Выслоўяў 26 глава

Кніга Выслоўяў Саламонавых
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синодальный перевод

 
 

Як снег улетку, а дажджы ў жніво, так слава непрыстойная для бязглуздага.
 
Как снег летом и дождь во время жатвы, так честь неприлична глупому.

Як птушка, што пералятае да іншага, і ластаўка, што пырхае, так не здзейсніцца праклён, што казалі дарэмна.
 
Как воробей вспорхнёт, как ласточка улетит, так незаслуженное проклятие не сбудется.

Бізун для каня, і для асла аброць, а розга — для спіны бязглуздых.
 
Бич — для коня, узда — для осла, а палка — для глупых.

Не адказвай бязглуздаму па яго бязглуздасці, каб ты не стаў да яго падобны;
 
Не отвечай глупому по глупости его, чтобы и тебе не сделаться подобным ему;

бязглуздаму адказвай на яго бязглуздасць, каб не здавалася яму, што ён мудры.
 
но отвечай глупому по глупости его, чтобы он не стал мудрецом в глазах своих.

Ногі сабе адсякае і робіць шкоду сабе той, хто пасылае вестку з дапамогай бязглуздага.
 
Подрезывает себе ноги, терпит неприятность тот, кто даёт словесное поручение глупцу.

Як нямоцныя косці ў кульгавага, так прыслоўе — у вуснах бязглуздага.
 
Неровно поднимаются ноги у хромого, — и притча в устах глупцов.

Як той, хто хавае камень у кучу, — так той, хто аддае пашану нямудраму.
 
Что влагающий драгоценный камень в пращу, то воздающий глупому честь.

Церні, што растуць у руцэ п’янага, — гэта прыслоўі ў вуснах бязглуздых.
 
Что колючий тёрн в руке пьяного, то притча в устах глупцов.

Стралок, які цаляе ва ўсё, — гэта той, хто наймае бязглуздага, і той, хто наймае валацугаў.
 
Сильный делает всё произвольно: и глупого награждает, и всякого прохожего награждает.

Як сабака, які вяртаецца да сваёй ірвоты, — бязглузды, што паўтарае бязглуздасць сваю.
 
Как пёс возвращается на блевотину свою, так глупый повторяет глупость свою.

Бачыў ты чалавека, што самому сабе мудрым здаецца? Больш бязглузды будзе спадзявацца на гэта.
 
Видал ли ты человека, мудрого в глазах его? На глупого больше надежды, нежели на него.

Гультай кажа: «Львіца на дарозе, і леў на плошчах».
 
Ленивец говорит: «лев на дороге! лев на площадях!»

Верцяцца дзверы на круку сваім, а гультай — у ложку сваім.
 
Дверь ворочается на крючьях своих, а ленивец на постели своей.

Апускае гультай руку ў місу сваю, ды цяжка яму паднесці яе да вуснаў сваіх.
 
Ленивец опускает руку свою в чашу, и ему тяжело донести её до рта своего.

Гультай здаецца сабе мудрэйшым за сем чалавек, што выказваюць меркаванні.
 
Ленивец в глазах своих мудрее семерых, отвечающих обдуманно.

Хапае сабаку, праходзячы міма, за вушы той, хто ўблытваецца ў сварку іншага.
 
Хватает пса за уши, кто, проходя мимо, вмешивается в чужую ссору.

Як шалее той, хто пускае стрэлы і дзіды ў смерць, —
 
Как притворяющийся помешанным бросает огонь, стрелы и смерть,

так чалавек, што падманвае сябра свайго і кажа: «Ці не жартам зрабіў я гэта?»
 
так — человек, который коварно вредит другу своему и потом говорит: «я только пошутил».

Калі не хапае дроў, тухне агонь; і, калі прагнаны пляткар, сваркі ўціхаюць.
 
Где нет больше дров, огонь погасает, и где нет наушника, раздор утихает.

Як вугалі — для жару, а дровы — для агню, так сварлівы чалавек — для таго, каб распаляць сваркі.
 
Уголь — для жара, и дрова — для огня, а человек сварливый — для разжжения ссоры.

Словы паклёпніка — як салодкае, і самі прасочваюцца ўглыб нутра.
 
Слова наушника — как лакомства, и они входят во внутренность чрева.

Як срэбра, што ўпрыгожвае брудную пасудзіну з гліны, — так пяшчотныя вусны і ліхое сэрца.
 
Что нечистым серебром обложенный глиняный сосуд, то пламенные уста и сердце злобное.

За вуснамі сваімі непрыяцель схаваецца, калі ў сэрцы задумвае хітрасці:
 
Устами своими притворяется враг, а в сердце своём замышляет коварство.

не давярай яму, калі змякчае ён голас свой, бо сем агіднасцей — у сэрцы яго;
 
Если он говорит и нежным голосом, не верь ему, потому что семь мерзостей в сердце его.

вераломна затоіць ён нянавісць, а каварства яго выявіцца ў сходцы.
 
Если ненависть прикрывается наедине, то откроется злоба его в народном собрании.

Хто капае яму, той упадзе ў яе; і хто скідвае камень, да таго ён вернецца.
 
Кто роет яму, тот упадёт в неё, и кто покатит вверх камень, к тому он воротится.

Ілжывы язык не любіць праўду, і вусны няпэўныя рыхтуюць пагібель.
 
Лживый язык ненавидит уязвляемых им, и льстивые уста готовят падение.

Примечания:

 
 
Синодальный перевод
20, 22 наушник — сплетник, клеветник, доносчик, шепчущий на ухо.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.