Дії 4 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Еврейский Новый Завет

А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

Когда Петр и Иоанн беседовали с народом, к ним подошли священники, начальник стражи Храма и саддукеи.

обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

Они были крайне возмущены тем, что те учили людей доктрине воскресения из мёртвых и приводили в качестве доказательства пример Иисуса.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

Стража Храма задержала их; и так как был уже вечер, их заключили в темницу до утра.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

Однако многие из слышавших проповедь поверили; одних мужчин было около пяти тысяч.

І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

На следующий день в Иерусалиме собрались правители народа, старейшины и книжники,

і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

а также первосвященник Анна, Каифа, Иоанн, Александр и другие члены семьи первосвященника.

І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

Они распорядились, чтобы к ним привели посланников, и спросили: "Какой силой и чьим именем вы это сделали?"

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

Тогда Петр, наполненный Святым Духом, сказал им: "Правители и старейшины народа!

Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, —

Если нас сегодня допрашивают в связи с добрым делом, совершённым для искалеченного человека, если вы хотите знать, как он исцелился,

нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

тогда да будет известно вам и всему народу Израиля, что именем Мессии Иисуса из Назарета, которого вы казнили на стойке как преступника, но которого Бог воскресил из мёртвых, этот человек, стоящий перед вами, был полностью исцелён.

Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

Этот Иисус — 'камень, отвергнутый вами, строителями, который стал краеугольным камнем'.

І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

Ни в ком другом нет спасения! Так как нет другого имени под небесами, данного людям, которым мы должны спастись!"

А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

Видя, что Петр и Иоанн ведут себя смело, несмотря на то, что они были необразованными обывателями, они удивились и вспомнили также, что те были с Иисусом.

Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

Более того, поскольку прямо перед собой они видели исцелённого человека, они уже никак не могли поставить под сомнение это исцеление.

І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

Тогда они велели им выйти из синедриона, а сами стали тайно совещаться.

говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

"Что нам делать с этими людьми? — спрашивали они друг друга. — Ведь всем в Иерусалиме ясно, что ими совершено необычайное чудо, мы никак не сможем это опровергнуть.

Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

Но для того, чтобы это не распространялось дальше среди народа, давайте прикажем им больше никому ничего не говорить в это имя".

І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

И они вновь позвали их и велели ни при каких обстоятельствах больше не говорить и не учить во имя Иисуса.

І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

Однако Петр и Иоанн ответили: "Судите сами, правильно ли перед Богом слушать вас больше, нежели Бога.

Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

Что же касается нас, мы не можем не говорить о том, что мы на самом деле видели и слышали".

А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

Они стали ещё угрожать им, но в конце концов отпустили и не могли их наказать из-за народа, потому что все прославляли Бога за случившееся,

Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

так как человеку, который был чудесным образом исцелён, было уже за сорок.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

Как только их выпустили, они возвратились к своим друзьям и сообщили о том, что им сказали руководящие священники и старейшины.

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

Услышав это, они в едином порыве воскликнули Богу и стали молиться: "Владыка, Ты сотворил небеса, землю, море и всё, что в них".

Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

Устами нашего отца Давида, слуги Твоего, Ты сказал посредством Святого Духа: 'Почему неистовствовали народы и племена строили тщетные планы?

Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

Цари земные восстали и правители совещаются вместе против Господа и против Его Мессии'.

Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

Эти слова сбылись в этом городе, так как Ирод и Понтий Пилат вместе с язычниками и народами Израиля собрались против Твоего святого слуги Иисуса, которого Ты сделал Мессией,

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

чтобы осуществить то, чему Ты в Своей власти, согласно Своему замыслу, предопределил произойти.

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

И теперь, Господь, обрати внимание на их угрозы; и позволь рабам Твоим нести Твою весть со смелостью!

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

Протяни Свою руку, чтобы исцелять и совершать знамения и чудеса именем Твоего святого слуги Иисуса!"

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

Они всё ещё молились, как вдруг то место, в котором они собрались, затряслось. Все они наполнились Святым Духом и говорили Божью весть со смелостью.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

Все верующие были едины сердцем и душой, и никто не претендовал на своё имущество, но каждый делился всем, что у него было.

І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

Посланники продолжали с великой силой свидетельствовать о воскресении Господа Иисуса, и все они были в большом почёте.

Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

Среди них не было бедных, так как те, у кого были земли и дома, продавали всё, а вырученные деньги отдавали

та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

посланникам, чтобы те раздавали их, исходя из нужд каждого.

Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

Так, Иосиф, которого посланники прозвали Варнавой (что значит "увещевающий"), Левий и уроженец Кипра,

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

продал принадлежавшее ему поле и принёс деньги посланникам.

« 3 глава 5 глава »