От Иоанна 19 глава

От Иоанна
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Тогда Пилат приказал бить Иисуса.

От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.

Солдаты сплели из веток терновника венок и надели его на голову Иисусу. Они одели Его в красную мантию,

Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,

подходили к Нему с возгласами: — Да здравствует иудейский царь! — и били Его по лицу.

і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.

Пилат вышел еще раз и сказал иудеям: — Смотрите! Вот, я вывожу Его еще раз, чтобы вы убедились, что я не нахожу в Нем никакой вины.

Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.

— Вот, человек, — сказал Пилат, когда Иисус вышел в терновом венке и в пурпурной мантии.

І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“

Как только первосвященники и стража увидели Его, они закричали: — Распни! Распни Его! Но Пилат ответил: — Берите Его сами и распинайте, я же не нахожу в Нем никакой вины.

Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“

Иудеи настаивали: — У нас есть закон, и по нашему закону Он должен умереть, потому что называет себя Сыном Божьим!

Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“

Услышав это, Пилат еще больше испугался.

Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

Он опять вошел во дворец и спросил Иисуса: — Откуда Ты? Но Иисус не отвечал ему.

і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.

— Ты что, отказываешься говорить со мной? — сказал Пилат. — Неужели Ты не понимаешь, что у меня есть власть освободить Тебя или распять!

І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“

Иисус ответил: — У тебя не было бы надо Мной никакой власти, если бы она не была дана тебе небом. Поэтому на том, кто предал Меня тебе, больший грех.

Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.

С этого момента Пилат искал возможности освободить Иисуса, но иудеи продолжали кричать: — Если ты отпустишь этого человека, то ты не друг императору. Каждый, кто заявляет, что он царь, — враг императору!

Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.

Когда Пилат это услышал, он вывел Иисуса, сел в судейское кресло на месте, называемом Каменный Помост, по-еврейски Гаввафа.

Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.

Была пятница перед Пасхой, около двенадцати часов дня. — Вот ваш царь, — сказал Пилат иудеям.

Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“

Они закричали: — Уведи Его вон! Вон! Распни Его! — Распять вашего царя? — спросил Пилат. — У нас нет царя, кроме императора, — отвечали первосвященники.

Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“

В конце концов Пилат отдал им Иисуса на распятие. Они взяли Иисуса.

Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти. І взяли Ісуса й повели́...

Неся свой крест, Иисус пошел на Лобное место, по-еврейски называемое Голгофа.

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.

Там Иисуса распяли, а с Ним, по обе стороны, еще двоих; Иисус был в середине.

Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

Пилат приказал приготовить табличку и прикрепить ее на кресте: "Иисус из Назарета — иудейский царь", — было написано на табличке.

А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.

Надпись эту читало много иудеев, так как место распятия Иисуса было близко к городу, а написано было по-еврейски, по-латыни и по-гречески.

І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

Начальники иудеев возразили Пилату: — Напиши не "иудейский царь", а напиши, что Он заявляет, будто Он иудейский царь.

Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.

— Что я написал, то написал, — ответил Пилат.

Пилат відповів: „Що я написав — написав!“

Когда воины распяли Иисуса, они взяли Его верхнюю одежду и разделили на четыре части, каждому по одной. Хитон Иисуса был без швов, сотканный целиком.

Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.

— Не будем его рвать, — решили они, — бросим лучше жребий и посмотрим, кому он достанется. Это случилось для того, чтобы исполнилось сказанное в Писании: "Они разделили между собой Мои ризы и бросали жребий о Моей одежде". Солдаты это исполнили.

Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

Недалеко от креста Иисуса стояли Его мать, сестра матери, Мария — жена Клеопы и Мария из Магдалы.

Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.

Иисус увидел свою мать и своего любимого ученика, стоявшего рядом с ней. — Вот твой сын, — сказал Иисус матери.

Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“

Своему же ученику Он сказал: — Вот твоя мать. С этого времени ученик этот взял ее к себе в дом.

Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.

Иисус знал, что все уже совершилось, и чтобы исполнилось Писание, сказал: — Хочу пить.

Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“

Там стоял кувшин с кислым вином, и солдаты, обмакнув в него губку, надели ее на стебель иссопа и подняли к губам Иисуса.

Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.

Иисус попробовал вино и сказал: — Совершилось! Сказав это, Он уронил голову на грудь и умер.

А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.

Был день приготовления к субботе, и иудеи не хотели, чтобы тела оставались на крестах в субботу, тем более, что эта суббота была днем великого праздника. Поэтому они попросили Пилата перебить распятым ноги и снять их тела с крестов.

Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.

Солдаты пришли и перебили ноги сначала одному распятому, затем другому.

Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.

Когда же они подошли к Иисусу, то увидели, что Он уже мертв, и не стали перебивать Его ног.

Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,

Вместо этого один из солдат пронзил копьем бок Иисуса, и из него сразу же потекли кровь и вода.

та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.

Тот, кто сам это видел, свидетельствует об этом, чтобы и вы поверили. Его свидетельство истинно, и он знает, что говорит правду.

І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

Все это произошло, чтобы исполнились слова Писания: "Ни одна из Его костей не будет переломлена".

Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“

И в другом месте Писания говорится: "Они будут смотреть на того, которого пронзили".

І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

После этого Иосиф из Аримафеи попросил Пилата отдать ему тело Иисуса. Иосиф был учеником Иисуса, но тайным, из страха перед иудеями. С позволения Пилата он пришел и забрал тело.

Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

С Иосифом был Никодим, который как-то приходил к Иисусу ночью. Никодим принес около тридцати килограммов смеси из мирры и алоэ.

Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.

Они сняли тело Иисуса и завернули его вместе с бальзамом в пелены из льняной ткани. Таков был еврейский погребальный обычай.

Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.

Там, где Иисуса распяли, был сад, и в саду — новая гробница, в которой еще никого не хоронили.

На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

Так как был день приготовления к Пасхе, а гробница оказалась поблизости, они положили там Иисуса.

Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.

« 18 глава 20 глава »