераду іх, і палажыў посах на від хлопчыку. Але ня было ані голасу, ані ўвагі. І вышаў наўпярэймы яму, і наказаў яму, кажучы: «Не прачыхаецца хлапец».

Елисей вошел в дом, где на его постели лежал мертвый ребенок.
 
І ўвыйшоў Елісэй у дом, і вось, хлопчык памерлы ляжыць на ложку ягоным.

Войдя, он запер за собой дверь и стал молиться ГОСПОДУ.
 
І ўвыйшоў, і запер дзьверы за абодвымі, і памаліўся СПАДАРУ.

Он лег поверх мальчика, прижался губами к его губам, глазами — к его глазам, ладонями — к его ладоням. Так он припал к ребенку, и в теле того затеплилась жизнь.
 
І ўзышоў, і лёг над дзецянём, і прытуліў вусны свае да вуснаў ягоных, і далоні свае да далоняў ягоных, і расьцягнуўся на ім, і ўгрэлася цела дзецяняці.

Елисей поднялся, немного походил по дому, а потом вернулся и снова припал к его телу — и мальчик чихнул, и чихал семь раз, а потом открыл глаза.
 
І зьвярнуўся, і прайшоўся ў доме туды-сюды; потым ізноў уступіў і расьцягнуўся на ім. І чхнуў хлопчык разоў сем, і адчыніў хлопчык вочы свае.

Тогда Елисей, кликнув Гиезия, велел позвать шунемитянку. Тот позвал ее, она вошла, и Елисей сказал: «Возьми своего сына».
 
І гукнуў ён Ґігаза, і сказаў: «Гукні гэту Шунямлянку». І тый гукнуў яе. Яна прышла да яго, і ён сказаў: «Падыймі сына свайго».

Она подошла и пала ниц к его ногам, потом взяла сына и вышла.
 
І падышла, і пала яму ў ногі, і пакланілася аж да зямлі. І падняла сына свайго, і вышла.

Елисей возвратился в Гилгал. В стране был тогда голод. Однажды, когда ученики пророков сидели вместе с ним, он велел своему слуге достать котел и сварить похлебку для них.
 
Елісэй жа зьвярнуўся да Ґілгалу. І была галадоў у зямлі тэй; і сыны прароцкія сядзелі перад ім. І сказаў ён дзяцюку свайму: «Пастанаві вялікі казан і звары страву сыном прароцкім».

Один из учеников вышел в поле набрать пряностей. Найдя дикое вьющееся растение, он нарвал с него в подол диких плодов, а потом принес и покрошил их в котел, хотя никто не знал, что это.
 
І вышаў адзін ізь іх на поле зьбіраць дзікое карэньне, і знайшоў дзікое віно, і зьбер зь яго дзікіх ягадаў поўны свой прыпол. І прышоў, і пакрышыў іх у казан із страваю, бо яны ня зналі іх.

Когда похлебку разлили и стали есть, некоторые закричали: «Смерть в котле, человек Божий!» — и отказались есть.
 
І налілі ім есьці. Але як яны пачалі есьці страву, то ўзьнялі крык і казалі: «Сьмерць у казане, чалавеча Божы!» І не маглі есьці.

Тогда он велел: «Подайте муки», высыпал ее в котел и сказал: «Теперь разливайте, пусть едят». И ничего вредоносного в котле уже не было.
 
І сказаў ён: «Падайце мукі». І ўсыпаў яе ў казан, і сказаў: «Налівай людзём, хай ядуць». І ня было нічога благога ў казане.

Потом пришел один человек из Баал-Шалиши и принес человеку Божьему первые плоды нового урожая. Было у него в мешке двадцать ячменных хлебов и зерно прямо в колосьях. Тот велел раздать это людям, чтобы они поели.
 
І прышоў чалавек із Ваал-Шалішы, і прынёс чалавеку Божаму хлеб із пачаткаў — дваццаць ячменных букаткаў і каласоў нявымалачалых. І сказаў Елісэй: «Аддай людзём, хай ядуць».

«Как мне разделить это на сотню человек?» — воскликнул слуга. «Раздай людям, и пусть едят, — сказал тот. — Так говорит ГОСПОДЬ: „Они насытятся, и еще останется“».
 
І сказаў паслугачы ягоны: «Што тут я дам сту чалавекам?» І сказаў ён: «Аддай людзём, хай ядуць; бо гэтак кажа СПАДАР: "Пад’ядуць і застанецца"».

Слуга раздал, они наелись, и даже еще осталось, по слову ГОСПОДНЕМУ.
 
Ён падаў ім, і яны пад’елі і яшчэ засталося, подле слова СПАДАРОВАГА.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
23  [1] — Или: прощай; букв.: мир (с тобой) — женщина просто не отвечает на вопрос своего мужа; то же в ст. 26.
29  [2] — Букв.: препояшь свои бедра.
30  [3] — Букв.: жив Господь, и жив ты сам.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.