1 Царств 25 глава

Первая книга Царств
Библейской Лиги ERV → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Самуил умер, и все израильтяне собрались, чтобы выразить свою печаль. Они похоронили Самуила в его доме в Раме. Давид переселился в пустыню Маон.
 
У гэты час памёр Самуэль; і сабраліся ўсе ізраэльцы, і плакалі па ім, і пахавалі яго ў доме яго ў Раме. І Давід, устаўшы, пайшоў у пустыню Паран.

Там жил один очень богатый человек. У него было три тысячи овец и тысяча коз. Этот человек стриг своих овец в Кармеле.
 
І быў нейкі чалавек у пустыні Маон, які меў сваё ўладанне ў Кармэлі; і быў той чалавек дужа багаты, і было ў яго авечак тры тысячы і тысяча коз. І здарылася, што ён стрыг статак свой у Кармэлі.

Его звали Навал, а родом он был из семьи Халева. Жену Навала звали Авигея. Она была умная и красивая женщина, а Навал был человек жестокий и нечестный.
 
Імя таго чалавека было Набал, і імя жонкі яго — Абігайль. І жанчына тая была найразважнейшая і прыгожая; а муж яе быў жорсткі і з ліхім норавам, з роду Калеба.

Давид находился в пустыне, когда услышал, что Навал стрижёт своих овец.
 
І вось, калі Давід пачуў у пустыні, што Набал стрыжэ статак свой,

Давид послал к Навалу десять юношей и сказал им: «Пойдите к Навалу в Кармел и приветствуйте его от моего имени».
 
паслаў ён дзесяць юнакоў і сказаў ім: «Ідзіце ў Кармэль і зайдзіце да Набала, і прывітайце яго ад майго імя з супакоем,

Давид велел им передать Навалу следующее: «Мир тебе и твоей семье! И мир всему, что принадлежит тебе!
 
і скажыце брату майму: “Супакой і табе, і дому твайму, і ўсяму, што маеш, хай будзе супакой!

Я слышал, что у тебя сейчас стригут овец. Когда твои пастухи были с нами, мы не обижали их и ничего у них не забирали, когда они находились в Кармеле.
 
І цяпер пачуў я, што стрыгуць авечак у цябе. Пастухі ж твае былі разам з намі ў пустыні, і мы не зрабілі ім ніякай прыкрасці, і не прапала ў іх ніколі за ўвесь час нічога са статка, калі былі яны з намі ў Кармэлі.

Спроси слуг твоих, и они скажут тебе, что это правда. Будь же и ты добр к моим юношам, потому что они пришли в доброе время. Дай им, что можешь. Сделай это для меня, друга твоего Давида».
 
Запытайся ў паслугачоў сваіх, і скажуць яны табе. Такім чынам, цяпер няхай юнакі гэтыя маюць ласку ў вачах тваіх; бо ў добры дзень прыходзім; што знойдзе рука твая, дай паслугачам тваім і сыну твайму Давіду”».

Люди Давида пошли к Навалу и передали ему слова Давида.
 
І, калі прыйшлі паслугачы Давіда, сказалі яны Набалу ўсе словы гэтыя ад імя Давіда, і замаўчалі.

Но Навал ответил: «Кто такой Давид? Кто такой сын Иессея? Сейчас стало много рабов, убегающих от своих господ.
 
І ў адказ сказаў Набал паслугачам Давіда: «Хто такі Давід і хто сын Ясэя? Сёння памножылася колькасць паслугачоў, якія пакідаюць гаспадароў сваіх.

У меня есть хлеб, вода и мясо, приготовленное мной для людей, которые стригут моих овец. Но я не отдам это людям, пришедшим неизвестно откуда!»
 
Дык я маю ўзяць хлеб свой, і сваю ваду, і мяса жывёлы, якую я забіў для сваіх стрыгалёў, і даць іх людзям, аб якіх я не ведаю, адкуль яны?»

Люди Давида вернулись и передали Давиду слова Навала.
 
І выбраліся юнакі Давіда ў дарогу адваротную, і, прыбыўшы, пайшлі і пераказалі ўсе гэтыя словы Давіду.

Тогда Давид сказал им: «Опояшьтесь своими мечами!» Все опоясались мечами своими, и около четырёхсот человек пошли за Давидом, а двести остались охранять припасы.
 
Тады Давід сказаў ваярам сваім: «Хай кожны падперажацца мечам сваім!» І падперазаўся кожны мечам сваім, і таксама Давід падперазаўся сваім мечам; і вырушылі з Давідам каля чатырохсот чалавек, а дзвесце засталіся ў лагеры.

Один из слуг сказал жене Навала Авигее: «Давид присылал из пустыни послов приветствовать нашего господина, но Навал обошёлся с ними грубо.
 
А адзін з паслугачоў паведаміў Абігайль, жонцы Набала, кажучы: «Вось, Давід прыслаў вестуноў з пустыні, каб прывіталі гаспадара нашага, а ён дрэнна абышоўся з імі.

Эти люди были очень добры к нам. Они не обижали нас, и ничего не пропало у нас за всё время, пока мы находились в поле рядом с ними.
 
Людзі тыя былі для нас даволі добрымі і не крыўдзілі нас; і ніколі за ўвесь час, калі з імі мы хадзілі ў пустыні, нічога не прапала.

Люди Давида охраняли нас и днём и ночью! Они были охраной для нас всё время, когда мы пасли стада возле них.
 
Былі яны нам мурам як уночы, так і ўдзень ва ўсе дні, калі мы з імі пасвілі свае статкі.

Сейчас подумай и реши, что делать. Навал поступил глупо! И теперь страшная беда угрожает нашему господину и всему его дому, но он человек злой, и никто не может говорить с ним».
 
Дзеля таго разваж і падумай, што зрабіць, бо ліхая пастанова прынятая супраць гаспадара нашага і супраць усяго дому яго. Ён жа сын Бэліяла, так што з ім ніхто не можа дамовіцца».

Авигея, не теряя времени, взяла двести хлебов, два сосуда с вином, пять приготовленных овец, 5 мер жареных зёрен, сто связок изюма и двести связок фиг и навьючила на ослов.
 
Тады Абігайль паспяшалася і ўзяла дзвесце хлябоў, і два бурдзюкі віна, і пяць печаных бараноў, і пяць мерак пражаных зярнят, і сто мерак разынак, і дзвесце кавалкаў карыйскіх сушаных фіг, і паставіла на аслоў.

Затем она приказала своим слугам: «Идите впереди меня, а я пойду следом». А мужу своему она ничего не сказала.
 
І сказала яна паслугачам сваім: «Вы ідзіце наперадзе, а я буду ісці за вамі». А мужу свайму, Набалу, не сказала нічога.

Когда Авигея, сидя на осле, спускалась с горы, Давид и его люди поднимались ей навстречу, и она встретилась с ними.
 
І калі яна села на асла і сыходзіла па схіле з гары, Давід і яго людзі ішлі насустрач ёй; і яна спаткала іх.

Перед тем как Давид встретил Авигею, он сказал: «Напрасно я охранял в пустыне всё имущество этого человека, чтобы у него ничего не пропало. Он платит мне злом за добро.
 
І Давід казаў сабе: «Дарма, сапраўды, я бярог у пустыні ўсю маёмасць гэтага чалавека і нішто не прапала з усяго, што яму належала; і ён аддаў мне ліхам за дабро.

Пусть Бог накажет меня, если до завтрашнего утра я оставлю в живых хоть одного из мужчин в семье Навала».
 
Хай гэта зробіць Бог з ворагамі Давіда і тое дадасць, калі я да раніцы пакіну з усяго, што яму належыць, хоць бы хлопца».

Когда Авигея увидела Давида, то быстро сошла с осла и пала перед ним, поклонившись лицом до самой земли.
 
Калі Абігайль убачыла Давіда, яна паспяшалася, і злезла з асла, і ўпала на твар свой перад Давідам, і пакланілася яму да зямлі.

Она упала к ногам Давида и сказала: «Господин мой, пусть вина за то, что произошло, будет на мне одной. Позволь мне сказать тебе и выслушай рабу твою.
 
І кінулася яна да ног яго, і сказала: «Гаспадару мой, мая гэта правіннасць; дазволь, прашу, паслугачцы тваёй гаварыць у вушы твае і выслухай словы паслугачкі тваёй.

Я не видела людей, которых ты присылал. Господин мой, не обращай внимания на этого злого человека, потому что каково имя его, таков и он. Его имя означает „Глупый”, и он действительно глуп.
 
Прашу, хай гаспадар мой не звяртае ўвагі сваёй на чалавека гэтага, ліхога Набала, бо ён такі бязглузды, якое імя яго: Набал імя яго, і ёсць бязглуздасць у ім; а я, паслугачка твая, не бачыла юнакоў гаспадара майго, якіх ты паслаў.

Господь удержал тебя от убийства невинных людей. И как жив Господь, и ты жив, пусть все твои враги и все замышляющие зло против тебя, станут такими же проклятыми, как Навал.
 
Дык цяпер, гаспадару мой, жыве Госпад і жыве душа твая, бо Госпад устрымаў цябе, каб ты не апынуўся ў крыві і ўласнай рукою ўратаваў сябе; і цяпер хай твае ворагі і ўсе, хто хоча няшчасця гаспадару майму, падобнымі стануцца да Набала.

Позволь мне отдать твоим людям дары, которые я принесла моему господину.
 
Дзеля таго прымі падарунак гэты, які прынесла паслугачка твая гаспадару свайму, і дай яго юнакам сваім, якія ходзяць разам з гаспадаром маім.

Прости мне вину мою. Я знаю, что Господь сделает род твой сильным и много царей выйдет из твоей семьи, так как ты ведёшь войны Господа. Люди никогда не найдут ничего плохого в тебе во всю твою жизнь!
 
І даруй правіннасць паслугачкі тваёй, бо Госпад, будуючы, хай збудуе дом надзейны гаспадару майму, які будзе трываць, бо гаспадар мой вядзе войны Госпадавы: і хай не сустрэнецца табе няшчасце ва ўсе дні жыцця твайго.

Если кто станет преследовать тебя, чтобы убить, то Господь, Бог твой, спасёт твою жизнь! А врагов твоих Господь выбросит как камни из пращи!
 
Бо калі часам паўстане хто, каб пераследаваць цябе і цікаваць на жыццё тваё, хай душа гаспадара майго будзе захавана ў вузле жыцця ў Госпада, Бога твайго; а душу ворагаў тваіх хай выкіне Ён адразу ж, як з прашчы.

Господь обещал сделать много добра господину моему, и Он сдержит Свои обещания. Он поставит тебя вождём над Израилем.
 
А калі споўніць Госпад гаспадару майму ўсё добрае, што табе абяцаў, і паставіць цябе кіраўніком над Ізраэлем,

Не будет у тебя на совести убийства невинных людей, и ты не попадёшь в эту ловушку. Прошу тебя, когда Господь принесёт тебе успех, вспомни обо мне».
 
хай не будзе сэрцу гаспадара майго рыданне і непакой, бо не праліў ты кроў нявінную і сам захаваў сябе ад помсты; і калі Госпад паспагадае гаспадару майму, ты ўзгадаеш тады пра паслугачку сваю».

Давид ответил Авигее: «Хвала Господу, Богу Израиля. Хвала Богу за то, что Он послал тебя ко мне навстречу.
 
І сказаў Давід Абігайль: «Дабраславёны Госпад, Бог Ізраэля, Які паслаў цябе сёння насустрач мне.

Бог благословляет тебя за разум твой и за то, что удержала меня сегодня от убийства невинных людей.
 
І хай будзе дабраславёнай разважнасць твая, і дабраславёна таксама ты, бо ўтрымала ты мяне сёння, каб я не праліў кроў і не пакараў сябе ўласнай рукою.

Так же верно, как то, что Господь Бог Израиля жив, если бы ты не поспешила и не вышла мне навстречу, то ни один мужчина в семье Навала не дожил бы до завтрашнего утра».
 
Бо інакш, жыве Госпад, Бог Ізраэля, Які стрымаў мяне, каб я не зрабіў табе зла, каб ты не выйшла хутка насустрач мне, не засталося б у Набала нікога мужчынскага роду да світання».

Затем Давид принял дары из рук Авигеи и сказал ей: «Иди домой с миром. Я выслушал твою просьбу и сделаю всё, что ты просишь».
 
І прыняў Давід з рук яе ўсё, што яна яму прынесла, і сказаў ёй: «Ідзі ў супакоі да дому свайго. Вось, я выслухаў просьбу тваю і ўшанаваў аблічча тваё».

Когда Авигея вернулась к Навалу, он был дома, и в доме его был пир, подобный царскому. Навал был весел и очень пьян, и поэтому Авигея не сказала ему ни слова до самого утра.
 
А Абігайль вярнулася да Набала; і вось, ён спраўляў баль у доме сваім, як баль царскі. І сэрца Набала было вясёлае, бо быў ён надта п’яны. І яна не сказала яму ані малога, ані вялікага слова пра гэтае да раніцы.

А утром, когда Навал отрезвился, жена всё ему рассказала. Услышав это, у Навала случился сердечный приступ и стал он неподвижным, как камень.
 
А раніцай, калі Набал працверазіўся ад віна, жонка яго расказала яму пра гэтую справу; і замерла сэрца яго ўнутры, і ён зрабіўся, як камень.

Дней через десять Господь поразил Навала, и он умер.
 
А праз дзесяць дзён Госпад ударыў Набала, і ён памёр.

Когда Давид услышал о смерти Навала, то сказал: «Благословен Господь! Навал оскорбил меня, но Господь удержал меня от преступления. Господь заставил Навала сполна заплатить за свои грехи». Затем Давид отправил послов к Авигее сказать, что он просит её стать его женой.
 
Калі пачуў Давід аб тым, што Набал памёр, сказаў: «Дабраславёны Госпад, Які рассудзіў справу знявагі маёй ад рукі Набала і захаваў паслугача свайго ад зла, і злачыннасць Набала звярнуў Госпад на яго галаву». І паслаў Давід сказаць Абігайль, што ён бярэ яе сабе за жонку.

Слуги Давида пришли в Кармел и сказали Авигее: «Давид послал нас за тобой. Он хочет, чтобы ты стала его женой».
 
І прыбылі паслугачы Давіда да Абігайль у Кармэль, і сказалі ёй, кажучы: «Давід паслаў нас да цябе, каб узяць цябе сабе за жонку».

Авигея поклонилась лицом до земли и сказала: «Я готова быть твоей рабыней и омывать ноги слуг моего господина».
 
Яна, устаўшы, пакланілася тварам да зямлі і сказала: «Вось, паслугачка твая ёсць нявольніца, каб мыць ногі паслугачоў гаспадара майго».

Авигея поспешно собралась, села на осла и в сопровождении пяти служанок отправилась с послами Давида и стала его женой.
 
І паспяшалася і ўстала Абігайль, і села на асла, і пяць дзяўчын, паслугачак яе, ішлі з ёю; і паехала яна за пасланцамі Давіда, і стала жонкаю яму.

Давид женился также на Ахиноаме из Изрееля, и обе они были его жёнами.
 
Але і Ахінаам з Езрагэля ўзяў Давід за жонку, і яны абедзве сталі яго жонкамі.

Давид был женат и на Мелхоле, дочери Саула, но Саул забрал её у него и отдал Фалтию, сыну Лаиса из Галлима.
 
А Саўл аддаў дачку сваю Міхол, жонку Давіда, Палці, сыну Лаіса, які паходзіў з Галіма.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.