2 Паралипоменон 20 глава

Вторая книга Паралипоменон
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

После этого моавитяне и аммонитяне с некоторыми из меунитян[71] пришли, чтобы воевать с Иосафатом.

Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата.

Вестники пришли и доложили Иосафату: «Из Эдома,[72] из-за моря[73], против тебя движется огромное войско. Они уже в Хацацон-Тамаре (то есть в Эн-Геди)».

Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.»

Встревожившись, Иосафат решил вопросить Господа и объявил по всей Иудее пост.

Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї.

Народ Иудеи собрался, чтобы искать помощи у Господа; люди пришли из всех городов Иудеи, чтобы искать Его.

І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа.

Иосафат встал в собрании жителей Иудеи и Иерусалима в Господнем доме перед новым двором

Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором,

и сказал: «Господи, Бог наших отцов, разве Ты не Бог, Который на небесах? Ты правишь всеми царствами народов. В Твоей руке власть и мощь, и никто не может противостоять Тебе.

і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!

Бог наш, разве Ты не прогнал обитателей этой земли перед Твоим народом, Израилем, и не отдал её навеки семени Авраама, Твоего друга?

Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?

Они жили в ней и построили в ней святилище для Твоего имени, говоря:

І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи:

„Если к нам придет беда, будь то меч наказания, мор или голод, мы предстанем пред Тобою перед этим храмом, который называется Твоим именем, и воззовем к Тебе в нашем горе, и Ты услышишь и спасешь нас“.

Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім'я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш.

Но вот явились жители Аммона, Моава и горы Сеир, чьи земли Ты не позволил завоевать израильтянам, когда они вышли из Египта, и они свернули в сторону от них и не погубили их.

Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, —

Взгляни же, чем они воздают нам, явившись, чтобы выгнать нас из наших владений, которые Ты дал нам в наследие.

ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість.

Бог наш, неужели Ты не осудишь их? Ведь у нас нет сил, чтобы противостать этому огромному войску, которое идет на нас. Мы не знаем, что нам делать, но глаза наши устремлены на Тебя».

Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»

Все мужчины Иудеи со своими женами, младенцами и старшими детьми предстали там пред Господом.

Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні.

И Дух Господень сошел на Иахазиила, сына Захарии, сына Бенаи, сына Иеила, сына Маттании, левита и потомка Асафа, когда он стоял в собрании.

Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, — посеред громади,

Он сказал: «Слушайте, все жители Иудеи и Иерусалима и царь Иосафат! Так говорит вам Господь: „Не бойтесь и не ужасайтесь из-за этого огромного войска. Ведь битва эта не ваша, а Божья.

і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа.

Выступайте завтра против них. Они будут подниматься по перевалу Циц, и вы найдете их в конце долины перед пустыней Иеруил.

Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині.

Не вам биться в этом сражении. Вы лишь встаньте, стойте и смотрите на спасение Господне, которое Он даст вам, Иудея и Иерусалим. Не бойтесь, не ужасайтесь. Выходите завтра навстречу этим людям, и Господь будет с вами“».

Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.»

Иосафат низко поклонился, коснувшись лицом земли, и все жители Иудеи и Иерусалима пали ниц, чтобы поклониться Господу.

І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому.

И некоторые левиты из каафитов и корахитов встали, чтобы во весь голос славить Господа, Бога Израиля.

Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом.

Ранним утром войско Иосафата тронулось в путь к пустыне Текоа, и когда они выходили, Иосафат встал и сказал: — Слушайте меня, Иудея и Иерусалим! Верьте Господу, вашему Богу, и вы будете непоколебимы, верьте Его пророкам, и вам будет сопутствовать успех.

На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»

Посоветовавшись с народом, Иосафат назначил людей, которые должны были петь для Господа и славить великолепие Его святости[74], идя во главе войска и говоря: «Славьте Господа, потому что Его милость — навеки».

Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость!

Они начали петь и славить, а Господь устроил засаду против моавитян, аммонитян и жителей горы Сеир, которые вторглись в Иудею, и те были разгромлены.

Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті,

Аммонитяне и моавитяне напали на жителей горы Сеир, чтобы губить и уничтожать[75] их, а покончив с жителями Сеира, принялись убивать друг друга.

бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе.

Народ Иудеи, добравшись до сторожевой башни над пустыней и взглянув на огромное войско, увидел только мертвые тела, лежавшие на земле: никто не уцелел.

А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, — аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався.

Иосафат со своими людьми пришли, чтобы забрать у них свою добычу, и нашли у них много добра, одежды и дорогих вещей — больше, чем могли унести. Добычи было так много, что им пришлось собирать её три дня.

Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було!

На четвертый день они собрались в долине благословения, где благословили Господа. Вот почему до сегодняшнего дня она называется долиной Бераха[76].

А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.

Затем под предводительством Иосафата все мужчины Иудеи и Иерусалима с радостью вернулись в Иерусалим, потому что Господь дал им повод возрадоваться над своими врагами.

Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів.

Они вступили в Иерусалим и пошли к храму Господа с лирами, арфами и трубами.

Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.

Страх перед Богом напал на все царства окружающих земель, когда они услышали, как Господь сразился с врагами Израиля.

Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.

И в царстве Иосафата был мир, потому что Бог его даровал ему покой со всех сторон.

Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль.

Так Иосафат правил Иудеей. Ему было тридцать пять лет, когда он стал царем Иудеи, и правил он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азува, дочь Шилхи.

Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува.

Он ходил путями своего отца Асы и не уклонялся от них, делая то, что было правильным в глазах Господа.

Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві.

Но святилища на возвышенностях не были убраны, и народ всё ещё не обратил свое сердце к Богу их отцов.

Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх.

Прочие события правления Иосафата, от первых до последних, записаны в летописях Ииуя, сына Ханани, которые включены в книгу царей Израиля.

Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів.

Впоследствии Иосафат, царь Иудеи, заключил договор с Охозией, царем Израиля, который творил беззакония.

Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазіею, ізраїльським царем, що поводився нечестиво.

Он договорился с ним построить флотилию кораблей, чтобы отправить их в Таршиш. Корабли были построены в Эцион-Гевере,

Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері.

и Элиезер, сын Додавагу из Мареши, изрек пророчество против Иосафата, сказав: «Раз ты заключил договор с Охозией, Господь разрушит то, что ты построил». Корабли разбились и не смогли отплыть в Таршиш.

Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [71] — Ср. 2Пар 26:7; букв.: из аммонитян.

2 [72] — Так в одной из евр. рукописей; в нормативном евр. тексте: из Арама.

2 [73] — В знач.: «из-за Мертвого моря».

21 [74] — Или: славить Его в святом облачении; или: славить Его в великолепном святилище.

23 [75] — На евр. стоит слово, которое говорит о полном уничтожении предметов или людей.

26 [76] — Означает: долина Благословения.

« 19 глава 21 глава »