Осіі 2 глава

Кніга Осіі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

Кажыце братам вашым: «Мой народ» і сёстрам вашым: «Атрымала міласэрнасць».
 
Говори́те бра́тьям ва́шим: «Мой наро́д», и сёстрам ва́шим: «Поми́лованная».

Спрачайцеся з вашай маці, спрачайцеся, бо яна ўжо не жонка Мая, а Я — не муж ёй; хай прыме з твару свайго распуснасць сваю і з грудзей сваіх — чужаложства.
 
Суди́тесь с ва́шею ма́терью, суди́тесь; и́бо она́ не жена́ Моя́, и Я не муж её; пусть она́ удали́т блуд от лица́ своего́ и прелюбодея́ние от груде́й свои́х,

Каб часам не агаліў яе цалкам, ды не паставіў яе, як у дзень нараджэння яе, ды не зрабіў яе падобнаю да пустыні, ды не ўчыніў яе сухою зямлёй, ды не забіў яе смагаю.
 
дабы́ Я не разоблачи́л её донага́ и не вы́ставил её, как в день рожде́ния её, не сде́лал её пусты́нею, не обрати́л её в зе́млю суху́ю и не умори́л её жа́ждою.

Дзяцей яе не пашкадую, бо яны дзеці распусты,
 
И дете́й её не поми́лую, потому́ что они́ де́ти блу́да.

бо маці іх чужаложыла; ганебна паводзіла сябе, якая іх пачала; бо казала: «Пайду за сваімі палюбоўнікамі, якія даюць мне хлеб і воды мае, воўну маю і лён мой, аліву маю і напітак мой».
 
И́бо блудоде́йствовала мать их и осрами́ла себя́ зача́вшая их; и́бо говори́ла: «пойду́ за любо́вниками мои́ми, кото́рые даю́т мне хлеб и во́ду, шерсть и лён, еле́й и напи́тки».

Дзеля таго, вось, загараджу дарогу тваю цернямі і мурам яе загараджу так, што сваіх сцежак не знойдзе;
 
За то вот Я загорожу́ путь её тёрнами и обнесу́ её огра́дою, и она́ не найдёт стезе́й свои́х,

І пойдзе яна за палюбоўнікамі сваімі, ды не дагоніць іх, і будзе шукаць іх, але не знойдзе, і скажа: «Пайду я і вярнуся да майго праўдзівага першага, бо тады намнога лепей мне было, як цяпер».
 
и пого́нится за любо́вниками свои́ми, но не дого́нит их, и бу́дет иска́ть их, но не найдёт, и ска́жет: «пойду́ я и возвращу́сь к пе́рвому му́жу моему́; и́бо тогда́ лу́чше бы́ло мне, не́жели тепе́рь».

А яна не ведае, што гэта Я даў ёй збожжа, віно, аліву, павялічыў ёй срэбра і золата, з якога зрабілі Баала.
 
А не зна́ла она́, что Я, Я дава́л ей хлеб и вино́ и еле́й и умно́жил у неё серебро́ и зо́лото, из кото́рого сде́лали истука́на Ваа́ла.

Таму вярнуся і забяру ў свой час сваё збожжа і віно сваё ў свой час; адбяру воўну сваю і лён свой, якія закрывалі яе сорам.
 
За то Я возьму́ наза́д хлеб Мой в его́ вре́мя и вино́ Моё в его́ по́ру и отниму́ шерсть и лён Мой, чем покрыва́ется нагота́ её.

І цяпер адкрыю агіднасць яе перад вачамі палюбоўнікаў яе, ды [няма] нікога, хто б вырваў яе з рукі Маёй.
 
И ны́не откро́ю срамоту́ её пред глаза́ми любо́вников её, и никто́ не исто́ргнет её из руки́ Мое́й.

І спыню ўсе гулянкі яе, святы яе, поўнямесячнікі, шабаты яе ды ўсе ўрачыстасці яе.
 
И прекращу́ у неё вся́кое весе́лье, пра́здники её и новоме́сячия её, и суббо́ты её, и все торжества́ её.

Знішчу вінаграднік яе і сады фігавыя, пра якія казала: «Гэта плата мая, якую мне далі мае палюбоўнікі». Вось жа, заманю іх у лес, есці іх будзе дзікі звер.
 
И опустошу́ виногра́дные ло́зы её и смоко́вницы её, о кото́рых она́ говори́т: «э́то у меня́ пода́рки, кото́рые надари́ли мне любо́вники мои́»; и Я превращу́ их в лес, и полевы́е зве́ри поедя́т их.

І наведаю яе ў дні Баала, калі яму паліла кадзіла, і ўбіралася ў завушніцы і нашыйнікі свае, і бегала за сваімі палюбоўнікамі, а пра Мяне забылася, — кажа Госпад.
 
И накажу́ её за дни служе́ния Ваа́лам, когда́ она́ кади́ла им и, укра́сив себя́ се́рьгами и ожере́льями, ходи́ла за любо́вниками свои́ми, а Меня́ забыва́ла, говори́т Госпо́дь.

Дзеля таго, вось, Я заманю яе, ды завяду яе на пустыню, ды буду гаварыць да яе сэрца,
 
Посему́ вот и Я увлеку́ её, приведу́ её в пусты́ню и бу́ду говори́ть к се́рдцу её.

і аддам ёй вінаграднікі яе з таго самага месца, і лагчыну Ахор, браму надзеі, і будзе там спяваць Мне, як у дні маладосці сваёй, калі выходзіла яна з зямлі Егіпецкай.
 
И дам ей отту́да виногра́дники её и доли́ну Ахо́р, в преддве́рие наде́жды; и она́ бу́дет петь там, как во дни ю́ности свое́й и как в день вы́хода своего́ из земли́ Еги́петской.

І станецца: «У той дзень, — кажа Госпад, — ты назавеш Мяне: “Муж мой” ды не назавеш больш Мяне: “Баал мой”.
 
И бу́дет в тот день, говори́т Госпо́дь, ты бу́дешь звать Меня́: «муж мой», и не бу́дешь бо́лее звать Меня́: «Ваа́ли».

І выкіну з вуснаў яе імёны баалаў, і ўжо не будзе ўспамінаць імя іх.
 
И удалю́ имена́ Ваа́лов от уст её, и не бу́дут бо́лее вспомина́емы имена́ их.

І заключу ў той дзень пагадненне з імі: са зверам палявым, і з птушкай паднебнай, і з паўзуном зямным: лук, і меч, і вайну сатру з зямлі і дам ім жыць бяспечна.
 
И заключу́ в то вре́мя для них сою́з с полевы́ми зверя́ми и с пти́цами небе́сными, и с пресмыка́ющимися по земле́; и лук, и меч, и войну́ истреблю́ от земли́ той, и дам им жить в безопа́сности.

І пашлюблю цябе сабе на вечнасць; і пашлюблю цябе сабе па справядлівасці, і па законе, і па міласэрнасці, і па літасцівасці,
 
И обручу́ тебя́ Мне наве́к, и обручу́ тебя́ Мне в пра́вде и суде́, в бла́гости и милосе́рдии.

і пашлюблю цябе сабе па вернасці, і пазнаеш Госпада.
 
И обручу́ тебя́ Мне в ве́рности, и ты позна́ешь Го́спода.

Ды станецца, што ў той дзень выслухаю, — кажа Госпад, — выслухаю неба, а яно выслухае зямлю;
 
И бу́дет в тот день, Я услы́шу, говори́т Госпо́дь, услы́шу не́бо, и оно́ услы́шит зе́млю,

і зямля выслухае пшаніцу і віно, і аліву, а гэтыя выслухаюць Езрагэль.
 
и земля́ услы́шит хлеб и вино́ и еле́й; а сии́ услы́шат Изрее́ль.

І пасею яе для сябе на зямлю, і пашкадую яе, якая была “Без міласэрнасці”; і скажу “Не Майму народу ”: “Ты — народ Мой”, а ён адкажа: “Ты — Бог мой”».
 
И посе́ю её для Себя́ на земле́, и поми́лую Непоми́лованную, и скажу́ не Моему́ наро́ду: «ты — Мой наро́д», а он ска́жет: «Ты — мой Бог!»



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.