Об’явлення 11 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

І да́но трости́ну мені, подібну до па́лиці, і сказано: „Устань, і зміряй храма Божого й же́ртівника, і тих, хто вклоняється в ньому.

И дана ми бысть трость подобна жезлу, глаголя: востани и измери церковь Божию и олтарь, и кланяющыяся в ней:

А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він да́ний поганам, — і сорок два місяці бу́дуть топтати вони святе місто.

а двор сущий внутрь Церкве изнеси внеуду, ниже измери его, зане дан бысть языком: и град святый поперут четыредесять и два месяцы.

І звелю́ Я двом свідкам Своїм, і бу́дуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдеся́т день, зодя́гнені в волосяни́цю.

И дам обема свидетелема моима, и прорицати будут дний тысящу двесте и шестьдесят, оболчена во вретище.

Воні — дві оливки і два світильники́, що стоять перед Богом землі.

Сии суть две маслицы и два свещника пред Богом земли стояща.

І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий.

И иже им неправду сотворит, огнь исходит из уст их и пояст враги их: и иже восхощет обидети их, сему подобает убиену быти.

Вони мають вла́ду небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають вла́ду вони над водою, — у кров оберта́ти її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разі́в вони схочуть.

И сии имут область затворити небо, да не снидет дождь (на землю) во дни прорицания их, и область имут на водах, обращати я в кровь и поразити землю всякою язвою, елижды аще восхощут.

А коли вони скі́нчать свідо́цтво своє, то звірина́, що з безодні виходить, із ними війну поведе́, — і вона їх переможе та їх повбиває.

И егда скончают свидетелство свое, зверь, иже исходит от бездны, сотворит с ними брань и победит их и убиет я,

І їхні трупи полишить на майда́ні великого міста, що зветься духовно Содо́м і Єгипет, де й Госпо́дь наш був розп'я́тий.

и трупы их оставит на стогнах града великаго, иже нарицается духовне содом и египет, идеже и Господь наш распят бысть.

І багато з наро́дів, і з племен, і з язи́ків, і з поган бу́дуть дивитися пі́вчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби́ їхніх тру́пів.

И зрети имут от людий и племен, и от язык и колен, телеса их дни три и пол, и трупы их не оставят положити во гробех.

А ме́шканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дару́нки пошлють один о́дному, бо мучили ці два пророки ме́шканців землі.

И живущии на земли возрадуются и возвеселятся о них, и дары послют друг ко другу, яко оба сия пророка мучиста живущыя на земли.

А по пі́вчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, — і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них!

И по триех днех и пол, дух животен внидет в ня от Бога, и станут (оба) на ногах своих: и страх велий нападет на зрящих их.

І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: „Зійдіть сюди!“ І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.

И услышат глас велий с небесе, глаголющь им: взыдита семо. И взыдоста на небо на облацех, и видеша я врази их.

І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!

И в час той трус бысть велий, и десятая часть града паде, и погибе трусом имен человеческих седмь тысящ: и прочии пристрашни быша и даша славу Богу небесному.

Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе!“

Горе второе отиде: се, горе третие грядет скоро.

І засурмив сьо́мий ангол, — і на небі зчинились гучні голоси́, що казали: „Перейшло панува́ння над світом до Господа нашого та до Христа Його, — і Він зацарює на вічні віки́!“

И седмый ангел воструби, и быша гласи велицы на небесех, глаголюще: бысть Царство мира Господа нашего и Христа его, и воцарится во веки веков.

І двадцять чотири ста́рці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попа́дали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,

И двадесять и четыри старцы, пред Богом седящии на престолех своих, падоша на лица своя и поклонишася Богу,

кажучи: „Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарюва́в!

глаголюще: хвалим тя, Господи Боже вседержителю, иже сый и бе и грядый, яко приял еси силу твою великую и воцарился еси:

А погани розлю́тилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Йме́ння Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю“.

и языцы прогневашася: и прииде гнев твой, и время мертвым суд прияти, и дати мзду рабом твоим пророком и святым и боящымся имене твоего, малым и великим, и растлити посмраждшыя землю.

І розкрився храм Божий на небі, — і ковче́г заповіту Його в Його храмі з'явився. І зчинилися бли́скавки, і гу́ркіт, і гро́ми, і землетру́с, і великий град.

И отверзеся храм Божий на небеси, и явися кивот завета его в храме его: и быша блистания и гласи, и громи и трус, и град велик.

« 10 глава 12 глава »