1 да Карынфян 1 глава

Да Карынфян 1-е Пасланне святога Апостала Паўла
Пераклад праваслаўнай царквы → Переклад Огієнка

Павел, воляю Божаю паклíканы Апостал Іісуса Хрыста, і Сасфе́н брат, —

Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

Царкве Божай, якая ў Карынфе, асвячоным у Хрысце Іісусе, пакліканым святым, з усімі, хто прызывае імя́ Госпада нашага Іісуса Хрыста ў кожным месцы, у іх і ў нас:

Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

благадаць вам і мір ад Бога Айца нашага і Госпада Іісуса Хрыста.

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Дзякую заўсёды Богу майму за вас, за благадаць Божую, дадзеную вам ў Хрысце Іісусе,

Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

таму што ў Ім вы ўзбагаціліся ўсім, усякім словам і ўсякім пазнаннем,

бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

паколькі сведчанне Хрыстова ўмацавалася ў вас,

бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

так што вы не маеце нястачы ні ў якім дары, чакаючы адкравення Госпада нашага Іісуса Хрыста,

так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

Які і ўмацуе вас да канца, каб вы былí беззаганнымі ў дзень Госпада нашага Іісуса Хрыста.

Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

Верны Бог, Якім вы пакліканы да супольнасці з Сынам Яго Іісусам Хрыстом, Госпадам нашым.

Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Малю́ вас, браты, імем Госпада нашага Іісуса Хрыста, каб усе вы гаварылі адно і не было паміж вамі падзе́лаў, але каб вы былі злучаны адным разуменнем і адною думкаю.

Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

Бо ад дамашніх Хлоі стала мне вядома пра вас, браты мае́, што паміж вамі ёсць спрэчкі.

Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

Кажу я так, бо кожны з вас гаворыць: я Паўлаў; а я Апалосаў; а я Кіфаў; а я Хрыстоў.

А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

Няўжо раздзяліўся Хрыстос? хіба́ Павел быў распя́ты за вас? ці ў імя Паўла вы хрысціліся?

Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

Дзякую Богу, што я нікога з вас не хрысціў, акрамя Крыспа і Гаія,

Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

каб хто не сказаў, што я хрысціў у сваё імя́.

щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

Хрысціў я таксама дом Сцяфанаў; а больш не ведаю, ці хрысціў каго іншага.

Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

Бо Хрыстос мяне паслаў не хрысцíць, а дабраве́сціць, і то не ў мудрасці слова, каб не зрабіць марным крыж Хрыстоў.

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

Бо слова пра крыж для тых, якія гінуць, — гэта неразумнасць, а для нас, якія спасаемся, — сіла Божая.

Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

Бо напісана: «загублю мудрасць мудрацоў, і розум разумных адкіну».

Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

Дзе мудрэц? дзе кніжнік? дзе знаўца веку гэтага́ Ці не ператварыў Бог мудрасць свету гэтага ў неразумнасць?

Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

Паколькі ж свет сваёю мудрасцю не пазнаў Бога ў прамудрасці Божай, то пажадаў Бог праз «неразумнасць» пропаведзі спасці веруючых.

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

Бо і Іудзеі патрабуюць цудаў, і Эліны шукаюць мудрасці;

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

а мы прапаведуем Хрыста распятага: для Іудзеяў спакусу, для Элінаў неразумнасць,

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

для саміх жа пакліканых — як Іудзеяў, так і Элінаў — Хрыста, Божую сілу і Божую прамудрасць;

а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

таму што «неразумнае» Божае мудрэйшае за людзей і «слабае» Божае мацнейшае за людзей.

Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

Паглядзіце ж, браты, хто вы, паклíканыя: не многа сярод вас мудрых па плоці, не многа магутных, не многа высакародных;

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

але Бог вы́браў неразумнае свету, каб пасароміць мудрых, і слабае свету выбраў Бог, каб пасароміць моцнае;

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

і бязроднае свету, і прыніжанае, і нязначнае выбраў Бог, каб пазбавіць сілы значнае, —

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

каб ніякая плоць не хвалілася перад Богам.

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

Ад Яго ж і вы ў Хрысце Іісусе, Які стаў прамудрасцю для нас ад Бога, і праведнасцю, і асвячэннем, і адкупленнем,

А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

каб было, як напісана: «хто хва́ліцца, няхай Госпадам хва́ліцца».

щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

« 16 глава 2 глава »