Приповістей 26 глава

Книга приказок Соломонових
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод

Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.

Как снег летом и дождь во время жатвы, так честь неприлична глупому.

Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.

Как воробей вспорхнёт, как ласточка улетит, так незаслуженное проклятие не сбудется.

Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.

Бич — для коня, узда — для осла, а палка — для глупых.

Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.

Не отвечай глупому по глупости его, чтобы и тебе не сделаться подобным ему;

Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.

но отвечай глупому по глупости его, чтобы он не стал мудрецом в глазах своих.

Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.

Подрезывает себе ноги, терпит неприятность тот, кто даёт словесное поручение глупцу.

Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!

Неровно поднимаются ноги у хромого, — и притча в устах глупцов.

Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.

Что влагающий драгоценный камень в пращу, то воздающий глупому честь.

У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.

Что колючий тёрн в руке пьяного, то притча в устах глупцов.

Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.

Сильный делает всё произвольно: и глупого награждает, и всякого прохожего награждает.

Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха. 11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.

Как пёс возвращается на блевотину свою, так глупый повторяет глупость свою.

Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!

Видал ли ты человека, мудрого в глазах его? На глупого больше надежды, нежели на него.

Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!

Ленивец говорит: «лев на дороге! лев на площадях!»

Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.

Дверь ворочается на крючьях своих, а ленивец на постели своей.

Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.

Ленивец опускает руку свою в чашу, и ему тяжело донести её до рта своего.

Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.

Ленивец в глазах своих мудрее семерых, отвечающих обдуманно.

Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.

Хватает пса за уши, кто, проходя мимо, вмешивается в чужую ссору.

Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —

Как притворяющийся помешанным бросает огонь, стрелы и смерть,

такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!

так — человек, который коварно вредит другу своему и потом говорит: «я только пошутил».

При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.

Где нет больше дров, огонь погасает, и где нет наушника, раздор утихает.

Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.

Уголь — для жара, и дрова — для огня, а человек сварливый — для разжжения ссоры.

Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.

Слова наушника — как лакомства, и они входят во внутренность чрева.

Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.

Что нечистым серебром обложенный глиняный сосуд, то пламенные уста и сердце злобное.

Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.

Устами своими притворяется враг, а в сердце своём замышляет коварство.

Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств.

Если он говорит и нежным голосом, не верь ему, потому что семь мерзостей в сердце его.

Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.

Если ненависть прикрывается наедине, то откроется злоба его в народном собрании.

Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить.

Кто роет яму, тот упадёт в неё, и кто покатит вверх камень, к тому он воротится.

Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.

Лживый язык ненавидит уязвляемых им, и льстивые уста готовят падение.

Примечания:

Синодальный перевод

20, 22 наушник — сплетник, клеветник, доносчик, шепчущий на ухо.

« 25 глава 27 глава »