Римлянам 11 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Пераклад праваслаўнай царквы

 
 

Теперь спрошу: неужели Бог отверг Свой народ? Ни в коем случае! Я ведь и сам израильтянин из племени Вениамина, ведущий род от Авраама.
 
Дык я кажу́: хіба́ адмо́віўся Бог ад народа Свайго? — Ні ў якім разе. Бо і я Ізраільця́нін, з се́мені Аўраа́мавага, з кале́на Веніямінавага.

Не отверг Господь народ, который издавна признал как Свой. Разве не знаете, что рассказывает Писание о пророке Илии? Он жаловался Богу на Израиль:
 
Не адмо́віўся Бог ад народа Свайго, які Ён наперад знаў. Ці ж вы не ве́даеце, што́ гаворыць Пісанне пра Ілію́ як ён скардзіцца Богу на Ізраіль, кажучы:

«Господи, пророков Твоих перебили, жертвенники разрушили, остался один я, но и моей смерти они желают».
 
«Госпадзі! прарокаў Тваіх пазабівалі, ахвярнікі Твае паразбуралі; я застаўся адзін, і шукаюць душу́ маю́».

Что же было ему сказано в ответ? «Я сохранил Себе семь тысяч мужей, не преклонивших колена перед Ваалом».
 
Што ж гаворыць яму Божы адказ? — «Я пакінуў Сабе сем тысяч чалавек, якія не схілілі каленяў перад Ваалам».

Так и в нынешнее время сохранился по Божьей благодати избранный остаток —
 
Так і ў цяперашні час, паводле абрання благадаці, захаваўся астатак.

а если по благодати, то уже не по заслугам, иначе это не была бы благодать.
 
А калі паводле благадаці, то не паводле спраў; інакш благадаць не была б ужо благадаццю. Калі ж паводле спраў, то гэта ўжо не благадаць; інакш справа — гэта ўжо не справа.

Что получается? Чего искал Израиль, того он не получил. Впрочем, получили избранные, а прочие ожесточились,
 
Дык што ж? Ізраіль чаго шукаў, таго не атрымаў; абраныя ж атрымалі, а астатнія зрабіліся бясчу́лымі,

как написано: «Бог наслал на них дух, усыпивший их, и теперь глаза их не видят и уши не слышат вплоть до сего дня».
 
як напíсана: «Бог даў ім дух здранцве́ласці, вочы, якімі не бачаць, і вушы, якімі не чуюць, аж па сённяшні дзень».

И Давид говорит: «Да будет их застолье западней и сетью, соблазном и возмездием для них самих;
 
І Давід кажа: «няхай будзе трапе́за іх па́сткаю, і сіло́м, і капка́нам, і адпла́таю ім;

да помрачатся глаза их, да лишатся они зрения, да будет всегда согбенна их спина».
 
няхай зацьмя́цца вочы іх, каб не бачылі, і спіна іх няхай сагне́цца назаўжды́».

Теперь спрошу: израильтяне оступились, чтобы окончательно пасть? Ни в коем случае! Но их падение служит спасению язычников — а тогда и в них самих пробудится ревность.
 
Дык я пытаюся: няўжо яны спатыкнуліся, каб зусім упасці? — Ні ў якім разе. Але ад іх падзення — спасенне язычнікам, каб абудзіць у іх раўнівасць.

Если даже падение израильтян обогатило мир, а их отступничество пошло на пользу язычникам, насколько же больше богатства принесет их полное обращение!
 
Калі ж іх падзенне — багацце для свету, і іх заняпа́д — багацце для язычнікаў, дык наколькі ж большая паўната іх!

А вам, тем, кто из язычников, скажу так: я апостол среди язычников и прославляю мое служение.
 
Вам кажу, язычнікам: будучы Апосталам язычнікаў, я праслаўляю служэнне маё;

Надеюсь, что сумею пробудить ревность в моих соплеменниках и спасти некоторых из них.
 
можа не́як абуджу́ я раўнівасць у суродзічах маіх і спасу некаторых з іх?

Если их отпадение ведет мир к примирению с Богом, то их возвращение будет не чем иным, как воскресением из мертвых!
 
Бо калі адвяржэнне іх — прымірэнне свету, дык чым будзе прыняцце, калі не жыццём з мёртвых?

Если освящен первый плод, то и весь урожай, если свят корень — то и ветви.
 
Калі рошчына святая, такое ж і цеста; і калі корань святы, такія ж і галіны.

Может, некоторые из ветвей садовой маслины и отломились, а ты, дикий побег, был привит на их место. Ты соединился с корнем маслины, питаешься ее соками —
 
Калі ж некаторыя з галін адламаліся, а ты, будучы дзікай аліваю, быў прышчэплены замест іх і стаў супольнікам кораня і соку алівы,

так не хвались перед природными ее ветвями! Если вдруг станешь хвалиться, так ведь не ты держишь корень, а корень тебя.
 
то не ганарыся перад галінамі; а калі ганарышся, дык па́мятай, што не ты корань трымаеш, а корань — цябе.

Ты скажешь: «те ветви отломились, чтобы я был привит».
 
Ты скажаш: галіны адламаліся, каб мне быць прышчэпленым.

Хорошо, они отломились из-за неверия, а ты держишься верой: так не гордись, а опасайся.
 
Добра. Яны адламаліся з-за нявер’я, а ты трымаешся вераю: не ганарыся, а бойся.

Если Бог не пощадил природных ветвей, то и тебя не пощадит.
 
Бо калі Бог не пашкадаваў прыродных галін, то можа і цябе не пашкадаваць.

Посмотри, насколько Бог благ и насколько суров: к павшим суров, а к тебе Бог благ, пока ты сам останешься в благости — иначе будешь отвергнут.
 
Дык убач добрасць і строгасць Божую: строгасць да тых, якія адпа́лі, а добрасць Божую да цябе, калі застане́шся ў Яго добрасці; інакш і ты будзеш адсе́чаны.

Но и природные ветви, если уверуют, будут привиты обратно, ведь Бог может снова привить их.
 
Але і тыя, калі не застану́цца ў нявер’і, будуць прышчэ́плены, таму што Бог ма́е сілу зноў прышчапіць іх.

Если ты, ветвь дикого дерева, был вопреки происхождению привит к садовой маслине, тем более они привьются к природному своему стволу.
 
Бо калі ты быў адсе́чаны ад дзікай па прыродзе алівы і, насуперак прыродзе, прышчэплены да добрай алівы, дык тым больш гэтыя прыродныя будуць прышчэплены да сваёй алівы.

Братья, я хочу раскрыть вам эту тайну, чтобы у вас не было повода для гордости: часть израильтян ожесточилась только на время. А когда к народу Божьему присоединится полное число язычников,
 
Не хачу я, браты, пакінуць вас у няведанні пра тайну гэтую, каб вы не лічылі самі сябе мудрымі: ажарсцвенне сталася з часткаю Ізраіля да таго, пакуль не ўвойдзе паўната язычнікаў,

тогда и весь Израиль будет спасен. Так и написано: «Грядет с Сиона Избавитель, Он отвратит нечестие от народа Иакова!
 
і тады ўвесь Ізраіль спасёны будзе, як напíсана: «прыйдзе з Сіёна Збавіцель і адверне бязбожнасць ад Іакава;

Заключу с ними такой завет, когда удалю их грехи».
 
і гэта ім ад Мяне запавет, калі здыму грахі іх».

К Евангелию те израильтяне пока враждебны — это ради вас, но они остаются возлюбленными Божьими избранниками — это ради их предков.
 
Адносна дабравесця — яны ворагі Богу дзеля вас, але адносна абра́ння — яны ўзлюбленыя Богам дзеля айцоў.

Божьи дары и Его призвание уже не подлежат отмене.
 
Бо дары́ і паклíканне Божае неадме́нныя.

Вы некогда были неверны Богу, а теперь помилованы — этому помогла их неверность.
 
Бо як і вы калісьці былí непаслухмянымі Богу, а цяпер памілаваны праз іх непаслухмянасць,

Теперь неверны они, чтобы помилование получили вы, а потом и они были помилованы.
 
так і яны цяпер непаслухмяныя дзеля вашага памілавання, каб і самім ім быць памíлаванымі.

Так Бог всех погрузил в неверность, чтобы всех затем помиловать.
 
Бо ўсіх замкнуў Бог у непаслухмянасць, каб усіх памілаваць.

О бездна богатства, и премудрости, и ведения Божьего! Как непостижимы решения Его и неисповедимы пути Его!
 
О, бяздонне багацця, і прамудрасці, і ведання Божага! Якія неспасціжныя суды́ Яго і нязве́даныя шляхí Яго!

«Кто же познал замысел Господень, и кто стал советником Ему?
 
Бо хто спазна́ў розум Гасподні? Альбо хто быў дара́дцам Яго?

Или кто дал Ему взаймы, чтобы потребовать от Него уплаты?»
 
Альбо хто папярэдне даў Яму, каб атрымаць адпла́ту?

Всё от Него, и через Него, и для Него, слава Ему во веки. Аминь!
 
Таму што ўсё — з Яго, і праз Яго, і дзеля Яго. Яму і слава на ве́кі. Амінь.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.